Американська революція

Причини:

- загострення конкурентної боротьби з Англією;

- запровадження нових податків і акцизів, зокрема, гербового збору в 1765 р.;

- мито на імпорт цукру з Вест-Індії (з 1764 р.);

- заборонив друкувати паперові гроші;

- Георг ІІІ в 1763 р. заборонив освоювати землі на захід від Аллеганських гір;

- розмістили англійські війська в колоніях.

Ці заходи зачіпали всі верстви в колоніях і були розцінені як ворожі. Представники колоніальної буржуазії на своєму конгресі в 1765 р. висловились проти гербового збору, бо, на їх думку, англійський парламент не має права обкладати колонії податками, бо їх представники не входять до парламенту. Гасло: " Ніяких податків без представництва". Заклик про бойкот англійських товарів і всім стати не просто представниками тої чи іншої колонії, а американцями. Очолила боротьбу за бойкот організація " Сини свободи" – Самуель Адам, Джон Лемб і Ісаак Сіре (Нью-Йорк),

Кристофер Гадсден (Північна Кароліна)...

В серпні 1765 р. бостонці розгромили будинок губернатора Гатчинсона.

1 листопада, коли набув чинності закон про гербовий збір, в Бостоні – похорони свободи колоній, на фініші – " свобода" встала з катафалка. Весною 1766 р. парламент відмінив цей податок. Свято в колоніях. Створюється народне ополчення.

В 1767 р. – мито Тауншенда – на ввіз чаю, скла, фарб + нові війська. Розігнали кілька законодавчих зборів за опір. Бойкот. Мито Тауншенда Лондон скасував (крім чаю).

Ліве крило вігів – Революціоністи – за здобуття незалежності штатів. Праве крило – велика буржуазія – Лоялісти – торі - великі землевласники, пов’язані з англійським капіталом, частина плантаторів – за збереження статусу – кво. Після війни за незалежність втекло 60-90 тис.

5 березня 1770 р. – “бостонське побоїще” – зіткнення між військами та місцевими жителями в ході яких загинуло до 6 тис. Фактично ці події дали початок війні за незалежність.

З 1772 р. – оплату губернаторів, суддів, чиновників – з королівської казни. Це надало повної свободи англійським чиновникам від законодавчих зборів колоній. У відповідь колонії створюють свої органи влади. Перший з них – в Бостоні на мітингу обрали кореспондентський комітет (Самуель Адамс, Джозеф Варрен, Поль Рівер). Він захопив всю владу в Бостоні. Весною 1773 р. такі ж комітети – в інших колоніях.

1773 р. – “чайний закон”. Бойкот. “Бостонське чаювання ” – в грудні 1773 р. весь чай Ост Індійської компанії викинули в океан. У відповідь – Англія позбавила Масачусетс хартії самоврядування; губернатор отримав виключні повноваження; ліквідовано суд присяжних, а звинувачених – на суд в Англію. Заборонено мітинги, блоковано порт.

У вересні 1774 р. у Філадельфії забрався І Континентальний конгрес представників 12 колоній (делегата Джоржії затримав губернатор) більшість за мирне вирішення проблем. Але ліві змогли провести резолюцію Дж. Воррена яка наполягала на:

- непокорі англійським наказам;

- бойкот англійських товарів;

- військові приготування;

- контроль за виконанням – на “комітети безпеки” в кожному окрузі.

Війна за незалежність (1775-1783 рр.)

Повстання почалось в квітні 1775 р. Партизани (“люди хвилинки”).

ІІ Континентальний конгрес (травень 1775 р.) – констатував початок війни з Англією. Вирішив створити армію на чолі з Дж. Вашингтоном (багатий вірджинський плантатор).

В липні 1775 р. праві в Конгресі під проводом Джона Діккенсона направили Георгу ІІІ петицію оливкової гілки. У відповідь – репресії (спалили Фольмаус – зараз Портленд).

10.05.1776 р. Конгрес закликав колонії створити нові уряди замість англійської адміністрації. Проголошувались незалежні республіки – штати та приймати конституції. В них:

- відміна привілеїв лендлордів;

- скасування земельного цензу на виборах;

- відміна феодальних повинностей;

- виборність губернаторів;

- ради при губернаторах слід перетворити у виборні сенати

Конгрес вирішив роззброїти роялістів і конфіскувати їх майно. Було конфісковано всі землі корони та англіканської церкви, знаті – роялістів. Звинувачених у державній зраді – в Англію. Хто повертався – до суду і смерть.

4 липня 1776 р. – конгрес прийняв підготовлену Джефферсоном “Декларацію незалежності”:

- незалежність ПАСШ;

- республіка;

- демократичні свободи;

- рівність громадян перед законом;

- суверенітет народу, право чинити опір.

Після кризи зими 1776/77 рр. американці почали отримувати перемоги. Франція, Іспанія, Голландія – війну Англії.

Першу Конституція – “Статті конфедерації і вічного союзу” – конгрес прийняв у 1777 р. ратифікували всі штати. Набула чинності в 1781 р.:

- суверенітет штатів як самостійних державних одиниць;

- об’єднання лише для захисту від спільного ворога;

- однопалатний конгрес обирався щорічно (на 1 рік) по принципу рівного представництва від штатів (незалежно від чисельності населення);

- конгрес не мав права збору податків;

- штати мали свою валюту, свої тарифні й податкові закони;

- поста президента, як глави виконавчої влади, не передбачалось. Президент був лише головою Комітету Штатів (по 1 чол. від штату);

- Конгрес вирішував питання війни і миру;

- Конгрес укладав договори й союзи;

- питання бюджету і чеканки монети (без власних податків він міг лише покривати свої видатки емісією. Як наслідок в 1779р. гроші коштували 1/40, а в 1781 р. – 1/100). Тощо.

“Статті конференції” виходили з принципу “найкращим є той уряд, який найменше керує”.

Активні бойові дії закінчились капітуляцією 19.10.1781 р. англійських військ Корнуолліса під Йорктауном. Після тривалих переговорів – Версальський мирний договір 1783 р. з Англією:

- визнавалась незалежність США;

- передача їм земель на Заході;

- за це конгрес рекомендував штатам сплатити англійським купцям довоєнні борги і компенсувати власність роялістам (торі).

В червні 1783 р. збунтувалась невдоволена невиплатою зарплати армія. Цим скористались монархісти і спробувала встановити монархію. На короля запросили пруського принца Генріха та Вашингтона, але вони відмовились. Суспільство було до цього не готове, бо феодальні відносини були знищені.

Післявоєнні економічні труднощі сприяли росту популізму. На виборах 1786 р. в більшості штатів перемогли політики, які були прихильниками емісії паперових грошей для погашення боргів. В Масачусетсі і Нью-Гемширі – противники популізму, за погашення боргів у твердій валюті. Восени 1786 р. тут 15 тис. повстання низів під проводом героя визвольної війни капітана Даніеля Шейса. Загроза великій власності буржуазії та плантаторів змусила їх вжити радикальних заходів. Придушивши весно. 1787 р. повстання Шейса, вони скликали в Філадельфії конституційний конвент. Формально він скликався для внесення змін і доповнень до “Статей конфедерації”, спрямованих на розвиток внутрішнього ринку і зовнішньої торгівля. Але конвент, не маючи на те повноважень, 17 вересня 1787 р. прийняв Другу Конституцію. Цьому сприяло те, що більшість депутатів – праві. Вони прагнули “порятувати людей, які володіли власністю та принципами” від “шаленства демократії” та “влади натовпу”. Невелика група учасників конвенту на чолі з Олександром Гамільтоном пропонувала запровадити конституційну монархію. Але їх не підтримали і навіть не обговорювали. Як і пропозицію Франкліна про заборону рабства і відміну майнового цензу.

Нова Конституція:

- федерація;

- значні повноваження федерального уряду;

- Конгрес: сенат і палата представників: - законодавчий орган: - право встановлювати податки;

- розпоряджатись національним на Північному Заході земельним фондом;

- утримувати армію і флот;

- регулювання торгівлі;

- чеканка монети;

- зовнішні позики.

Президент - глава державної і виконавчої влади обирався комісією виборщиків:

- повноваження (більші ніж в англ. короля);

- право вето на рішення конгресу долалось 2/3 голосів обох палат;

- головнокомандувач;

- призначав міністрів і послів;

- призначав по життєво, з подальшим затвердженням сенатом, членів Верховного суду.

У відповідності з ідеями Монтеск’є. Конвент поділив таким чином владу на 3 гілки. Крім того Конституція робила неможливою одночасну зміну всіх органів влади:

- президент обирався на 4 роки з правом переобрання на наступний термін;

- сенат оновлювався на 1/3 кожні 2 роки;

- весь склад палати представників переобирався через 2 роки.

Разом з тим, друга Конституція включала параграф про розшук рабів-втікачів і право завозити їх в країну впродовж 20 років. Проте ця Конституція значно обмежувала суверенітет народу, оскільки не включала більше положення про права, якими гарантувались демократичні свободи, хоч вони були в Конституціях штатів.

Конституція підлягала ратифікації спеціально обраними для цього конвентами штатів. Але лише в 5 з 13 штатів вона пройшла без проблем. А штати Род-Айленд відкинув її на референдумі, не взяв участь у виборах першого Конгресу і вступив до федерації знову лише в 1790 р. В Пенсильванії та Нью-Йорку – публічно спалювали текст Конституції. Але врешті решт, всі штати її ратифікували за умови включення до неї перших 10 поправок – “ Біля про права” (1791 р.):

- свобода слова, преси, зборів, особи, петиції;

- свобода носіння зброї;

- суд присяжних;

- відмова від постійної армії;

- відокремлення церкви від держави;

- гарантії суверенітету штатів.

Конституція вступила в силу в 1789 р. і закріпила новий прогресивний лад у федерації. Встановлювався демократичний принцип приєднання нових штатів – досягнення в них 60 тис. населення і всі права старих штатів. Одночасно було ліквідовано митні кордони між штатами і запроваджено єдину валюту. Перегляд Конституції – неможливий. Поправки – 2/3 голосів обох палат і ратифікація законодавчими зборами 4 штатів.

1-й Президент – Джордж Вашингтон (1788-1797). Після здобуття незалежності – бурхливий розвиток кап. промисловості (промисловий переворот) та фермерського с/г у північно-західних і центральних та північно-східних штатах, а на півдні і південному заході – рабство. Поки Європа в кінці ХVІІІ - поч. ХІХ ст. воювала, США розширювали свою територію:

- в 1803 р. за 15 млн. купили у Франції Луїзіану, територію, яка приблизно дорівнювала самим США;

- в 1819 р. змусили Іспанію віддати Флориду, вже зайняту американськими військами;

- в 1836 р. рабовласники захопили в Мексики Техас, проголосили його “незалежною” республікою і в 1845 р. включили до США;

- в 1846 р. виторгували в Англії більшу частину Орегону (на узбережжі Тихого океану);

- 1846 р. – відвоювали в Мексики штати Каліфорнію, Юту і Нью-Мексико;

- впродовж всього ХІХ ст. захоплення земель індіанців на Заході.

Політичне життя.

З 1789 р. по 1800 р. більшість в конгресі мали рабовласники, спекулянти землею..., які об’єднались в партію федералістів. Лідер – міністр фінансів Гамільтон:

- зміцнив грошову систему;

- створив Національний банк;

- протекціоналізм.

За президентства Джона Адамса (1797 - 1801) – провели в 1798 р. закони “Про іноземців” і “Про зраду” для боротьби зі своїми політичними противниками – республіканцями (партія утворилась у 1793 р. Лідер – Томас Джефферсон – за демократизацію суспільства).

Джефферсон на посту президента (1801 - 1809) – відмінив закони “про іноземців” і “про зраду”, акциз на спиртні напої. В інтересах фермерів провів закон 1804 р. за яким мінімальний земельний наділ для продажу був зменшений з 320 до 160 акрів.

Друга війна з Англією (1812-1814 рр.) за Канаду. США програли. (Гентський мир 1814 р.).

Республіканець Монро (1816-1824 рр.) виражав інтереси плантаторів і фермерів. “Доктрина Монро” – контроль над всією Америкою.

В 20-х роках всередині республіканської партії виникла група “ національних республіканців”, яка виражала інтереси промислової буржуазії. Їх президент Джон Квінті Адамс (1824-1828 рр.) в інтересах промислового капіталу:

- ввів високі митні тарифи;

- обмежив переселення на Захід (потрібна була робоча сила для промисловості);

- роздавав субсидії на будівництво доріг і каналів.

Проти цієї політики – плантатори, фермери, міська дрібна буржуазія і частина робітників. Створили в 1828 р. партію “демократичних республіканців” або просто – демократичну партію. Їх президент Джексон (1828 – 1831 рр.) сприяв демократичним реформам:

- в нових Штатах – конституції, а в них – загальне виборче право для білих чоловіків;

- відміна майнового виборчого цензу в усіх північних штатах, крім Род-Айленда (зробили це лише в 1844 р.);

- дозволили об’єднання для робітників;

- відмінили ув’язнення за борги;

- 10-год. робочий день на державних підприємствах;

- обов’язкова початкова освіта в деяких північних штатах.

Опозицію Джексону склали плантатори Півдня і велика буржуазія, яка в 1834 р. об’єдналась у партію вігів ( ядро – “національні республіканці”).

Криза 1818 – 1820 рр. – через спір 11 рабовласницьких і 11 вільних штатів щодо того, яким має бути новий штат Міссурі. Південні штати пригрозили сецесією – виходом із США. Досягли компромісу – Міссурі прийняли як рабовласницький штат, але одночасно створили вільний штат Мен. Надалі домовились приймати по два штати: 1 раб. – 1 вільний. Рабство заборонялось на півночі. Повстання рабів. Одне з найбільших – в 1831 р. у Вирджинії під проводом провідника Ната Тернера. Після нього – прийняли закони, які забороняли:

- звільняти рабів;

- вчити негритянських дітей грамоти…

За порушення заборони – 500 S чи в’язниця.

“Судді Лінча” стали звичним явищем.

Аболіціоністський рух - з 1831 р. (газета “Визволитель” Вільяма Гаррісона) – за відміну рабства. Організація – “Американська спілка боротьби з рабством”, “Підземна залізниця”... В 1848 р. – партія Фрісойлерів – за заборону рабства в нових штатах.

Криза у відносинах між капіталістичною Північчю і рабовласницьким Півднем поглиблювалась і призвела до громадянській війні (1861-1865 рр.). Її прологом стала громадянська війна в 1854 р. в штаті Канзас.

Після цього, в 1854 р. утворилась нова партія, яка взяла назву партії, яка припинила своє існування – республіканська. Опора – буржуазія півночі, фермери. За безкоштовну роздачу земель на Заході, обмеження рабства. Їх представник, противник рабства – А.Лінкольн (1860-1865 рр.). У відповідь – заколот рабовласників: 20.ХІІ.1860 р. Південна Кароліна вийшла із США, а за нею – інші рабовласницькі штати. 4 лютого 1861 р. в м. Монтгомері створили Південну конфедераці ю з 6 штатів й прийняли расистську раб. Конституцію. Столиця – Ричмонд. Війна.

В травні 1862 р. Лінкольн провів через конгрес: закон про гомстедт (фермери добивались 20 років) – кожний міг безкоштовно отримати з державного фонду земельний наділ в 160 акрів (акр приблизно 0.4 га) – 10 доларів за розмежування.

Прокламацією 22 вересня 1862 р. – з 1 січня 1863 р. всі раби, що належали заколотникам оголошувались вільними.

В січні 1865 р. конгрес затвердив 13 поправку – заборонив рабство по всій території США.

14 квітня 1865 р. – Лінкольна смертельно поранили. Рабів звільнили без землі.

Плантатори прагнули відновити рабство. Їх підтримав наступник Лінкольна, президент Джонсон, який в травні 1865 р. амністував більшість конфедератів.

В червні 1865 р. – умови повернення конфедератів, як рівноправних штатів до США. Заохочені підтримкою Президента, плантатори проводять через законодавчі збори південних штатів “чорні кодекси”:

- ними заборонялось “бродяжництво” в південних штатах, тобто негрів фактично прикріпили до плантацій;

- їх називали “слугами” з робочим днем від зорі до зорі;

- штрафи за залишення ними роботи;

- штрафи за порушення умов контракту;

- тілесні покарання негрів, які не досягли 18-річчя.

Масові расові погроми. Терористичні організації – ку-клус-клан, “Лицарі білої камелії ”... приблизно 100 тис. жертв.

В конгрес США обрали багатьох прихильників рабства, зокрема, екс віце-президента конфедерації Стеффенса.

Проти відродження рабства рішуче виступили ліві, або як вони себе називали, радикальні республіканці, які склали план “ реконструкції” Півдня, який передбачав, що південні штати можуть бути допущені в США лише за умови, що вони нададуть політичних прав і визнають 13 поправку про заборону рабства.