Поняття організації. Формальні та неформальні організації

Організація - це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети або спільних цілей.

Всі організації мають загальні для них характеристики.

1) всі організації використовують чотири основних види ресурсів:

· людські ресурси;

· фінансові ресурси;

· фізичні ресурси (сировина, устаткування тощо);

· інформаційні ресурси.

2) будь-яка організація є відкритою системою. Організація існує у взаємодії з оточуючим середовищем. Ресурси, які організація використовує для виробництва продукції (надання послуг) вона забирає із зовнішнього середовища, а продукція, що виробляється організацією також реалізується у зовнішньому середовищі.

3) розподіл праці в організації.

Розподіл загальної роботи в організації на її складові частини називається горизонтальним розподілом праці, який полягає у формуванні окремих підрозділів організації (відділів, цехів, виробництв, ділянок тощо).

Розподіл роботи між окремими підрозділами та виконавцями потребує координації їх діяльністі, що обумовлює необхідність вертикального розподілу праці, тобто діяльності з координації роботи підрозділів та окремих виконавців у середині підрозділів.

Діяльність з координації роботи інших людей в широкому розумінні і становить сутність управління організацією.

Організація – це форма об’єднання людей з метою досягнення певних цілей на засадах позаособистих стосунків. Основними видами організацій є формальні та неформальні організації.

Формальні організації – це групи людей, які створені на вимогу керівництва для проведення певного технологічного процесу.

Неформальні організації – це непередбачено утворені групи людей, які вступають у постійні взаємодії для досягнення відповідної цілі.

Основною причиною виникнення неформальних організацій є результат соціальної взаємодії людей. Вони завжди виникають після утворення формальних організацій.
Неформальні організації характеризуються соціальним контролем, опором до змін і появою лідера.

Соціальний контроль – це контроль за своїми членами неформальної організації шляхом встановлення групового еталона поведінки, одягу, видів робіт тощо.

Опір до змін – це небажання членів неформальної організації проводити реорганізацію, упроваджувати нові технології та інше.

Поява неформальних лідерів – це визнання членами неформальної організації свого керівника. Визнані колективом людей керівники або лідери діють без підтримки зверху.