Типи опалубок. Основні вимоги до опалубок

Опалубку класифікують за функціональним призначенням в залежності від типу бетонованих конструкцій і поділяють:
• для вертикальних поверхонь, у тому числі стін;
• для горизонтальних і похилих поверхонь, у тому числі перекриття;
• для одночасного бетонування стін і перекриттів;
• для криволінійних поверхонь (використовують в основному пневматичні опалубки).
В результаті практичного використання у вітчизняному та зарубіжному масовому промисловому і цивільному будівництві створені і з успіхом застосовують залежно від характеристик споруд, матеріалу опалубки, умов і методів виконання робіт (докладніше див. публікацію “Призначення та влаштування опалубки”) цілий ряд опалубок, найбільше поширення з яких отримали наступні: Розбірно-переставна дрібнощитова опалубка, Крупнощитова опалубка з великорозмірних щитів площею до 20 м, Блокова опалубка, Підйомно-переставна опалубка, Об’ємно-переставна опалубка, Ковзна опалубка, Горизонтально переміщувана опалубка, Вертикально переміщувана опалубка, Тунельна опалубка, Незнімна опалубка, Спеціальні опалубки.

На виробництво опалубних робіт повинна бути складена технологічна карта, що входить в проект виробництва робіт. До складу ТК включаються маркувальні креслення. Маркувальне креслення представляє собою план і бічні проекції конструкції, для якої виконується опалубка, із зазначенням умовних осей основних граней. Крім того, на кресленні приведені елементи опалубки з присвоєними їм умовними позначеннями (марками), а також специфікація елементів опалубки. Розкладку елементів опалубки виконують на розгортках поверхонь конструкції, що бетонується; тут же вказують місця установки елементів кріплення. Заготовку елементів опалубки роблять у централізованому порядку на заводах, деревообробних комбінатах або в спеціальних майстернях. Готові елементи опалубки маркують, що дозволяє простіше збирати опалубні панелі і безпомилково встановлювати щити на призначене їм місце в опалубці.

55. Системи перев'язки цегляної кладки

Розкладку цегли і каменів в шарах кладки і чергування шарів виробляють у певній послідовності, яку називають системою перев’язки швів кладки. Шари кладки з каменів правильної форми називають рядами кладки.
Горизонтальні шви мають середню товщину 12 мм для цегли і 15 мм для природних каменів, а вертикальні шви повинні мати товщину 10 мм для цегли і 15 мм для природних каменів. Допускається товщина окремих швів від 8 до 15 мм. Товщину стін і стовпів приймають кратними половині або цілій цеглі чи каменю, вийняток становлять армовані перегородки в пів цегли. У більшості випадків цегла в кладці укладається на постіль, в окремих випадках, наприклад при кладці карнизів, цеглу вкладають на ребро – бічну ложковую грань.
Товщину суцільної цегляної кладки призначають кратною 0, 5 цегли, тому стіни можуть мати наступну товщину: півцеглини – 12 см; цегла – 25 см; півтора цегли – 38 см; дві цеглини – 51 см; дві з половиною – 64 см, три цегли – 77 см. Висота рядів кладки складається з висоти цегли або каменів і товщини горизонтальних швів розчину. При середній товщині шару розчину 12 мм і цегли 65 мм висота ряду кладки складе 77 мм, при товщині потовщеної цегли 88 мм – відповідно 100 мм. Таким чином, при цеглі товщиною 65 мм на 1 м кладки по висоті розміщується 13 рядів, при цеглі товщиною 88 мм – 10 рядів.

56. Технологія монтажу будівель з великопанельних елементів

Монтаж фундаментних балок

Фундаментні балки монтуються після монтажу колон. Вони розкладаються у місцях монтажу з зовнішньої сторони по периметру будівлі. Обпирання проводиться на обріз фундаменту або на окремі стовпчики, які роблять із бетону. Зазори між торцями балок заповнюють бетонним розчином з застосуванням опалубки.

Монтаж підкроквяних балок

До монтажу приступають після набирання замонолічувальних стиків 50% міцності. Монтаж балок виконується у послідуючій послідовності: спочатку розміщують положення балок на консолях, після очищення закладних деталей ведуть їх в установку та вивірку, а також зварювання закладних деталей балок та консолей.Монтаж плит перекриття рекомендується виконувати відразу після вивірки і закріплення ферм або балок від середини до краю прольоту. Кожну наступну плиту рекомендується встановлювати після зварювання попередньої. Шви між плитами заливають або замонолічують цементним розчином.

Монтаж стінових панелей

Складування панелей проводиться з зовнішньої сторони будівлі і по напрямку руху крана. При монтажу стінових панелей можна застосовувати метод скуліз. Необхідна сторона стіни монтується з однієї стоянки крана на всю висоту. Кріплення панелей проводять за допомогою зварювання закладних деталей. Розшивку стін із зароблянням стиків між панелями проводять з нависних люльок. Вертикальний шов повинен бути не більше 15 мм, горизонтальний – 30 мм. На рис. 64. показано процес монтажу зовнішніх стінових панелей.

57. 3 вимоги безпеки праці при покрівельних роботах

Техніка безпеки різна, залежно від кута нахилу даху. На пологих дахах (менше 10 °) обов'язкове встановлення перил або інших огорож висотою не менше метра. Якщо під час робіт не потрібно підходити до краю даху ближче ніж на 2 м, можна не встановлювати спеціальні загородження, а позначити край яскравими прапорцями, лампочками, попереджувальними знаками, пластиковими ланцюгами. При покрівельних роботах на дахах з ухилом від 16 до 20 градусів, крім перил, встановлюють ходові містки шириною до 3 метрів і переносні драбини з прикріпленими планками. Ширина драбини - 0, 25-0, 3 м. До речі, перед використанням ці сходи повинні обов'язково пройти випробування: дерев'яні сходи кожні 6 місяців, металеві кожні 12 місяців. При цьому місце їх знаходження потрібно обов'язково огороджувати або охороняти. При ухилі покрівлі 30 ° і більше виконання покрівельних робіт повинно проводитися на спеціальних свесах. Якщо будівля досить старе, наприклад, при реставрації якого-небудь архітектурної пам'ятки, слід ретельно намалювати план і розмістити спеціальні містки з натягнутими між ними страхувальними мережами. Самі по собі від падіння не рятують, але можуть пом'якшити її наслідки. Крім цього, для безпечної роботи покрівельників необхідно звести обрешітки і огорожу на 3 метри від стін. Усі матеріали та інструменти, що знаходяться на даху, повинні бути надійно закріплені, щоб вони не впали вниз. Інструменти, непотрібні на даному етапі покрівельних робіт, скидати вниз заборонено, при різкому вітрі їх може знести на людей. На час покрівельних робіт на землі необхідно встановити попереджувальні огородження та знаки не менш ніж у 10 метрах від небезпечної зони, щоб попередити проходять повз людей. Робочим заборонено кроїти прямо на даху заготовки для металевих покрівель. Розкрій матеріалів (рулонних, листових) повинен проводитися тільки на землі. Також для безпеки покрівельників мастика, клей та інші рідкі гарячі матеріали повинні підніматися лише в закритій тарі. Лебідка з подвійним гальмом і з безпечними рукоятками повинна бути встановлена в 6 метрах від будівлі. Баласт надійно закріплюється на рамі лебідки.

58. Структура процесу влаштування монолітних залізобетонних конструкцій

При зведенні монолітних бетонних і залізобетонних конструкцій слід керуватися будівельними нормативними документами і вимогами проекту проведення робіт. Надійність і довговічність конструкцій обумовлюється якістю виконання опалубних, арматурних і бетонних робіт. Застосування прогресивної технології та організації праці, засобів комплексної механізації відповідають підвищенню якості робіт і скороченню термінів зведення конструкцій.
Масивні й протяжні бетонні й залізобетонні конструкції бетонують окремими ділянками, що сполучаються між собою. Така ділянка називається блоком або картою бетонування. Конструкцію розділяють на ділянки за конструктивними або технологічними ознаками. Простір між окремими ділянками утворюють деформаційні шви, які розділяють на осадові, температурні й усадочні.
Осадові шви призначені для відокремлення одних конструкцій від інших. Наприклад, фундамент під устаткування відокремлюють від бетонної підлоги швом товщиною 1...10 мм, щоб навантаження від устаткування не передавалося елементам підлоги.Температурні шви призначені для компенсації розширення або стиску споруд і конструкцій при підвищенні або зниженні температури (наприклад, при влаштуванні дорожніх і аеродромних покрить і т.п.). Відстань між температурними швами і ширину швів визначають шляхом розрахунку.
Усадочні шви влаштовують при зведенні масивних і протяжних конструкцій для запобігання тріщиноутворенню при усадці бетону, що твердіє. Деформаційні шви заповнюють матеріалами, які легко деформуються (гумовобітумними, бітумно-полімерними мастиками, тіоколовими герметиками). При бетонуванні конструкцій неминучі технологічні перерви (закінчення зміни, перерви в доставці бетону, установка арматури та ін.). У цих випадках улаштовують робочі шви. Робочим швом називається площина, по якій до раніше покладеного бетону прилягає свіжоукладений. На відміну від деформаційних, робочі шви виключають переміщення поверхонь, які стикуються, відносно одна одної і не повинні знижувати несучу здатність конструкції. Розташування робочих швів визначається проектом провадження робіт і вказується в робочих кресленнях. Місце розташування робочого шва призначається таким чином, щоб у найменшій мірі зменшилася несуча здатність конструкції.