Мета завдання

ЗМІСТ

Вступ............................................................................................................ 4

Мета завдання.............................................................................................. 5

Порядок виконання роботи........................................................................ 8

Склад і призначення бібліотеки ESK 5...................................................... 9

Побудування переліку елементів.............................................................. 31

Додаток 1................................................................................................... 33

Додаток 2.................................................................................................. 35

Додаток 3................................................................................................... 36

Додаток 4................................................................................................... 37

Додаток 5................................................................................................... 38

Додаток 6................................................................................................... 39

Додаток 7................................................................................................... 70

Українсько-російський словник спеціальних (фахових) термінів........... 72

Список літератури..................................................................................... 74

ВСТУП

Сучасні електричні прилади складаються з набору різноманітних стандартних елементів (резисторів, конденсаторів, транзисторів, мікросхем і т. ін.). Ці елементи зображаються на кресленнях у вигляді умовних графічних позначень.

Електричною схемою називають документ, на якому показані у вигляді умовних зображень і позначень складові частини виробу і зв'язки між ними (ГОСТ 2.102-68).

Елемент схеми – це складова її частина, яка має визначене функціональне призначення і не може бути розділена на самостійні частини.

Лінія зв'язку – це відрізок, який показує наявність зв'язку між елементами схеми.

Види і типи схем, загальні вимоги до їх виконання регламентуються ГОСТ 2.701-76.

Залежно від основного призначення схеми розділяють на такі типи: структурні - 1, функціональні - 2, принципові - 3, з'єднань - 4, підключення - 5 і т.ін.

Структурна схема визначає основні функціональні частини виробу, їх призначення та взаємозв'язок.

Функціональна схема пояснює процеси, що проходять в окремих функціональних ланцюгах виробу або у виробі в цілому.

Принципова (повна) схема визначає повний склад елементів і зв'язків між ними у виробі, дає детальне уявлення про принципи роботи виробу.

Схема з'єднань (монтажна) показує з’єднання складових частин виробу і визначає дроти, кабелі, які виконують ці з’єднання, а також місця їх приєднання.

Найменування схеми визначається її видом і типом, а шифр схеми складається з літери, яка визначає вид схеми, і цифри, яка визначає її тип. Наприклад, схема електрична принципова має шифр Е3.

Схеми виконують без дотримання масштабу. Лінії зв'язку проводять товщиною 0, 3…0, 4 мм, намагаючись уникнути великої кількості їх перетинів та зломів. Відстань між сусідніми паралельними лініями зв'язку повинна бути не менше 3 мм.

На схемах допускається розміщувати технічні дані, які характеризують схему в цілому, а також окремі її елементи. Ці дані розміщують біля графічних позначень, або над основним написом

Електричні принципові схеми (Е3) виконують відповідно до ГОСТ 2.702-75. Позначення в електричних схемах встановлюється ГОСТ 2.721-74…2.791-74.

Схеми викреслюють у відключеному стані. Умовні знаки на схемі викреслюються в положенні, в якому вони зображені у відповідному стандарті, або повернутими на кут, кратний 90º, по відношенню до цього положення.

Всі елементи на схемі повинні бути визначені однозначно. Для цього дані про елементи записують в таблицю, яку заповнють зверху вниз і розміщують на першому аркуші, або виконують у вигляді самостійного документа на форматі А4.

Кожний елемент схеми повинен мати позиційне позначення, яке включає в себе позначення літерою та порядковий номер. Наприклад, позначення літерою: резистор – R, конденсатор – С, котушка індуктивності – L, амперметр – А, вольтметр – V, генератор – Г, діод напівпровідниковий – Д, дросель – Др, кнопка – Кн, прилад електронний – Л, двигун – М, запобіжник – Пр, реле – Р, тріод напівпровідниковий – Т, трансформатор – Тр і т.д.

Позиційне позначення виконують поряд з умовним знаком праворуч від нього або над ним. Порядкові номери призначаються відповідно до послідовності розташування елементів зверху вниз і зліва направо.

Елементи записують в таблицю в порядку розташування їх в додатку до ГОСТ 2.702-75. У межах кожної групи елементи розташовують в порядку збільшення їх позиційних номерів. Елементи одного типу з однаковими електричними параметрами, які мають на схемі послідовні порядкові номери, допускається записувати у графі «Поз.» в один рядок, за типом, наприклад, Сı …Сn, а у графі «Кол.» – загальну кількість таких елементів.

На схемі рекомендується показувати характеристики вхідних і вихідних кіл виробу: частоту, напругу, силу струму і т.ін., а також параметри, які підлягають вимірюванню на контрольних контактах, гніздах і т.ін. Характеристики вхідних і вихідних кіл виробу записують у вигляді таблиці.

На полі електричної принципової схеми допускається розміщувати вказівки про марки, перерізи і розфарбування дротів, кабелів, а також вказівки про специфічні вимоги до електромонтажу виробу.

МЕТА ЗАВДАННЯ

Навчити студентів виконувати схеми електричні принципові виробів, за допомогою умовних графічних позначень їх елементів відповідно до ГОСТ 2.701-76, ГОСТ 2.702-75, ГОСТ 2.721-74, ГОСТ 2.751-73, з їх з'єднаннями і правилами оформлення використовуючи графічний редактор «КОМПАС-5.11» і бібліотеку ESK.