Розгляньте малюнок : «Як вирішується проблема карієсу».

(з додатка № 2)

ДОДАТОК № 1.

Зуби

Зуби (dentes) — найтвердіші утвори в організмі хребетних тварин. Разом з цим порівняльно-анатомічними дос­лідженнями доведено, що співвідношен­ня складових частин зубів, їхня форма та кількість коливаються в значних межах. Вважають, що в еволюції ссавців диференціювання зубів має величезне значення, майже таке саме, як значний розвиток кори великого мозку і здатність до живородіння.

У вищих ссавців та людини зуби розташовані в зубних комірках ко­міркових відростків верхньої та'ниж­ньої щелеп. У дорослої людини найчастіше буває 32 зуби, які нази­вають постійними, а в дітей є 20 так званих молочних зубів.

У кожному зубі розрізняють кілька частин (рис. 79). Частину, яка виступає над яснами, називають коронкою зуба, а частину зуба, яка розміщена в зубній комірці, — коренем. Деякі з зубів мають один, а деякі — два-три кореня. Дещо звужена частина зуба, розміщена між коронкою та коренем зуба, має назву шийки. На верхівці кореня є отвір, який продовжується в канал кореня. Крізь цей отвір у зуб входять судини та нерви.

Коронка зуба має кілька поверхонь. Поверхню, обернену до зуба протилеж­ної щелепи, називають поверхнею зми­кання; обернену до присінка рота -присінковою, до язика — язиковою, а до поверхні сусіднього зуба — поверхнею стикання.

Основною речовиною, з якої побудо­вані корінь та шийка зуба, є дентин, що виникає з мезенхіми і досить міцний — твердіший за кістку. В порож­нині зуба міститься пульпа, яка склада­ється з судин, нервів та пухкої сполучної тканини.

Назовні від дентину на коронці зуба розміщена найтвердіша тканина організму людини — емаль. Вона побу­дована з довгих зігнутих емалевих призм, осі яких напрямлені перпендикулярно до дентину. Зовні кожна призма покрита тонкою, твердою мем­браною призми, яка захищає емаль від руйнівної дії хімічних речовин їжі. Дентин кореня та шийки зуба покритий цементом, що гістологічне на­гадує кістку.

За формою коронки зуби поділяють на різці, ікла, малі кутні та великі кутні (рис. 80).

Різці розміщсні по боках серединної лінії (по чотири на кожній щелепі). Розрізняють два різці присередні та два — бічні. Корон­ка їх має долотоподібну форму з опук­лою губною та вгнутою язиковою поверхнями. Верхні різці дещо більші за нижні. Корені різців довгі, кону­соподібної форми.

Ікла — найдовші зу­би, розміщені по два зверху та знизу і знаходяться латеральніше від різців. Мають масивну, конусоподібної форми коронку з сильно опуклою губною поверхнею та довгий корень.

Малі кутні зуби, яких по чотири на кожній щелепі (два правих та два лівих), розміщені позаду від ікол. На поверхні змикання мають передній та задній горбики. Корені нижніх малих кутніх зубів поодинокі, а верхніх — бувають розщеплені або подвійні.

Великі кутні зуби, яких по три з кожного боку (на верхній та нижній щелепі), розміщені за малими кутніми зубами. Останні (треті) з великих кутних зубів нази­вають зубами мудрості, вони про­різуються у 20—25 років. Великі кутні зуби мають масивну, кубічної форми коронку. На жувальній поверхні зубів є чотири горбики (два присінкові та два язикові). Верхні великі кутні зуби мають по три корені (один язиковий та два присінкові), а нижні -по два (передній та задній).

Як молочні, так і постійні зуби прорізуються в постнатальному періоді в певному порядку та часі, хоча й бувають іноді значні коливання (особ­ливо для молочних зубів).