Лабораторна роботе № 9

Визначення вологості ґрунту

Під вологістю ґрунту розуміють вміст в ньому тієї чи іншої кількості води. Розрізняють вагову та об’ємну вологість.

Ваговою вологістю ґрунту w називають відношення маси води, яка знаходиться в порах ґрунту, до маси самих частинок ґрунту дослідного зразка.

Об’ємна вологість - відношення об’єму води в порах до об’єму зразка ґрунту.

Природною вологістю ґрунту називають кількість вільної та поверхнево зв’язаної води в порах ґрунту в природних умовах його залягання. Природна вологість є важливою характеристикою фізичного стану ґрунту, яка визначає його міцність та деформованість. Особливе значення вологість має для глинистих ґрунтів, які різко змінюють свої властивості залежно від ступеня зволоження.

На цей чає розроблено декілька методів визначення вологості. Зокрема, в лабораторних умовах: ваговий, пікнометричний та бензометод; в польових умовах: спирто-бензометод, радіоактивний та електрометричний методи та інші. З них найбільше розповсюдження одержав ваговий метод. Цим методом визначають вологість ґрунтів для різних видів будівництва на всіх стадіях вишукувань, за винятком тих випадків, коли ґрунти вміщують значну кількість рослинних залишків. В даній лабораторній роботі розглядається якраз цей метод.

Вологість визначається в частках одиниці. Визначення вологості виконується відповідно до ГОСТ 5180-84 [5].

Межи зміни природної вологості різних типів ґрунтів досить широкі: для пісків 0, 01...0, 40; для глинистих ґрунтів - 0, 15...2, 0; для стрічкових набухаючих глин - до 4, 00.

Відповідно до визначення, вагова вологість може бути підрахована за формулою

, (2.11)

де - маса води в зразку, кг;

- маса сухого ґрунту, кг.

Обладнання: технічні терези з важками; сушильна шафа з термометром для виміру температури до 150°С; скляні або алюмінієві бюкси; шпатель; тигельні щипці; ексикатор з хлоридом кальцію (для поглинання вологи ґрунту).