Історія

Старий собор

Старий собор Святого Петра (реконструкція вигляду 1450 року)
(1891)

Перший собор було споруджено за правління імператора Костянтина Великого на місці садів цирку Нерона^[в], де розп'яли та поховали апостола Петра^[4].

Будівництво храму тривало з 324 р. по 349 р. Невдовзі тут почали проходити папські коронації, які до спершу відбувалися у Латеранській базиліці. Саме у цьому соборі, 25 грудня 800 року, папа Лев III коронував Карла Великого на імператора Священної Римської імперії.

846 року базиліка була пошкоджена сарацинами, але папа Лев IV відновив зруйновані частини будівлі й спорудив Леонінські (левові) стіни (італ. Mura leonine) для захисту міста від нападів.

З березня 1309 по січень 1377 року папські коронації відбувалися в Авіньйоні, але з 1378 року вони знову проходили у соборі Святого Петра. Уже 1452 р., при папі Миколі V, почалася перебудова храму, який на той час перебував в аварійному стані. За цю реконструкцію відповідали архітектори Леон-Баттіста Альберті та Бернардо Роселліно. Відомо, що останнім було створено проект нової будівлі (або проект радикального перепланування старої), який так і не було втілено.

План нового собору

Купол собору (за Браманте)

Спершу папа Юлій II теж планував зберегти старий собор, однак, зрештою вирішив його знести і звести на його місці новий. Тільки вівтар, під яким розташована могила Святого Петра, мав залишитися. У цьому ж новому соборі мала бути розташована його власна гробниця^[г].

Відомо, що існувало декілька проектів собору (вцілілі креслення зберігаються у галереї Уффіці). Зокрема, проект Джуліяно да Санґало, який працював на Юлія II задовго до коронації останнього папською тіарою. 1505 року Донато Браманте підготував план собору, який було затверджено папою. Це мала бути центрична споруда у формі грецького хреста із рівними сторонами, а не традиційно базилікальна, витягнена будівля. За висловом М. Лібмана:

Браманте став папським архітектором і перший камінь нового собору Святого Петра було урочисто закладено 18 квітня 1506 року^[6].