Відмінності PR та реклами, пропаганди, маніпулювання.

«пропаганда»: «діяльність спрямована на поширення і роз’яснення політичних, філософських, наукових, етичних, художніх ідей, учень і поглядів, знань, цінностей тощо з метою формування певного світогляду, уявлень та емоційного настрою, впливу на поведінку людей».Феофанов О. А. трактує політичну рекламу як один з найнебезпечніших та найзаконспірованіших форм пропаганди Реклама пов’язана з матеріальними цінностями та бажаннями людини, а пропаганда порушує соціально значущі питання. Але часто вони взаємодіють так тісно, що розпізнати де реклама, а де пропаганда дуже важко. Реклама і пропаганда – це сума всіх форм і засобів непрямого виховування, з допомогою якого населення спонукають до певних дій. Поняття «пропаганда» ширше, ніж поняття «реклама», бо вирішує глобальніші та масштабніші проблеми, діє на більшу кількість людей і має більше засобів впливу Ми вважаємо, що пропаганда – це система засобів, які діють на підсвідомість людини, щоб згодом маніпулювати її поведінкою, нав’язувати певні стереотипи та спонукати виконувати побажання та накази маніпулятора, це ефективна гра на психіці людини, особливостях її емоційного стану, знанні чи незнанні явищ та подій, що ґрунтується на навіюванні та сугестії певних поведінкових реакцій, часто апелює до колективного свідомого людини.Пропаганда побудована на багаторазовому повторенні, тиражуванні оціночних реакцій через протиставлення заявлених цілей з позицій опонента. Органічною властивістю пропаганди є тяжіння до технології сугестії на відміну від переконання, використання механізмів людського мислення, а інформаційними маркерами пропаганди стають абстракції, які затьмарюють зміст інтересів. На основі особистого досвіду німецький емігрант у Франції Серж Чакотін представив психологічну модель проведення масової пропаганди. Техніка пропаганди будувалася на зв`язку визначених ідеологічних смислів з внутрішніми рефлексами людини.Чакотін виділяв чотири рефлекси людини, на яких мала триматися пропаганда: агресивний, сексуальний, захисний та харчовий. Для нього людина була істотою, що керувалася категоріями інстинкту й почуття, а не розуму [63]. Пропаганда для Чакотіна – це повторення гасел, що апелюють до інстинктів та почуттів людини.(НЕ ВПЕВНЕНА ЧИ ЦЕ ПОТРІБНО АЛЕ ОСОБИСТО МЕНІ ЦІКАВО, ЦЮ ІНФО МОЖНА НЕ БРАТИ ДО УВАГИ-ІВАННА) Сучасна реклама базується на впливі на підсвідомість, тому в ній розповідають не так про осіб, програми, як про систему цінностей, бажання споживачів. Тому люди не обирають політику чи партію, а особистість, добробут та демократію.Пропаганда відрізняється від ПР і реклами тим, що має на меті змінити цінності, погляди, переконання реципієнта, тобто вона більше ідеологічна, а значить поляризована і конфліктна. Поки протистояння здійснюється на рівні думок, основна роль належить ПР і рекламній техніці. Якщо протистояння переходить на рівень політичних суб’єктів – починає діяти пропаганда.Пропаганду прийнято ще поділяти на білу, сіру та чорну. Біла — це пропаганда, що поширюється та визнається джерелом інформації або його офіційними представниками. Сіра — це пропаганда, яка спеціально не ідентифікує своє джерело інформації. Чорна — це та, яку презентують як інше достовірне джерело інформації. Частіше ЗМІ використовують прийомами сірої пропаганди, які ще називають «інформація з перших рук». Вона полягає у тому, що хибна новина подається з невизначених джерел та транслюється протягом тривалого часу на всіх телеканалах. Ніколи нема спростування у прямому ефірі [64, с. Маніпулювання суспільною свідомістю — складна, організована, цілеспрямована діяльність. Одним з чинників, що впливає на процес сприйняття змісту пропагандистських повідомлень, є стереотипи, які можна класифікувати як елементи специфічної групи установок (поряд із забобонами). Вони істотно впливають на сприйняття інформації тими людьми, які у них вірять. Стереотип — не звичайне спрощення, він «заряджений почуттями». Оцінний елемент стереотипу (установка) завжди свідомо детермінований, оскільки стереотип, виражаючи почуття особистості, її систему цінностей, завжди співвідноситься із груповими почуттями і діями. У нашому суспільстві вже стійко вкорінилась теза про те, що будь-яка позитивна інформація про орган влади чи його представників, що з’являється у пресі, — це PR. При цьому під цією назвою більша частина громадян розуміє рекламу, спрямовану на побудову позитивного іміджу. Під час виборчих кампаній у вжиток вступає ще один термін — „чорний PR ”, що має на меті зіпсувати імідж конкурента.Мабуть, це і стало основною причиною того, що досить часто представники органів місцевої влади акцентують на тому, що вони господарники, а не політики, і PR їм не потрібен. Таким чином поступово поняття public relations на пострадянському просторі набуває все далі більш негативного відтінку, коли йдеться про його використання органами влади.Сам термін public relations набув в Україні також різних тлумачень. Найчастіше його використовують у дослівному перекладі з англійської як зв’язки з громадськістю. Щоб зрозуміти справжню суть цього поняття, звернімось до визначень фахівців.

Спочатку пропонуємо вам визначення PR, яке дають експерти Інституту PR у Великобританії: Public Relations — це запланована і систематична діяльність, спрямована на підтримання взаєморозуміння і готовності до співпраці організації та громадськості (цільової аудиторії).

Аналізуючи це визначення, можна виокремити ключові цінності та передумови, на яких, на думку британських фахівців та практиків, базується PR. По-перше, з цього визначення випливає, що PR — це стосунки між організацією (владою) і громадськістю, тобто між цими суб’єктами має бути якийсь діалог. По-друге, PR — це діяльність, при чому запланована і систематична. Вона не може включати в себе одну подію або захід — це цільова кампанія, що складається з багатьох заходів. Серед цілей цієї діяльності слід звернути увагу на „підтримання готовності до співпраці”. Тобто заходи PR мають призвести до взаємного зацікавлення обох сторін; сторони мають бути відкритими і готовими до співпраці. Зважте, що у цьому визначенні немає жодних натяків на „маніпуляцію” або „контроль” за інформацією та громадськістю.

Варте уваги й визначення, яке дав Сем Блек, відомий британський професор у сфері PR.