Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Особливості формування авторського права






Міністерство аграрної політики і продовольства України

Одеський державний аграрний університет

Реферат

на тему:

«Особливості правової охорони авторського права»

Виконала:

Студентка економ. фак-ту

спеціальності «Облік і аудит»

Групи 5-маг

Вітрук Х. О.

М. Одеса 2014 р.

Зміст

Особливості формування авторського права

Поняття та ознаки об’єктів авторського права

Цивільно-правові способи захисту авторського права

Висновки

Список використаної літератури

Особливості формування авторського права

 

Авторське право — одна з тих сфер права інтелектуальної власності, де необачливість може привести до найсумніших наслідків.

М. Лектер

 

Індустрія авторського права і суміжних з ним прав (програмного забезпечення, кінематографу, відео-, звукозапису, видавничої справи тощо) займає важливе місце у секторальній структурі інформаційного суспільства. У США в 1991 р. її частка становила 325 млрд дол. доданої вартості (приблизно 5, 5 % ВВП), а її зарубіжний продажі принесли в скарбницю цієї країни майже 36, 2 млрд дол., що перевищило експортну виручку більшості провідних галузей економіки країни.
Авторське право — економіко-правовий інститут, що регулює особисті немайнові та майнові права авторів та їх правонаступників щодо створення і використання творів науки, літератури та мистецтва.
Термін " авторське право" аналізується у сучасній науковій літературі у двох взаємопов'язаних аспектах:
1) як сукупність правових норм, що регулюють відносини з приводу створення та використання творів науки, літератури і мистецтва;
2) як сукупність особистих майнових та немайнових прав, що належать автору у зв'язку зі створенням конкретного літературного, наукового чи мистецького твору.

Авторське право виникло у XVII ст. Першим в історії людства законом про авторське право став Статут королеви Анни, прийнятий у 1709 р. в Англії, який передбачав закріплення за автором твору виключного права на його публікацію протягом 14 років з дати першої публікації. Водночас дозволялася передача права за винагороду книгопродавцю. Закон також передбачав продовження терміну охорони твору ще на 14 років після закінчення першого терміну за життя автора. Відносно книг, що вже були опубліковані встановлювався єдиний термін охорони — 21 рік. При цьому висувалася вимога реєстрації опублікованих творів у центрі книговидавництва та депонування їх копій для використання університетами і бібліотеками.
З часом системи авторського права були сформовані й в інших країнах. Однак національні системи охорони авторських прав не надавали можливості отримання охорони цих прав за кордоном. Міжнародний період розвитку системи авторського права розпочався з підписання у 1886 р. Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, яка передбачала охорону прав автора в силу самого факту створення твору і не вимагала таких формальностей, як реєстрація, депонування, сплата мита тощо.

На відміну від права промислової власності авторське право має такі специфічні ознаки:
- поширюється на твори науки, літератури, мистецтва, які є результатом особливих форм творчої людської активності;
- виникає незалежно від призначення, способу, форми вираження, художніх достоїнств, наукової цінності, літературних, наукових та мистецьких творів;
- має змішану природу, включаючи до свого складу права власності, що належать до категорії майнових прав, і права особистості, що належать до категорії немайнових прав;

- виникає безпосередньо з моменту вираження твору в певній об'єктивній формі, доступній для сприйняття іншими людьми; для здійснення авторського права не потрібні реєстрація та спеціальне оформлення твору;
- є законодавчо закріпленим виключним правом творця оголосити себе автором твору; відтворювати, розповсюджувати, оприлюднювати його певними способами, засобами; дозволяти іншим особам використовувати твір тим чи іншим способом;
- не пов'язано з правом власності на матеріальний об'єкт, у якому виражено твір (папір, плівку, дискету тощо); суб'єкти авторського права і права власності на матеріальний носій твору можуть не збігатися, оскільки власник речі може не мати авторських прав на твір, матеріалізований у цій речі; відтак передача права власності або права володіння на матеріальний об'єкт сама по собі не спричиняє передачі авторських прав на твір, матеріалізований у цьому об'єкті;
- у процесі купівлі-продажу об'єктів авторського права передається обмежена частина пучка правомочностей, оскільки існуюча система відносин власності щодо об'єктів авторського права заснована на прагненні виробників забезпечити рідкісність своїх благ (наприклад, ліцензійна угода щодо програмного забезпечення, як правило, забороняє передачу програмного продукту іншим особам, зміну програм, отримання доходу шляхом їх розповсюдження тощо);

На відміну від права власності на матеріальні об'єкти, що має фактично необмежений (абсолютний) характер, власність на об'єкти авторського права зазнає певних обмежень, пов'язаних з обсягом правомочностей та терміном їх дії.
— єдність форми та змісту твору або поєднаннярізних форм з єдиним змістом;
— добровільна участь кожного зі співавторів;
— обов'язковий творчий внесок кожного учасника колективу на будь-якій зі стадії створення твору.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал