Характеристика окремих складових фінансового ринку

Ринок грошей обслуговує рух оборотних коштів підприємств та організацій, короткострокових коштів банків, установ, громадських організацій, держави та населення. Фінансові активи, що обертаються на ринку грошей, є найбільш ліквідними та малоризиковими.

Основними (класичними) суб'єктами грошового ринку виступають комерційні банки, брокерські контори, дисконтні компанії та інші фінансово- кредитні інститути, які мобілізують та перерозподіляють грошові кошти.

Інструментами грошового ринку є казначейські векселі, депозитні сертифікати, банківські акцепти.

Грошовий ринок - важливий об'єкт державного регулювання. Держава використовує його ресурси для фінансування своїх видатків і покриття бюджетного дефіциту. Грошовому ринку властиві елементи звичайного ринку - попит, пропозиція, ціна. Об'єктом купівлі-продажу на грошовому ринку є тимчасово вільні грошові кошти. Товаром на цьому ринку є гроші, а ціною „товару" - відсоток на позичені кошти. Розрізняють кілька видів відсотків: облігаційний, банківський, обліковий, депозитний, позиковий тощо.

Позиковий відсоток - норма доходу, яку стягує банк із позичальників за користування позиченими коштами.

Депозитний відсоток - норма доходу, яку виплачують банки своїм клієнтам за їхніми депозитами.

Банківський відсоток - узагальнена назва відсотків за операціями банків.

Облігаційний відсоток - норма доходу, встановлена за цінними паперами.

Грошовий ринок об'єднує три головні складові: обліковий, міжбанківський і валютний ринки (рис.8.6). Усіх їх пов'язує схожість виконуваних ними функцій:

— Об'єднання дрібних заощаджень населення, держави, приватного бізнесу, закордонних інвесторів у потужні грошові фонди;

— Трансформація цих коштів у позиковий капітал;

— Спрямування частини коштів на міжбанківський ринок;

— Надання позик державним органам для вирішення невідкладних завдань, покриття дефіциту бюджету.

Рис. 8.6. Складові грошового ринку

В сучасних умовах поділ фінансового ринку на ринок грошей та ринок капіталів має дещо умовний характер. Новітні ринкові фінансові технології та умови емітування багатьох фінансових інструментів передбачають трансформацію окремих короткострокових фінансових активів у довгострокові і навпаки.

Валютний ринок - це механізм, за допомогою якого встановлюються правові та економічні взаємовідносини між продавцями та покупцями валют. Об 'єктом валютного ринку є валютні операції з продажу та обміну національної та іноземної валют. Суб'єктами валютного ринку є продавці та покупці валюти, а також посередники: банки, валютні біржі, брокерські фірми, підприємницькі структури, міжнародні валютні, кредитні та фінансові організації, держава.

Предметом торгівлі виступає іноземна валюта. Стрижнем валютних операцій, що здійснюються на валютному ринку є валютний курс.

Валютний курс - це співвідношення між грошовими одиницями двох країн, яке використовується для обміну валют при здійсненні валютних та інших економічних операцій.

Валютний ринок виконує наступні функції:

— Своєчасне здійснення міжнародних розрахунків;

— Регулювання валютних курсів;

— Диверсифікацію валютних резервів;

— Страхування валютних ризиків;

— Отримання прибутку учасниками валютного ринку у вигляді різниці курсів валют;

— Проведення валютної політики, що ґрунтується на державному регулюванні національної економіки і реалізації погодженої політики в межах світового господарства.

В Україні валютний ринок - це переважно міжбанківський ринок, адже саме в процесі міжбанківських операцій здійснюється основний обсяг угод з купівлі-продажу іноземних валют.

Отже, валютний ринок є одним з найважливіших сегментів фінансового ринку. Операції, які здійснюються на валютному ринку, тісно пов'язані з комплексом операцій і станом грошового ринку в країні, а також з ринком капіталів.

Ринок капіталів - це частина фінансового ринку, де формується попит і пропозиція на середньостроковий та довгостроковий позиковий капітал. Позиковий капітал - це кошти, віддані в позику під певний відсоток за умови повернення.

Функціонування ринку капіталів дозволяє підприємствам вирішувати проблеми формування інвестиційних ресурсів для реалізації реальних інвестиційних проектів та ефективного фінансового інвестування. Ринок капіталів сприяє зростанню виробництва і збільшенню товарообігу, руху капіталів усередині країни, трансформації грошових заощаджень у капіталовкладення, відновленню основного капіталу.

Фінансові активи, що обертаються на ринку капіталів, є менш ліквідними та більш ризиковими і, відповідно, мають більш високий рівень дохідності.

Основними учасниками ринку капіталів є:

— Первинні інвестори (власники вільних фінансових ресурсів, які мобілізовані банками і перетворені у позиковий капітал);

— Спеціалізовані посередники (кредитно-фінансові заклади);

— Позичальники (юридичні, фізичні особи, держава).

В Україні особливістю ринку капіталів є наявність централізованого регулювання кредитних відносин з боку держави через НБУ. Це сприяє формуванню повноцінної системи безготівкового грошового обігу та розширенню переліку послуг і операцій комерційних банків.

За організацією торгівлі ринок капіталів поділяється на кредитний ринок та ринок цінних паперів (рис.8.7).

Рис. 8.7. Складові ринку капіталів

Кредитний ринок є одним із найстаріших і найважливіших сегментів фінансового ринку. Ринок кредитних ресурсів - це механізм залучення коштів у грошовій формі на умовах повернення, платності та строковості. Кредитний ринок дає змогу здійснювати нагромадження, рух, розподіл та перерозподіл позикового капіталу між різними суб'єктами.

Джерелами коштів, що обертаються на кредитному ринку є:

— Кошти, акумульовані на депозитних рахунках банків;

— Залишки коштів на розрахункових та інших рахунках юридичних осіб;

— Вільні кошти населення;

— Кошти, акумульовані центральним банком держави.

Мобілізовані фінансові ресурси використовуються для надання

Короткострокових, середньострокових та довгострокових позичок.

Суб 'єкти ринку кредитів:

— Кредитори;

— Позичальники;

— Держава, в особі центрального банку.

Посередниками на кредитному ринку виступають комерційні банки, брокерські контори, дисконтні компанії та інші фінансово-кредитні інституції. Вони забезпечують міжгалузевий та міжрегіональний перерозподіл грошового капіталу.

Кредитний ринок поділяють на ринок грошових ресурсів та ринок боргових зобов'язань.

Ринок цінних паперів або фондовий ринок - це особлива форма торгівлі фінансовими ресурсами, яка опосередковується випуском та обігом цінних паперів. Це сфера, в якій реалізуються відносини власності, здійснюється вільне переміщення цінних паперів між різними секторами економіки, формуються фінансові джерела економічного зростання, концентруються і розподіляються інвестиційні ресурси, створюються умови для доброзичливої конкуренції і обмеження монополізму. У сучасних умовах розвинений ринок цінних паперів є необхідним елементом ефективно функціонуючої національної економіки (рис.8.8).

Завданням ринку цінних паперів є створення умов та забезпечення, в міру можливостей, більш повного та швидкого переливу заощаджень в інвестиції за ціною, яка задовольняла б обидві сторони.

Рис. 8.8. Складові ринку цінних паперів

Ринок цінних паперів об'єднує частину кредитного ринку (ринок боргових зобов'язань) та ринок інструментів власності. Ринок боргових зобов'язань має справу з позиковим капіталом, а ринок інструментів власності - з власним капіталом.

Інструментами фондового ринку є цінні папери. Цінні папери - це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила та їх власником і передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передання грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. Цінні папери можна купувати, продавати, зберігати, закладати, передавати у спадщину, дарувати, обмінювати. Розміщення цінних паперів — ефективний спосіб мобілізації ресурсів для розвитку виробництва та задоволення інших суспільних потреб. У системі суспільного відтворення цінні папери виконують низку функцій:

— регулятивну (забезпечують приплив капіталу в одні галузі та відплив капіталу з інших);

— Мобілізаційну (є знаряддям мобілізації коштів інвесторів);

— Інформаційну (свідчать про стан економіки);

— Контрольну (через цінні папери здійснюється контроль економічних процесів на макро- та мікрорівнях);

— Сполучну (об'єднують базис (сукупність економічних відносин і зв'язків у суспільстві) з надбудовою (суспільні, політичні, державні інститути)).

Цінні папери класифікуються за різними ознаками (рис.8.9). Серед них розрізняють капітальні та грошові цінні папери. Капітальні цінні папери поділяються на дольові та боргові.

Дольові цінні папери виражають частку у власності та валовому капіталі. До них належать акції, інвестиційні сертифікати, приватизаційні папери.

Рис. 8.9. Види цінних паперів Боргові цінні папери виражають відносини позики. До них належать облігації, казначейські зобов'язання. Грошові цінні папери використовують в обороті між фірмами, банками, казначейством. До них належать векселі, депозитні сертифікати, комерційні папери.

Згідно із Законом України „Про цінні папери та фондову біржу", прийнятим у 1991 році, в Україні можуть випускатися в обіг такі види цінних паперів:

— Акції;

— Облігації внутрішніх республіканських та місцевих позик;

— Облігації підприємств;

— Казначейські зобов'язання держави;

— Ощадні сертифікати;

— Векселі;

— Приватизаційні папери.

Залежно від стадії обігу цінних паперів розрізняють первинний та вторинний ринок.

Первинний ринок являє собою випуск цінних паперів в обіг, який здійснюється на основі оголошення про емісію. Тут розміщуються вперше випущені (емітовані) цінні папери, відбувається мобілізація капіталів корпораціями, товариствами, підприємствами і запозичення коштів ними та державою.

Вторинний ринок характеризується операціями перепродажу цінних паперів, які здійснюються між окремими інвесторами, інвесторами і посередниками та між фінансовими посередниками. Посередники на ринку цінних паперів - це такі фінансові організації, які надають фінансові послуги.

З точки зору організації вторинний ринок поділяється на біржовий (організований) і позабіржовий (неорганізований).

Біржовий ринок пов'язують з поняттям фондової біржі. Фондова біржа є особливим посередником на ринку цінних паперів. Вона виступає центром торгівлі цінними паперами і виконує три функції: посередницьку, індикативну та регулятивну.

Існують три види бірж: 1) замкнута біржа, у торгах на якій можуть брати участь лише члени біржі; 2) біржа з вільним доступом відвідувачів, угоди на якій здійснюють тільки маклери (посередники); 3) біржа, що складається із широкого кола осіб і діє під контролем урядових органів.

На фондових біржах здійснюються такі види операцій: касові (купівля- продаж цінних паперів з негайною оплатою), строкові (ті, що мають визначений термін виконання угоди), арбітражні (різновид спекулятивних операцій, пов'язаних із різницею в курсах цінних паперів на різних фондових біржах).

Позабіржовий ринок охоплює ринок операцій з цінними паперами за межами фондової біржі: первинне розміщення та перепродаж цінних паперів тих емітентів, які не бажають потрапити на біржу. Тут обертаються цінні папери переважно молодих, невеликих і маловідомих компаній, які не одержали допуску до операцій на біржі. Позабіржовий ринок є мережею брокерських та дилерських фірм. Здійснення операцій на позабіржовому ринку коштує дешевше, ніж на фондовій біржі, однак ризики, що тут виникають, є більшими.

Інструктивно-методичні рекомендації до самостійної роботи