Нервова

Планування експерименту;

Проведення його;

3) одержання інформації про зміни в організмі;

4) аналіз і синтез одержаних результатів.

На основі законів фізіології вченим вдалося розробити математичні моделі фізіологічних процесів в організмі, досліджуючи з допомогою комп’ютерних програм різні варіанти майбутніх змін внаслідок впливу на ці системи різних факторів. Існують моделі мозку, кровообігу, дихання, виділення.

Люба біологічна система від субклітинних структур до організму характеризується самоорганізацією та саморегуляцією. Властивість

самоорганізації проявляються в різноманітності клітини, органів при загальних принципах будови. (мембрани органів і т.д.).

Саморегуляція забезпечує існування клітин, тканин в цілісному організмі, забезпечує їхнє співжиття. Властивістю живого організму є також пристосування організму до змінених факторів довкілля. Для такої діяльності повинні бути регуляторні механізми, які б забезпечували відносну сталість внутрішнього стану організму (гомеостазу)

Існує три рівня регуляції функцій організму:

1. Метаболічна;

Гуморальна;

Нервова

Під час життєдіяльності клітин, тканин, органів утворюються хімічні продукти обміну (метаболіти), які можуть впливати на саму клітину чи орган, а також на інші клітини або системи.

Приклад – під час біологічного окислення утворюється СО₂ -вуглекислота яка утворює кисле середовище в клітині, стимулює їх вихід з клітини, а також стимулює дихання. Метаболічне регулювання функції організму відбувається завдяки утворення продуктів обміну. Еволюційно пізніше утворилась гуморальна регуляція. Поява регуляторів, які синтезуються в багатьох органах, або з’явились специфічні органи (залози), які їх виділяють, всмоктуються в кров і розносяться по всьому організму. Такий вид регуляції називають гуморальний.

Гуморальна регуляція – це різновид біологічної регуляції при якому інформація передається за допомогою біологічно активних речовин, які розносяться по організму кров’ю або лімфою, а також шляхом дифузії у міжклітинній рідині.

Для гуморальної регуляції характерно:

а) дії на всі клітини і тканини (А.А. Ухтомський «всім, всім, всім»);

б) великий діапазон впливу на тканину (не одна дія);

в) більш великий термін дії;

г) дія повільна.

Є специфічні регулятори (гормони) і негормональні біологічно активні речовини.

Гормони (від грецького hormao – привожу до дії) біологічно активні речовини в невеликій кількості синтезуються клітинами або специфічними структурами

(залозами) та мають широкий біологічний вплив на органи та системи органів.

Наука, яка вивчає гормони називають ендокринологією. До органів ендокринної системи належить: гіпофіз, епіфіз, тімус, щитовидна залоза, наднирники, статеві та інші.

До біологічно активних (негормональних речовин) належать:

а) Нейромедіатори (норадреналін, адреналін, ацетилхолін, гамааміномасляна кислота (ГАМК), серотонін, гістамін), які звільняються з нервових закінчень і можуть діяти на інші клітини;

б) хімічні сполуки, які утворюються при запаленні (гістамін, брадікінін);

в) метаболіти арахідонової кислоти (простагландіни);

г) сполуки пептидної природи, які контролюють імунітет, згортання крові, чистоту клітинної популяції.

Нервовий механізм регуляції – різновид біологічної регуляції за допомогою нервової системи (рефлекси).

Нервова регуляція більш швидка (швидкість 0, 5 м/с до 120 м/с), і більш точна (до конкретного органа або частини органа).

Фізіологічні функції вивчаються в залежності від рівня будови організму.

Рівні будови організму людини