Вимір питомого опору ґрунту

При проектуванні заземлюючого пристрою необхідно знати ґрунту в тім місці, де буде споруджуватися заземлення. Користуватися для цієї мети даними таблиць не можна, тому що в них приводяться орієнтовні значення , які можуть відрізнятися від дійсних у десятки й сотні разів.

Питомий опір визначається у два етапи. Спочатку вимірюється безпосередній опір одиночного заземлювача, зануреного в землю, що називається в цьому випадку контрольним електродом, а потім за відповідною формулою обчислюється .

У якості контрольних бажано застосовувати такі ж електроди, які будуть використовуватися при робочому заземленні.

Доцільно зробити виміри й для полосового заземлювача, оскільки питомий опір верхніх шарів ґрунту, як правило, інший, ніж глибинних. Із цією метою в землі на глибині 0, 7—0, 8 м прокладається контрольний електрод із полосової сталі довжиною 6—10 м. Отримані значення підставляються у відповідну формулу і обчислюється .

З багатьох методів виміру опору заземлювачів велике поширення одержав метод амперметра – вольтметра. Сутність його полягає в тім, що за допомогою амперметра виміряється струм, що пропускається через контрольний електрод у землю, а за допомогою вольтметра – потенціал цього електрода. У результаті визначаємо шуканий опір розтікання контрольного електрода.

Для більшої точності виміру контрольний електрод розміщають не менш чим в 3-4 місцях досліджуваної ділянки.