Предмет органічної хімії

Органічна хімія – наука, що вивчає сполуки Карбону крім найпростіших його сполук, таких як CO, CO₂, H₂CO₃ та її солей.

Атом Карбону має унікальну властивість утворювати міцні зв’язки, утворюючи ланцюги: лінійні, розгалужені, циклічні. Крім того, за рахунок специфічної електронної будови, атоми Карбону можуть утворювати прості (одинарні) і кратні (ненасичені, ароматичні) зв’язки. На кінець 2014 року описано більш ніж більш 50 млн. природних і синтетичних органічних сполук (порівняно з неорганічними, яких налічується дещо більше 700 тис.). Серед органічних сполук 80% складають сполуки Карбону з такими елементами, як H, O, N, S, P, галогени. Такі сполуки складають основу організмів у живій природі та за своїми властивостями дуже відрізняються від сполук інших елементів. Звідси й походить історична назва науки «органічна хімія».

В одному з перших підручників з органічної хімії Шарль Жерар ще у 1853 р. дав наступне визначення цій дисципліні: «Органічна хімія вивчає закони за якими претворюються речовини, що складають організми рослин та тварин. Її метою є пізнання методів одержання органічних речовин поза живою природою».

Щорічно кількість органічних сполук збільшується на 400-500 тисяч. Переважна більшість цих нових речовин ніколи не існувала в природі. Вони синтезовані в хімічних лабораторіях. Таким чином, органічна хімія сама створює свій предмет, що принципово відрізняє її від більшості інших природничих наук.

Виключно швидкий прогрес розвитку органічної хімії в останнє сторіччя обумовлений декількома причинами. Головна з них – практичні потреби суспільства. Зараз, на початку третього тисячоліття органічна хімія стала основним джерелом отримання нових матеріалів, ліків, засобів захисту рослин, барвників, палив та нших речовин, життєво необхідних для суспільства. Ми живемо в органічному світі і самі є його невід'ємною частиною.

Таким чином, предметом сучасної органічної хімії є дослідження сполук Карбону, а саме: методи їх одержання, фізичні та хімічні властивості, реакції взаємоперерворень органічних речовин, їх механізми, а також засоби практичного застосування.

Сировинними джерелами органічних сполук є природний газ, нафта, торф, деревина, інші рослинні матеріали. Сировина для харчової промисловості в основному складається з органічних сполук різних класів, що відрізняються фізико-хімічними властивостями, а головне – видами та інтенсивністю біологічної дії на організм людини; саме біологічно активні речовини становлять найбільший інтерес для розвитку технологій оздоровчого та протекторного харчування, створення нових лікарських засобів тощо.