Тарифне та нетарифне регулювання в митній справі

Задля виконання державою своїх функцій в рамках митної політики існують певні засоби. Вони класифікуються на дві великі групи - засоби тарифного та нетарифного регулювання. Подібні засоби державного впливу, в більшості випадків, реалізуються під час переміщення фізичними та юридичними особами товарів через митний кордон України; вони закріплюються відповідними нормами законодавства, носять за-гальнообов' язковий характер і забезпечуються примусовою силою держави.

Тарифне регулювання державної зовнішньоторговельної політики є головним інструментом впливу на торговельні відносини різних країн та, певним чином, сприяє реалізації політики протекціонізму щодо вітчизняних товаровиробників. Основою тарифного регулювання виступають ставки мита, які систематизовано в митних тарифах. Види мит які використовуються в митній справі наведено на рис. 1.9.

За способом стягнення мито поділяється на адвалерне, яке обчислюється у відсотках до митної вартості товарів, специфічне, яке визначає фіксовану суму, що стягується з одиниці виміру певного товару та комбіноване, яке утворено комбінацією перших двох видів мита. Слід зауважити, що в разі підвищення ціни товару та, відповідно, митної вартості, з якої нараховується мито, адвалерні ставки дають більші надходження до бюджету, ніж специфічні. Водночас, у разі зниження ціни товару, ефективнішими є специфічні ставки. Комбіновані ставки дозволяють дещо зменшити недоліки перших двох видів мита. Особливістю застосування адвалерних ставок мита є необхідність визначення митної вартості товару, яка залежить від багатьох ринкових факторів, таких як, курси валют, процентні ставки, наявність товарів субститутів і таке інше.

За характером застосування мито може бути сезонним, антидемпінговим чи компенсаційним. Сезонне мито регулює зовнішньоторговельні відносини щодо товарів сезонного характеру, насамперед, сільськогосподарської продукції.

Застосування сезонних ставок мита захищає в певні періоди року ринок вітчизняних товарів шляхом підвищення вартості імпортованих товарів. Антидемпінгове мито застосовується у разі виявлення факту імпорту товару за демпінговими цінами, що призводить до суттєвих збитків у національних галузях виробництва. Компенсаційне мито застосовується з метою нейтралізації субсидій, наданих державою експортеру для підвищення конкурентоспроможності товарів на ринках збуту.

За характером походження мито може бути автономним, конвенційним та преференційним. Автономне мито встановлюється законодавчими документами конкретної країни без урахування наявності двосторонніх чи багатосторонніх договорів з іншими країнами стосовно зовнішньоторговельних відносин. Ставки цього виду мита змінюються без узгодження з країнами - торговельними партнерами та застосовуються в разі проведення підготовчої роботи до укладення дво- або багатосторонніх торговельних договорів. Конвенційні ставки мита формуються шляхом проведення дво-або багатосторонніх переговорів і не можуть підвищуватися будь-якою державою в односторонньому порядку. Преференційні ставки мита це особливі пільгові ставки, які застосовуються до імпортних товарів походженням з деяких країн або групи країн. Мета їх застосування - стимулювати експорт певних товарів з країн, що розвиваються.

За об'єктом обкладення мито поділяється на імпортне, експортне та транзитне. Ці назви свідчать про наявність певних ставок мита на товари, що ввозяться, вивозяться або переміщуються транзитом. Імпортні ставки підвищують вартість товарів невітчизняного виробництва на внутрішньому ринку країни, що призводить до зменшення його кількості на національному ринку та дозволяє вітчизняному товаровиробникові додатково виробляти ідентичні та однорідні товари для внутрішнього споживання. Експортне мито - це не тільки додаткові надходження до бюджету держави в разі експорту певних товарів, а також стимулювання додаткової обробки експортованої продукції на національних виробничих потужностях та утворення вартісних бар' єрів з метою скорочення експорту товару даного виду.

У залежності від типу ставок мито може бути постійним або мінливим. Державні органи, відповідно до створених обставин або не можуть їх змінити, або вони підлягають зміні, відповідно, в разі дотримання певних умов.

За способом нарахування ставок, розрізняють мито на номінальне, яке зазначене у митному тарифі, та ефективне, яке визначає рівень митного обкладення імпортованих товарів, обчисленого за ставками митного тарифу.

В мировій практиці під мірами нетарифного регулювання припускають встановлення державою кількісних обмежень на шляху переміщення товарів через митницю. Кількісні обмеження - це адміністративна форма державного нетарифного регулювання торгового обігу, яка визначає товари, експорт або імпорт яких дозволено. Такі обмеження використовуються за рішенням влади однієї держави або на підставі міжнародних угод, які координують торгівлю певними групами товарів. Систематизація засобів нетарифного регулювання наведена на рисунку 1.10. До першої групи засобів нетарифного регулювання відносять кількісні обмеження. Головна мета кількісних обмежень полягає у захисті внутрішнього ринку від проникнення товарів іноземного виробництва. Тим самим захищається вітчизняний товаровиробник, коли застосування митно-тарифних засобів регулювання зовнішньоекономічної діяльності вичерпало себе або їхній вплив, з погляду держави, не достатньо ефективний. У цьому разі держава застосовує кількісні обмеження експорту та імпорту.

Два основні методи - це квотування та ліцензування, що є обмеженням на певний термін імпорту (експорту) товарів за кількістю, обсягом або вартістю, і полягає у отриманні відповідного дозвільного державного документ (ліцензії) на здійснення експорту (імпорту) (додатки 2, 3, 4).

Стаття 201. Умови переміщення товарів у режимі транзиту

Товари, що переміщуються транзитом, повинні: перебувати у незмінному стані, крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання; не використовуватися на території України ні з якою іншою метою, крім транзиту; у випадках, визначених законодавством України, переміщуватися за наявності дозволу на транзит через територію України, який видається відповідними уповноваженими органами; у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, переміщуватися встановленими маршрутами та шляхами; бути доставленими до митного органу призначення у строк, що визначається відповідно до чинних в Україні нормативів на перевезення вантажів, виходячи з виду транспорту, маршруту, відстані до кінцевого пункту та інших умов перевезення.

Режим транзиту здійснюється при наявності умов, які можливо розподілити умовно на дві групи:

1) зобов’язання, які приймає беніфіціар або які накладаються на нього як умови надання йому дозволу на використання режиму;

2) засоби здійснення контролю, які використовуються митними органами для забезпечення дотримання регламентації митного режиму.

Згідно з загальним правилом, при переміщенні товарів в режимі транзиту:

-товари повинні перебувати в незмінному стані, крім природних втрат та нормальних умов транспортування. Такі втрати контролює митний орган на підставі підзаконних нормативних актів;

-товари не можуть бути використані на митній території України з іншою метою, крім транзиту. Тобто товар переміщується під єдиним режимом, не може міняти власника або свої властивості, характеристики.

Але під час транзиту товарів на митній території України з дозволу та під ко

нтролем митного органу можуть здійснюватися окремі операції (перевантаження, вивантаження, навантаження, перепакування) з такими товарами без зміни їхніх властивостей та товарного вигляду. В залежності від того перевантажується транзитний товар або ні транзит може бути прямий або змішаний.

Такі операції з транзитним товаром здійснюються в зонах митного контролю виключно за вибором вантажовласника (уповноваженої ним особою) та згодою митних органів.

Згідно з загальним правилом товари в режимі транзиту переміщуються без спеціального дозволу митного органу при наявності належним чином оформлених митних та транспортних документів та накладенням митного забезпечення. Але у випадках, зазначених в законодавстві товари можуть переміщуватися за наявності дозволу на транзит через територію України. Наприклад це такі товари як: небезпечні та шкідливі відходи.

В залежності від безпеки товарів для населення України, природного становища держави дозвіл може видаватися КМУ, митними органами або іншим уповноваженим органом.

Митний транзит товарів через територію України здійснюється за маршрутами, які визначаються перевізниками на власний розсуд, виходячи з міркувань економічної доцільності за умови додержання вимог, що визначаються відповідно до цього Кодексу. КМУ можуть встановлюватися обмеження щодо використання окремих шляхів та напрямків транзиту на території України, визначатися шляхи чи напрямки руху для певних видів транспорту чи товарів, що переміщуються транзитом через територію України, пункти пропуску для ввезення та вивезення окремих видів товарів, наприклад для підакцизних товарів.

Граничні строки прохідного митного транзиту залежно від виду транспорту встановлюється КМУ. Строк доставки товарів до митного органу призначення визначається митним органом відправлення відповідно до чинних в Україні нормативів на перевезення вантажів виходячи з виду транспорту, маршруту, відстані до кінцевого пункту та інших умов перевезення. До цього строку не включається час зберігання товарів на складах у разі перевантаження з одного виду транспорту на інший, а також час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами з дозволу та під контролем митних органів.

Так, відповідно до статті 319 МКУ порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке полягає у вчиненні протиправних, винних (умисних або з необережності) дій чи бездіяльності, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України і за які Митним кодексом України передбачено адміністративну відповідальність.
Порушення митних правил визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки й бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Порушення митних правил визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була й могла їх передбачити.

Звертаємо увагу, що правопорушення, за яке особа притягується до відповідальності повинно бути чітко визначено Митним кодексом. Наприклад, деякі митні інспектори складали протоколи про порушення митних правил у зв'язку з нереєстрацією в органах ДАІ транспортних засобів, ввезених на митну територію України в режимі тимчасового ввезення, та таких, що знаходяться на території України більше 2-х місяців. Такі особи притягувались до відповідальності на підставі статті 336 МКУ.

Однак, Кодексом не передбачена відповідальність за нереєстрацію в органах ДАІ транспортних засобів, ввезених на митну територію України в режимі тимчасового ввезення, які знаходяться на митній території України більше 2-х місяців. А тому Держмитслужба з метою недопущення порушень вимог закону та уникнення фактів безпідставного складання таких протоколів своїм листом від 15.09.2011 року № 20/2-11/05881-ЕП зобов’язала митні органи усунути вказані недоліки в своїй роботі.

Законодавець в статті 322 передбачив наступні види стягнень за порушення митних правил:
1. Попередження - це офіційне повідомлення правопорушника стосовно недопустимості таких діянь у майбутньому. Рішення про попередження приймається керівником митного органу або його заступником у формі постанови про накладення адміністративного стягнення відповідно до статті 391 МКУ. Постанова оголошується правопорушникові. Застосування попередження як до громадян, так і до посадових осіб підприємств передбачено статтями 330, 335, 344 Митного кодексу України.
2. Штраф - це грошове стягнення, що накладається на особу за порушення митних правил у випадках і межах, встановлених Митним кодексом.
3. Конфіскація - це примусове вилучення безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування від митного контролю безпосередніх предметів порушення митних правил, транспортних засобів, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України, і безоплатна передача їх у власність держави. Застосування конфіскації передбачено статтями 336, 339 - 341, 345, 348 - 353 МКУ.
Адміністративні стягнення у вигляді попередження та штрафу можуть бути накладені не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - два місяці з дня його виявлення. Триваючими правопорушеннями залежно від обставин учинення можуть визнаватись порушення митних правил, передбачені, зокрема, статтями 336, 337, 346, 349, 353, 354 й 355 Митного кодексу України.
Конфіскація може бути застосована незалежно від часу вчинення або виявлення порушення митних правил. Взагалі конфіскувати товар або транспортний засіб можливо лише за рішенням суду, тому справи, якими передбачається конфіскація будь-якого майна, будуть розглядатись виключно в суді.
Слід зауважити, що Кодекс поділяє всі санкції на основні та додаткові. Якщо перші можуть застосовуватися і самостійно і у поєднанні з іншими мірами, то додаткові санкції без основних не підлягають застосуванню незалежно від виду правопорушення. Як основний вид стягнення використовується попередження та штраф, конфіскація може застосовуватись і як основний вид стягнення, і як додатковий.
Коли накладається стягнення, повинні враховуватись характер учиненого порушення, особа порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність.

Обставинами, що пом'якшують відповідальність за порушення митних правил, визнаються:
• щире розкаяння винного;
• відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;
• учинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або за збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;
• учинення правопорушення неповнолітнім;
• учинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року, тощо.

Обставинами, що обтяжують відповідальність за порушення митних правил, визнаються:
• продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу припинити її з боку вповноважених на те осіб;
• повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню;
• учинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин;
• утягнення неповнолітнього в здійснення правопорушення;
• учинення правопорушення групою осіб;
• учинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин;
• учинення правопорушення в стані сп'яніння.