ДОДАТОК № 1. Додаткова: - Очкуренко О.М., Федотов О.В

С. 322-335

Додаткова: - Очкуренко О.М., Федотов О.В. Анатомія людини. — К.: Вища шк., 1992. —

С. 274-287.

ІІІ.в. Основні етапи роботи:

1 етап - опрацювання рекомендованої літератури.

2 етап - виконання завдань для самоконтролю:

3 етап - закріплення знань та навичок. Після вивчення теми необхідно:

ІV. Додаткові завдання (матеріали позааудиторної роботи):

Судини серця

(з додатка № 2

ДОДАТОК № 1.

Серце: топографія, межі серця, їх проекція на поверхню грудної клітки, анатомічна вісь. Зовнішня будова серця. Камери серця: передсердя, шлуночки. Клапани серця. Будова стінки серця: ендокард, міокард, епікард, перикард (осердя).

Серце (соr) - це непарний порожнистий м'язовий орган, що розташований у лівій половині грудної порожнини (2/3 органа) в передньому середостінні. За формою серце нагадує конус (рис. 7.1). Його звужена частина - верхівка - спрямована вниз, вперед і вліво, а розширена - основа - спрямована вгору і назад. Серце має передню (груднино-реберну), нижню (діафрагмальну) і медіастинальну (легеневу) поверхні. На поверхні серця розрізняють вінцеву борозну, яка розміщується поперечно і є межею між передсердями і шлуночками. На передній поверхні серця проходить передня міжшлуночкова борозна, а на нижній - задня міжшлуночкова борозна. Ці борозни з'єднуються між собою в ділянці верхівки серця.

Стінка серця побудована із трьох шарів: ендокарда (внутрішнього), міокар­да (середнього) та епікарда (зовнішнього).

Ендокард вистеляє всі камери серця й утворює його клапани.

Міокард складається із особливої серцевої посмугованої м'язової тканини. Її скорочення не залежить від нашої волі. Розрізняють міокард передсердь і міокард шлуночків, м'язові пучки яких між собою не сполучаються. Почерговість і ритмічність скорочення шлуночків і передсердь відбувається за рахунок провідної системи серця, яка представлена м'язовими волокнами особливої будови, що утворюють пучки і вузли.

Епікард утворений тонкою пластинкою сполучної тканини та шаром клітин епітеліального характеру і є вісцеральним листком навколосер­цевої серозної оболонки - перикарда. Крім серця, епікард покриває початкові частини великих судин, що виходять або входять у серце: аорти, легеневого стовбура, нижньої та верхньої порожнистих вен.

Перикард - це тонкий і разом з тим міцний фіброз­но-серозний мішок, в якому лежить серце (рис. 7.2). Він складається із двох шарів: зовнішнього - фіброзного і внутрішнього - серозного. Зовнішній шар - фіброзний перикард - біля основи серця переходить в адвентицію великих судин. Серозний перикард має дві пластинки - парієтальну, яка вистеляє з внутрішньої сторони фіброзний перикард, і вісцеральну, яка покриває серце і є його зовнішньою оболонкою - епікардом. Між цими двома пластинками знахо­диться щілиноподібна порожнина, заповнена 1-2 мл серозної рідини, яка зменшує тертя підчас серцевих скорочень.

Серце людини чотирикамерне, воно поздовжньою міжпередсердною та міжшлуночковою перегородкою розділене на дві половини - ліву і праву, які між собою в нормі не сполучаються. У верхній частині обох половин знаходяться передсердя - праве і ліве, а в нижній - правий та лівий шлуночки. Кожне передсердя сполучається з відповідним шлуночком через передсердно-шлуночковий отвір. Ззовні близько кожного передсердя є праве та ліве вушка. М'язовий шар лівого шлуночка товстіший за аналогічний шар правого шлуночка. На внутрішній поверхні шлуночків є вирости міокарда - сосочкові м'язи (справа - два, зліва - три). У ліве передсердя впадають чотири легеневі вени, що несуть артеріальну кров із легень. У праве передсердя впадають верхня та нижня порожнисті вени, що несуть венозну кров від усіх частин тіла (рис. 7.1, 7.2).

Із лівого шлуночка виходить аорта, яка несе артеріальну кров через велике коло кровообігу до всіх органів і тканин.

Із правого шлуночка виходить легеневий стовбур, яким починається мале коло кровообігу. Він несе венозну кров до легень.

Отже, в правій половині серця знаходиться венозна кров, у лівій - арте­ріальна.

Клапани серця утворені складками ендокарда. Передсердно-шлуночкові отвори закриваються передсердно-шлуночковими (атріовентрикулярними) клапа­нами. Клапан між правими передсердям і шлуночком називається тристулковим клапаном (має три стулки). У лівій половині серця є двостулковий клапан - мітральний (рис. 7.4). Стулки клапанів за допомогою сухожилкових ниток з'єднуються із сосочковими м'язами, тому вони не вивертаються із шлуночків в передсердя при скоро­ченні (систолі) шлуночків. Отже, і кров із шлуночків при їх скороченні не потрапляє назад у передсердя. При ушкодженні стулок (ревматизм, сифіліс) передсердно-шлуночкові отвори не закриваються повністю, робота серця порушу­ється, і виникають вади серця.

Отвори легеневого стовбура та аорти теж мають клапани з півмісяцевими стулками (рис. 7.4). При розслабленні (діастолі) шлуночків ці стулки заповнюються кров'ю і закривають отвори судин, перешкоджаючи зворотному току крові в шлуночки.

Проекція серця на передню стінку грудної порожнини

Серце в передньому середостінні розташоване асиметрично: більша його частина знаходиться зліва від серединної лінії, справа залишаються лише праве передсердя й обидві порожнисті вени.

На передню грудну стінку серце проектується так: верхня його межа відповідає верхньому краю хрящів III пари ребер; нижня межа йде від верхнього краю хряща V правого ребра до верхівки серця; верхівка знаходиться в лівому V міжребер'ї, на 1-2 см медіальніше від лівої середньоключичної лінії; права межа проходить на 2 см вправо від правого краю груднини; ліва межа йде від хряща III лівого ребра до верхівки серця (рис. 7.6).

Межі серця залежать від віку, статі, конституції тіла людини, захворювань.

У медичній практиці проекція меж серця на передню грудну стінку визна­чається методом перкусії (вистукування).