В національній системі науково-технічної інформації

Науково-допоміжна бібліографія є складовою частиною науково-інформаційної діяльності суспільства. Науково-інформаційна діяльність (НІД) — це сукупність дій, спрямованих на задоволення потреб громадян, юридичних осіб і держави у науково-технічній інформації, що полягає в її збиранні, аналітично-синтетичній обробці, фіксації, зберіганні, пошуку і поширенні. Науково-технічна інформація (НТІ) — це документовані або публічно оголошувані відомості про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки і виробництва, одержані в ході науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності.

До науково-допоміжної бібліографії належить та частина науково-інформаційної діяльності, яка має справу з виробництвом та доведенням до споживачів відомостей про документи, у яких міститься науково-технічна інформація.

Держава зацікавлена в розвитку науково-інформаційної діяльності, тому що від розвинення останньої залежить стан використання в науці та виробництві всіх досягнень суспільної думки. Тому питання організації НІД були розглянуті в законі України “Про науково-технічну інформацію” (від 25 червня 1993 р.). У законі подані визначення деяких основних термінів, що стосуються сфери НІД; охарактеризовані об’єкти та суб’єкти відносин у сфері НІД; визначений правовий режим надання НТІ, вимоги до організації національної системи НТІ та державна політика у сфері НТІ. У вересні 1997 р. наказом Міннауки України “Про національну систему науково-технічної інформації” від 04.09.97 р. № 248 затверджено “Положення про національну систему науково-технічної інформації України”.

Національною системою НТІ (НСНТІ) названа організаційно-правова структура, за допомогою якої формується державна інформаційна політика, а також здійснюється координація робіт, спрямованих на створення, використання, зберігання та поширення національних ресурсів НТІ з урахуванням інтересів національної безпеки.

До інформаційних ресурсів НТІ належать систематизовані зібрання науково-технічної літератури і документації (книги, брошури, періодичні видання, патентна документація, нормативно-технічна документація, промислові каталоги, конструкторська документація, звітна науково-технічна документація з науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, депоновані рукописи, переклади науково-технічної літератури і документації), зафіксовані на паперових чи інших носіях. Тобто інакше можна сказати, що до інформаційних ресурсів НТІ відносяться наукові документи в традиційній та нетрадиційній формі, які зібрані, систематизовані та оброблені у відповідності до інформаційних потреб спеціалістів.

Інформаційні ресурси національної системи НТІ становлять сукупність довідково-інформаційних фондів з необхідним довідково-пошуковим апаратом і відповідними технічними засобами зберігання, обробки і передачі НТІ. При цьому довідково-інформаційний фонд (ДІФ) визначається як “сукупність упорядкованих первинних документів і довідково-пошукового апарату, призначених для задоволення інформаційних потреб”, а довідково-пошуковий апарат — як “сукупність упорядкованих вторинних документів, створених для пошуку першоджерел”.

Національна система НТІ складається з таких компонентів:

— спеціалізованих державних підприємств, установ, організацій, державних органів НТІ, наукових і науково-технічних бібліотек, об’єднаних загальносистемними зв’язками та обов’язками;

— підприємств будь-яких організаційно-правових форм, заснованих на приватній чи колективній власності, предметом діяльності яких є інформаційне забезпечення народного господарства і громадян України.

Діяльність складових частин національної системи НТІ здійснюється на основі договірно обумовленого поділу праці щодо збирання, накопичування, переробки, зберігання, поширення та використання НТІ.

Основними завданнями національної системи НТІ є:

— формування на основі вітчизняних і зарубіжних джерел довідково-інформаційних фондів, включаючи бази і банки даних, та інформаційне забезпечення юридичних і фізичних осіб;

— одержання, обробка, зберігання, поширення і використання вітчизняної НТІ, отриманої в процесі науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності юридичних та фізичних осіб;

— організація надходження до України зарубіжної НТІ, її обробка, зберігання та поширення на основі вивчення світового інформаційного ринку;

— підготовка аналітичних матеріалів, необхідних для прийняття державними органами місцевого і регіонального самоврядування рішень з питань науково-технічного, економічного і соціального розвитку країни;

— аналітико-синтетична обробка джерел, реферування джерел науково-технічної та економічної інформації, створення на цій основі і поширення інформаційної продукції та послуг;

— розроблення і впровадження сучасних технологій в науково-інформаційну діяльність;

— організація пропаганди і сприяння широкому використанню досягнень науки і техніки, передового виробничого досвіду;

— створення загальнодоступної мережі бібліотек, інформаційних центрів громадського користування як бази для освіти, виробництва та наукових досліджень, системи реалізації прав громадян на культурний та фаховий розвиток.

Державна політика у сфері НТІ передбачає державну підтримку науково-інформаційної діяльності. З метою створення та розвитку національної системи НТІ держава забезпечує:

— створення державних мереж первинного збирання, обробки та зберігання усіх видів НТІ;

— проведення заходів для поширення і підвищення якісного рівня інформаційної продукції та послуг;

— фінансову підтримку надходження НТІ до державних органів і служб НТІ, у тому числі наукових і науково-технічних бібліотек; створення їх мереж і відповідне технічне забезпечення;

— підготовку кадрів у сфері інформатики і науково-інформаційної діяльності.

Держава сприяє відкритості та загальнодоступності НТІ. Обмеження відносяться тільки до інформації, яка є державною або іншою (комерційною, особовою тощо) таємницею.

Держава зобов’язується підтримувати міжнародні зв’язки та співробітництво в галузі науково-інформаційної діяльності.

Закон України “Про науково-технічну інформацію” (1993 р.) і “Положення про національну систему науково-технічної інформації України” (1997 р.) свідчать про велику увагу, яка надається організації НІД у незалежній Україні. Але прийняття закону ще не забезпечує його дійсного перетворення у життя. Доведеться багато працювати для того, щоби втілити в життя основні положення та вимоги закону.