А. Цитостатиків

А. Гострий гломерулонефрит

Б. Гострий пієлонефрит

В. Сечокам'яна хвороба

Г. Артеріальна гіпертензія

Д. Гострий цистит.

2. Який з наведених показників характерний для нефротичного синдрому:

А. Еритроцитурія більше 5 в п/з

Б. Лейкоцитурія більше 20 в п/з

В. Протеїнурія більша за 100 мг/доб.

Г. Протеїнурія більша за 3, 5 г/доб.

Д. Бактеріурія більша за 10⁵/мл.

3. Основним показником наявності хронічного захворювання нирок, а також критерієм визначення стадії захворювання є:

А. Рівень протеїнурії

Б. Ураження нирок тривалістю понад 3 місяці з структурними або функціональними порушеннями

В. Рівень гіпоальбумінемії

Г. Набряковий синдром

Д. Швидкість клубочкової фільтрації менше 60 мл/хв/1, 73 м² тривалістю понад 1 місяць

4. Для гострого гломерулонефриту характерна наступна ознака:

А. Сечовипускання в нічний час

Б. Утруднене сечовипускання, неприємні відчуття при сечовипусканні

В. Підвищення кількості добової сечі

Г. Однобічний біль в поперековій ділянці

Д. Зміни аналізу сечі.

5. Які зміни у сечі спостерігаються при хронічному гломерулонефриті:

А. Гематурія та лейкоцитурія Г.Циліндрурія та бактеріурія.

Б. Лейкоцитурія, циліндрурія, протеїнурія

Д. Гематурія, циліндрурія, значна протеїнурія

В. Гематурія та бактеріурія

6. Біль в попереку при гострому гломерулонефриті обумовлений:

А. Наявністю конкрементів в сечовивідній системі

Б. Розтягненням ниркової капсули

В. Апостематозними змінами паренхіми нирок

Г. Порушеннями уродинаміки

Д. Ішемічним інфарктом нирок

7. Ускладненням якого захворювання може бути анурія:

А. Сечокам'яної хвороби

Б. Гострого гломерулонефриту

В. Гострого пієлонефриту

Г. Хронічного пієлонефриту

Д. Гострого циститу

8. Для якого захворювання найбільш характерний аналіз сечі:

питома густина 1020, білок 2, 5 г/л, еритроцити 30 – 40 у полі зору, лейкоцити – 5 – 8 у полі зору, циліндри гіалінові 3 – 5 у полі зору

А. Хронічний пієлонефрит

Б. Хронічний гломерулонефрит

В. Гострий пієлонефрит

Г. Реноваскулярна артеріальна гіпертензія

Д. Сечокам’яна хвороба.

9.Найбільш точною методикою для підтвердження діагнозу хронічного гломерулонефриту є:

А. УЗД нирок

Б. Сцинтіграфія нирок

В. Екскреторна урографія

Г. Пункційна біопсія нирки

Д. Оглядова рентгенографія нирок

10. Патогенетичним лікуванням хронічного гломерулонефриту є призначення:

А. Цитостатиків

Б. Діуретиків

В. Антигіпертензивних препаратів

Г. Антибіотиків

Д. Антикоагулянтів.

11. Ніктурією називається:

А. Збільшення питомої ваги сечі

Б. Зменшення питомої ваги сечі

В. Болісне сечовипускання

Г. Збільшення діурезу