Призначення та види кабельних ліній електропередачі.

Кабельною лінією називається лінія для передавання електро­енергії одним або кількома паралельно прокладеними кабелями зі з’єднувальними, стопорними і кінцевими муфтами та кріпильними деталями.

Кабельні лінії порівняно з повітряними мають низку переваг, до яких частково належать триваліший термін роботи, відсутність опор, велика надійність в експлуатації. Вони не загромаджують вулиць, проїздів, виробничих територій, але вартість їх значно більша від вартості повітряних ліній.

Кабельні лінії використовують для каналізації електроенергії напругою до 35 кВ.

Прокладання кабельної лінії виконують згідно з Правилами будови електроустаткування (ПБЕ), а також інструкціями та про­ектами. Траси кабельних ліній обирають з найменшими витрата­ми кабелів із забезпеченням їх збереження від механічних пошкод­жень, корозії та вібрації, при цьому уникають перетину кабелів один з одним, кабелями іншого призначення, трубопроводами.

�

Основні елементи кабельних ліній.

Будь-який кабель, а зараз їх багато різновидів залежно від призначення та робочої напруги, складається зі струмопровідної жили, ізоляції й захисних оболонок. Струмопровідні жили виго­товлені з міді або алюмінію і можуть бути одно- і багатожильни­ми. За числом жил кабелі можуть бути одно-, дво-, три- і чотири­жильними. Ізоляцію кабелів до 1000 В виконують гумовою, а по­над 1000 В — із багатошарового просоченого паперу і різних пластиків (поліетилену, полівінілхлориду й ін.).

Захисні оболонки перешкоджають проникненню вологи, газів і кислот, їх виготовляють алюмінієвими та хлорвініловими. Для механічної міцності цих оболонок зверху накладається стальна або дротяна броня.

Трижильні кабелі виготовляють на напругу 1, 3, 6, 10, 35 кВ, а чотирижильні — на 1 кВ. В чотирижильному кабелі четверта жила має площу поперечного перерізу вдвічі меншу від перерізу кожної з основних жил.

Силові кабелі випускають перерізом від 2, 5 до 300 мм2, жили кабелів можуть бути круглими або сектороподібними. Для сигналізації, керування і зв’язку використовують багатожильні кабелі, в яких кількість жил сягає від десятка до сотень. Кабелі укладають на кабельних спорудах.

Для з’єднання, відгалуження та окінцювання кабелів використовують кабельні муфти.

�

Будова кабельних ліній електропередачі.

Кабельними називають споруди, призначені для розміщення в них кабелів і кабельних муфт. До цих споруд належать кабельні тунелі, канали, шахти, поверхи, блоки, подвійні підлоги, кабельні камери, естакади, галереї.

Кабельний тунель — це закрита споруда з розташованими в ній опорними конструкціями для розміщення на них кабелів і кабельних муфт з вільним проходом по всій довжині, який дає змогу здійснювати прокладання кабелів, ремонт та огляд кабельних ліній.

Кабельним каналом називається закрита і заглиблена в ґрунт, підлогу, перекриття непрохідна споруда, призначена для розміщення в ній кабелів, прокладання, огляд і ремонт яких можна здійснювати тільки при знятому перекритті.

Кабельний поверх — це частина будівлі, обмежена підлогою та перекриттям або перекриттям з відстанню між підлогою й віїс­ту пними частинами перекриття не менше як на1, 8 м.

Кабельною шахтою називається вертикальна кабельна споруда, висота якої в кілька разів більша від розміру її сторони.

Кабельний блок — це кабельна споруда з трубами (каналами) для прокладання в них кабелів з належними їм колодязями.

Подвійною підлогою називається пустота, обмежена стінами приміщення, міжповерховим перекриттям і підлогою зі знімними плитами.

Кабельна камера — це підземна кабельна споруда, що закри­вається глухою знімною бетонною плитою й призначена для укла­дання кабельних муфт або для протягування кабелів у блоки. Каме­ра, що має люк для входу в неї, називається кабельним колодязем.

Кабельною естакадою називається надземна відкрита горизон­тальна чи нахилена протяжна кабельна споруда.

Кабельна галерея — це наземна закрита цілком або частково горизонтальна чи нахилена протяжна прохідна кабельна споруда.