Тема1. Вступ.

1. Загальні положення.

а) митниця – державна установа, яка з абезпечує порядок переміщення через митний кордон товарів та транспортних засобів, речей та інших предметів, застосовує митні режими, справляє митні платежі, проводить митний контроль та митне оформлення, збирає та оформлює відомості про переміщення товарів та транспортних засобів, збуджує кримінальні справи по фактам скоєння митних злочинів, проводить дізнання та проводить оперативно розшукову діяльність, контролює виконання санітарних та карантинних правил та інш.

Митниці, звичайно розташовуються у морських портах та на суходільному кордоні у місцях перетину її водними, залізничними та автомобільними шляхами.

В Україні митниця є правоохоронним органом, входить у єдину систему митних органів України та діє на підставі положень, затверджених Державним митним комітетом України, безпосередньо здійснює митне діло.

б) митне діло – митна політика держави, а також порядок переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, митне регулювання, яке пов’язане з встановленням мита та митних зборів, проведення митного контролю.

Митне діло в Україні розвивається у напрямі гармонізації та уніфікації з загальноприйнятими у міжнародній практиці нормами та стандартами.

Митний Кодекс України (збірних нормативних актів).

Митний Кодекс України визначає принципи організації митного діла в Україні з метою створення умов для формування ринкової економіки та зростання активності зовнішньоекономічної діяльності на підставі єдності митної території, мита та митних зборів.

Кодекс спрямовано на забезпечення додержання митних, іншими державними органами, суб’єктами зовнішньоекономічної та господарської діяльності, а також громадянами прав та обов’язків у галузі митного діла.

в) Принципи митного регулювання.

Україна самостійно визначає митну політику, створює власну митну систему та здійснює митне регулювання на своїй території.

Митне регулювання здійснюється на підставі Кодексу, законами України та міжнародними угодами України. Україна може вступати у митні союзи з іншими державами, брати участь у діяльності міжнародних організацій з питань митного діла.

г) Митна територія – це суходільна територія України, територіальні та внутрішні води і повітряний простір над ними. Митна територія України включає у себе також територію роблених островів, приладів та споруджень, створених у економічній (морській) зоні, над якими Україна володіє винятково юрисдикцією у відношенні митного діла.

*Юрисдикція – судочинство;

1) право проводити суд, вирішувати правові питання;

2) правова сфера, на яку розповсюджуються повноваження даної держави.

д) Митний кордон.

Межі митної території України це і є митний кордон. Митний кордон збігається з державним кордоном, за винятком меж спеціальних митних зон, які являють з себе складову частину митного кордону України.

е) Спеціальні (вільні економічні зони) зони на території України створюються різного типу. Статус та територія зон запроваджуються Верховною Радою України на підставі законів України.

Спеціальні митні зони – обмежені території з пільговими економічними умовами для національних та іноземних підприємців; створюються з метою вирішення зовнішньоторговельних, загальноекономічних, соціальних, регіональних та науково-технічних задач.

Існують такі види вільно-економічних зон:

1) Зони вільної торгівлі (вільні порти (Ізмаїл, Одеса, Керч)), транзитні зони, безмитні склади, митні зони на окремих підприємствах, які базуються на відміні або зменшенні мита та експортно-імпортного контролю товарів.

2) Зони спільного підприємництва, експортні промислові зони, які базуються не тільки на застосуванні пільгового торгівельного та митного режиму, а ще й на пільговому фінансуванні та пільговому оподаткуванні, у тому числі для іноземного капіталу;

3) Банківські та страхові зони з пільговим режимом здійснення цих операцій;

4) Технологічні зони (технологічні парки, технополіси (Київ, Харків, Львів, Одеса), забезпечуючи на підставі різних пільг розробку та впровадження сучасних технологій за допомогою не тільки національних, але й сучасних підприємств та організацій;

5) Комплексні зони (“відкриті” міста, особливі райони), перед якими стоять широкі задачі і використовуються елементи різних видів зон. З точки зору митного правового регулювання, вільні економічні зони мають собою територію, де ввезений товар розглядається як той, що знаходиться за межами митної території, даної держави;

6) Туристичні зони (які мають багатий природний, історичний, культурний потенціал).

У зв’язку з цим розрізняють три головних типа вільних зон.

І. Перший з них передбачає впровадження на визначеній території спеціального законодавства, яке буде забезпечувати пільговий режим хазяйнування для національних та іноземних економічних суб’єктів у межах області, району, міста. Податок, митний, кредитний, правовий та інш. Режими у цьому випадку встановлюються, виходячи з конкретних умов та задач розвитку регіону.

ІІ. Другий тип передбачає створення на невеликій території необхідних інфраструктур, відповідно міжнародним стандартам. Правові норми у цих вільних економічних зон гарантують значні пільги для інвесторів, а також можливість довгострокової оренди землі.

*інвестор – вкладник

*інвестиція – вкладення капіталу у яке-небудь діло, шляхом придбання цінних паперів або підприємства з метою одержання додаткового прибутку або впливу на діла підприємства, компанії;

*інвестиції можуть бути фінансові (операції з цінними паперами), реальні (довгострокові внески у галузь матеріального виробництва), інтелектуальні (ноу-хау, наукові розробки) та інші.

ІІІ. Третій тип передбачає здавання в оренду або концесію малоосвоєної території. Правовий режим у цьому випадку обмежується. як правило. лише економічними нормативами та міжнародними угодами.

* оренда – короткочасне користування майном на умовах встановлених у договорі між власником майна та особою, у користь якої воно передається (орендатором).

* концесія – договір або угода, на передачу державою в експлуатацією на деякий термін підприємств або дільниць землі з правом добутку корисних копалин іноземними та вітчизняними фірмами.

9) Органи державного регулювання митним ділом.

1) Верховна рада України – вирішує головні напрями у митній політиці України, тобто структуру системи органів державного регулювання митним ділом; розміри мита та умов митного оподаткування, спеціальні митні зони та митні режими на території України; перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію України заборонено.

Кабінет Міністрів України - вирішує головні питання по забезпеченню втілення митної політики України, тобто встановлює розміри митних зборів та оплати за митні процедури, координує діяльність міністерств. державних комітетів та відомств України з питань митного діла, проводить переговори та укладає міжнародні договори України по митним питанням, пропагандує до розглядання Верховною Радою України, пропозиції відносно митних органів, керування митним ділом здійснюють: Державний митний комітет України, територіальні митні управління, митниці та інші митні установи.

Державний митний комітет України – спеціальний орган державного керування в області митного діла. Був створений 18 грудня 1991р.

Державний митний комітет приймає нормативні акти у межах компетенції. яка передбачена митним Кодексом та іншими законами України.

Створення, реорганізація та ліквідація митниць та інших митних установ здійснюється Комітетом на підставі поєднання з Міністерством фінансів України.

Територіальні митні управління створюються Кабміном України. При державному митному комітеті України створюються спеціалізовані організації які здійснюють:

1) декларування;

2) збереження та реалізацію митних вантажів;

3) митні лабораторії;

4) інформаційно-обчислювальні центри;

5) кінологічні служби;

6) установи по підготовці та перепідготовці кадрів;

7) консультативно - інформаційні пункти та інше.

Митні органи у своїй діяльності взаємодіють з правоохоронними та іншими державними органами, підприємствами та громадянами України, а також з митними органами іноземних держав та з міжнародними організаціями.

Митні органи України вирішують наступні задачі:

А)захист економічних інтересів України;

Б) контроль за додержуванням законодавства України по митному ділу;

В) забезпечення виконання зобов’язань, які витікають з міжнародних угод України у відношенні митного діла;

Г) використання засобів митно-тарифного та позатарифного врегулювання під час переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів;

До кладу Митного комітету входять головні управління:

1) управління організації митного контролю;

2) Управління по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил;

3) Інформаційно - аналітичне управління;

4) Митне тарифне управління;

5) Управління організації контролю за валютними операціями;

6) Управління перевезень;

7) Господарсько-експлуатаційне управління та інш.

8) Правове управління;

9) Організаційно-оперативне управління та інш.

Головним управлінням підпорядковуються територіальні управління, а їм, у свою чергу, митниці.

У структуру митниць входить:

1)Митні пости;

2)Відділи;

3)Сектори;

4)Служби.

д) вдосконалення митного контролю та оформлення товарів та інших предметів, які переміщуються через митний кордон України.

е) комплексний контроль разом з НБУ за валютними операціями;

є)здійснення заходів захисту інтересів споживачів товарів та дотримання учасниками зовнішньоекономічних зв’язків державних інтересів на зовнішньому ринку при участі Міністерства зовнішньоекономічних зв’язків України.

ж) створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України.

з) боротьба з контрабандою та порушенням митних правил;

і)співробітництво з митними та іншими органами закордонних країн, а також з міжнародними організаціями з питань митного діла;

й) ведення митної статистики.