Термінологічний словник. Соціологія сім’ї– спеціальна соціологічна теорія, що вивчає формування, розвиток та функціонування шлюбних та родинно-сімейних стосунків у конкретних

Соціологія сім’ї – спеціальна соціологічна теорія, що вивчає формування, розвиток та функціонування шлюбних та родинно-сімейних стосунків у конкретних культурних та соціально-економічних умовах.

Сім’я – організована соціальна група, члени якої пов’язані спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю та соціальною необхідністю, що зумовлена потребою суспільства в фізичному та духовному самовідтворенні.

Шлюб – сімейний зв’язок між партнерами, які досягнули шлюбного віку, що регулюєтся суспільством та, в більшості країн, реєструється у відповідних державних органах і передбачає встановлення батьківських та подружніх прав і обов’язків.

Умови життя сім’ї – сукупність суб’єктивних та об’єктивних факторів макро- (соціально-економічні, соціальні, культурні екологічні та інші умови) та мікросередовища (тип населеного пункту, характеристика зайнятості населення, демографічна структура, етнічні характеристики та ін.) проживання сім’ї.

Структура сім’ї – склад сім’ї та стосунки між членами сім’ї (родинні, господарські, духовно-моральні).

Спосіб мислення сім’ї – сукупність цінностей та установок у сфері сімейного життя.

Критерії успішності шлюбно-сімейних стосунків – категорія соціологія сім’ї, яка вказує на якість функціонування сім’ї.

Життєвий цикл сім’ї – історія життя сім’ї, що відображає повторюваність та регулярність сімейних подій, її власна динаміка та протяжність у часі.

Спосіб життя сім’ї – сукупність тих видів життєдіяльності, які виконуються усіма разом або деякими з членів сім’ї чи одним із них, але від імені і для усієї сім’ї.

Спеціальна соціологічна теорія – теоретична концепція, яка вивчає та інтерпретує особливості існування та функціонування певних соціальних спільнот в процесі їхньої взаємодії (соціологія молоді, етносоціологія та ін.).

Макросоціологія – сфера соціологічного знання, яка вивчає складні соціальні об’єкти (соціальні класи, соціальні інститути та ін.) та процеси та взаємодії людей, які об’єднуються у великі соціальні спільноти та структури.

Мікросоціологія – галузь соціологічного знання, яка вивчає індивідів та їхню взаємодію із близьким соціальним оточенням.

Методологія соціології – система принципів, методів і стратегій, які використовуються для одержання нового соціологічного знання, його інтерпретації та практичного застосування.

Суспільство – найзагальніша система взаємозв’язків і взаємин між людьми, в яких проявляється їхня взаємозалежність одне від одного та які склалися історично; об’єднання людей, яке займає певну територію, відрізняється своєрідною культурою та соціальними інститутами.

Соціум – соціальне оточення людини, сукупність форм діяльності людей, що історично склалися.

Соціальна спільнота – реально існуюча сукупність індивідів, яка характеризується відносною цілісністю і здатністю виступати як самостійний творчий суб’єкт історичної та соціальної дії та піддається емпіричній фіксації.

Велика соціальна група – це кількісно обмежена спільність людей, виділена за певними соціальними ознаками (клас, нація, прошарок), або реальна, значна за розмірами та складноорганізована спільність людей, яка поєднана спільною діяльністю, цінностями, традиціями, громадською думкою, соціальними нормами.

Мала соціальна група – різновид соціальної групи, між усіма членами якої існують безпосередні особистісні контакти (чисельність групи – від 2 до 40 осіб).

Соціальний інститут – організована система зв’язків і соціальних норм, що поєднує значущі суспільні цінності та процедури, які відповідають основним потребам суспільства; встановлений порядок правил та стандартизованих моделей поведінки у суспільстві (наприклад, сім’я, освіта, право, влада та ін.).