Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Електрохімічні процеси
1.10.1. При переході йону міді з поверхні в розчин на поверхні металу виникає заряд: а) позитивний; б) негативний; в) не виникає заряду; г) виділяється газ.
1.10.2. При переході йону цинку з поверхні в розчин на поверхні металу виникає заряд: а) позитивний; б) негативний; в) не виникає заряду; г) виділяється газ.
1.10.3. Подвійний електричний шар на межі метал-розчин зумовлює виникнення: а) електродного потенціалу; б) потенціалу іонізації; в) водневого потенціалу; г) адсорбційного потенціалу.
1.10.4. Найбільший вплив на значення електродного потенціалу має: а) природа металу; б) концентрація; в) температура; г) тиск.
1.10.5. Рівняння Нернста виражає виражає залежність електродного потенціалу від: а) концентрації; б) тиску; в) розчинника; г) часу.
1.10.6. Рівняння Нернста виражає виражає залежність електродного потенціалу від: а) температури; б) тиску; в) розчинника; г) часу.
1.10.7. Стандартний електродний потенціал показує залежність електродного потенціалу в стандартних умовах від: а) природи металу; б) концентрації; в) тиску; г)температури.
1.10.8. Залежність значення електродного потенціалу від різних факторів виражається рівнянням: а) Нернста; б) Гібса; в) Вант-Гоффа; г) Гесса.
1.10.9. В рівнянні Нернста величина n показує: а) кількість електронів, що передаються від відновника до окисника; б) кількість молів окисника; в) кількість молів відновника; г) відношення концентрації окисника до відновника.
1.10.10. Для вимірювання електродного потенціалу необхідно в досліджуваний розчин занурити електроди: а) вимірювання і порівняння; б) водневий і каломельний; в) скляний і мембранний; г) хлорсрібний і водневий.
1.10.11. До електродів вимірювання належать: а) скляний і мембранний; б) хлорсрібний і водневий; в) водневий і скляний; г) каломельний і скляний.
1.10.12. До електродів порівняння належать: а) хлорсрібний і водневий; б) водневий і скляний; в) скляний і хлорсрібний; г) каломельний і скляний.
1.10.13. Окисником буде речовина у якої значення стандартного потенціалу буде: а) більше; б) менше; в) однакове; г) від’ємне.
1.10.14. Відновником буде речовина у якої значення стандартного потенціалу буде: а) більше; б) менше; в) однакове; г) додатнє.
1.10.15. Окисно-відновний потенціал не залежить від: а) температури; б) тиску; в) концентрації; г) рН-розчину.
1.10.16. Рівняння Нернста-Петерса відрізняється від рівняння Нернста залежністю від: а) відношення окисленої форми до відновленої; б) відношення відновленої форми до окисленої; в) температури; г) тиску.
1.10.17. Стандартний потенціал водневого електроду рівний: а) нулю; б) +0, 202 В; в) -0, 202; г) +0, 42.
1.10.18. Стандартний потенціал хлорсрібного електроду рівний: а) нулю; б) +0, 202 В; в) -0, 202; г) +0, 42.
1.10.19. До електродів І роду відноситься електрод: а) хлорсрібний; б) метал-йон металу: в) водневий; г) каломельний.
1.10.20. До електродів ІІ роду відноситься електрод: а) хлорсрібний; б) каломельний: в) водневий; г) метал-метал.
1.10.21.До вимірювання рН розчину за допомогою потенціометра необхідно використати пару електродів: а) скляний і хлорсрібний; б) водневий і йонселективний; в) каломельний і хлорсрібний; г) каломельний і водневий.
1.10.22.Зміна ступеня окиснення Fe у гемі цитохрому відбувається за розрахунком: а) дегідрогенізації водню; б) окиснення киснем; в) передачею електрону; г) передачею атому.
1.10.23.При якому значенні енергії Гіббса ∆ G = -nFE: а) ∆ G < 0; б) ∆ G > 0; в) ∆ G = 0; г)не залежить.
1.10.24.Значення стандартного біопотенціалу: а) -0, 42В; б) -0, 202В; в) 0; г) +0, 202В.
1.10.25.Здатність окисно-відновної пари бути окисниками виражається при значеннях потенціалу: а) позитивному; б) негативному; в) рівному нулю; г) не має значення.
1.10.26. Потенціал, що утворюється на межі розчин-розчин за рахунок різної швидкості руху аніону і катіону називається: а) дифузійним; б) мембранним; в) потенціалом спокою; г) потенціал дії.
1.10.27.Потенціал, що виникає на межі прониклої перегородки називається: а) дифузійним; б) мембранним; в) потенціалом спокою; г) потенціал дії.
1.10.28.Раптове підвищення чи зниження мембранного потенціалу називають: а) дифузійним; б) мембранним; в) потенціалом спокою; г) потенціал дії.
1.10.29.В основі вимірювання електрокардіограми покладено реєстрація між електродами: а) різниці потенціалів; б) тиску; в) електричного струму; г) температури.
1.10.30.Потенціал спокою – це: а ) різниця між потенціалом зовнішньої і внутрішньої сторони клітинної мембрани у стані фізіологічного спокою клітини; б) різниця між потенціалом внутрішньої і зовнішньої сторони ядерної мембрани клітини у стані спокою; в) потенціал, що виникає на внутрішній стороні мембрани у стані фізіологічного спокою клітини; г) сума потенціалів зовнішньої і внутрішньої сторони клітинної мембрани у стані фізіологічного спокою клітини.
1.10.31. Йонселективним мембранним електродом можна виміряти концентрацію: а) певного йону; б) будь-якого йону в) всіх катіонів; г) всіх аніонів.
1.10.32. Принцип дії мембранного електроду базується на визначенні потенціалу системи за рахунок різниці: а) тиску; б) концентрації; в) температури; г) співвідношення.
1.10.33. Методом потенціометричного титрування можна визначити: а) тиск; б) температури; в) концентрації; г) потенціал іонізації.
1.10.34. При вимірюванні рН шлункового соку встановлено його значення 1, 65. У цього пацієнта: а) підвищена кислотність; б) понижена кислоність; в) нормальна кислотність; г) підвищена основність.
1.10.35. При вимірюванні рН шлункового соку встановлено його значення 0, 85. У цього пацієнта: а) підвищена кислотність; б) понижена кислоність; в) нормальна кислотність; г) підвищена основність.
1.10.36. При вимірюванні рН шлункового соку встановлено його значення 2, 5. У цього пацієнта: а) підвищена кислотність; б) понижена кислотність; в) нормальна кислотність; г) підвищена основність.
1.10.37. При вимірюванні рН плазми крові встановлено його значення 7, 36. У цього пацієнта: а) ацидоз; б) алкалоз; в) рН в нормі; г) рН вище норми.
1.10.38. При вимірюванні рН плазми крові встановлено його значення 7, 29. У цього пацієнта: а) ацидоз; б) алкалоз; в) рН в нормі; г) рН вище норми.
1.10.39. При вимірюванні рН плазми крові встановлено його значення 7, 50. У цього пацієнта: а) ацидоз; б) алкалоз; в) рН в нормі; г) рН нижче норми.
1.10.40. Потенціал дії – раптове підвищення та падіння мембранного потенціалу в межах: а) від -75 до +50 МВ; б) від -50 до +75 МВ; в) від +50 до -75 МВ; г) від +75 до -50МВ.
1.10.41. Від’ємне значення потенціалу напівреакції 2Н3О+ + 2е ↔ Н2 + 2Н2О свідчить про: а) відновні властивості; б) окисні властивості; в) кислотно-основні властивості; г) здатність приймати електрони.
1.10.42. Додатнє значення редокс-потенціалу пари 0, 5О2/Н2О свідчить про: а) відновні властивості; б) окисні властивості; в) кислотно-основні властивості; г) здатність приймати електрони.
1.10.43. Від’ємне значення редокс-потенціалу пари НАД· Н/НАД+ свідчить про здатність а) віддавати електрони; б) приймати електрони; в) бути окисником; г) бути кислотою.
1.10.44. При потенціометричному титруванні сильної кислоти сильною основою точка еквівалентності наступає при рН: а) 4; б) 7; в) 8; г) 9.
1.10.45. При потенціометричному титруванні слабкої кислоти сильною основою точка еквівалентності знаходить в середовищі: а) кислому; б) нейтральному; в) слабо лужному; г) слабо кислому.
1.10.46. Стандартний електродний потенціал вимірюється при умовах: а) р=101, 3 кПа, Т=2980, а=1 моль/л; б) р=101, 3 кПа, Т=2730, а=0, 1 моль/л; в) р=101, 3 кПа, Т=2980, а=1 моль/л; г) р=101, 3 кПа, Т=2980, а=10 моль/л.
1.10.47. Із наведених схем електродів до електродів І роду можна віднести: а) Ag/AgCl, KCl (нас.); б) Hg/Hg2Cl2.KCl(нас.); в) Cu2+/Cu; г) (Pt)H2/2H3O+.
1.10.48. Із наведених схем електродів до електродів ІI роду можна віднести: а) Ag/AgCl, KCl (нас.); б) Zn2+/Zn; в) Cu2+/Cu; г) (Pt)H2/2H3O+.
|