У відповідності до портфельної теорії інвестиційний фінансовий портфель підприємства має формуватись

Складність та наукомісткість процесу формування інвестиційного портфелю зумовили виділення в цій галузі так звану портфельну теорію.

Портфельна теорія являє собою оснований на статистичних методах механізм оптимізації інвестиційного портфелю, що формується у відповідності до заданих критеріїв співвідношення рівня його доходності та ризику.

У відповідності до портфельної теорії інвестиційний портфель формується за наступними етапами:

1 етап. Оцінка інвестиційних якостей окремих фінансових інструментів інвестування. Результатом цього етапу є визначення співвідношення дольових та боргових фінансових інструментів у портфелі, питому вагу окремих видів фінансових інструментів у розрізі кожної з цих груп.

2 етап. Формування інвестиційних рішень відносно включення в портфель окремих фінансових інструментів інвестування. На цьому етапі визначається тип портфеля. Результатом цього етапу є складення переліку ранжованих і відібраних за співвідношенням ризик-доходність конкретних інвестиційних інструментів для включення в портфель.

3 етап. Оптимізація портфеля, спрямована на мінімізацію рівня ризиків при заданому рівні доходності. Результат робіт за етапом – забезпечення min можливого рівня інвест. ризику при заданому рівні дохідності портфелю відповідно до його типу, який формується.

4 етап. Сукупна оцінка сформованого портфеля по відношенню до рівня доходності та ризику. На цьому етапі порівнюються портфельний ризик та середньо ринковий за даного рівня доходності. Досягаючи всіх цільових показників, портфель стає “ збалансованим інвестиційним портфелем ”.

5 етап. Оперативне управління портфелем фінансових інвестицій. Основною метою на даному етапі є запобігання зниженню передбаченого рівня доходності та росту рівня ризиків інвестиційного портфеля шляхом ротації окремих фінансових інструментів.

Оперативне управління передбачає:

® здійснення постійного моніторингу фінансового ринку за окремими сегментами

® періодична оцінка фактичного рівня доходності та ризику у динаміці по інвестиційному портфелю

® оперативна оцінка фактичного рівня доходності та ризику окремих фінансових інструментів портфеля за результатами моніторингу фінансового ринку

® проведення відповідної реструктуризації портфеля з метою оновлення цільових показників його формування.

Найбільш складним моментом у портфельній теорії є обґрунтування інвестиційних рішень по включенню тих чи інших фінансових інструментів у портфель.

Викладені далі методологічні підходи можуть бути використані за умови наступних припущень:

1. Не існує операційних витрат або податків, що пов’язані з купівлею або продажем акцій.

2. Всі інвестиційні рішення приймаються тільки на 1 період часу

3. Інвестори можуть: - прогнозувати очікувану величину доходу від кожного ЦП; - використовувати величину (очікувану) доходності для вимірювання вигоди кожного ЦП.

4. Інвестори можуть прогнозувати СКВ розподілу ймовірностей доходів від кожної акції.

5. За кожним окремо розглянутим ЦП СКВ є повним вимірювачем ризику

6. Інвестори можуть передбачити кореляцію між доходами для будь-якої пари акцій.

7. Привабливість ЦП або їх портфеля повністю визначається трьома змінними: - очікуваним доходом; - індивідуальним ризиком, що виміряний СКВ або дисперсією доходів; - кореляцією даних доходів з доходами від інших ЦП або їх портфелем.

Критерії вибору інвестиційного портфелю базуються на перевагах інвестора, що базуються на його ставлення до співвідношення доходність-ризик.

Теорія інвестиційного портфеля приймає наступні допущення відносно переваг між ризиком та доходом:

1. За інших рівних умов інвестори надають перевагу більшому доходу, а не меншому.

2. За інших рівних умов інвестори надають перевагу меншому ризику, а не більшому.