![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Ймовірний перелік
професійно-орієнтованих завдань: – участь у здійсненні професійного відбору працівників; – наявність внутрішньо групових та міжособистісних конфліктів; – зниження показників рівня працездатності працівників (учбової успішності школярів); – збільшення кількості виробничих/навчальних конфліктів; – велика кількість виробничих помилок у діяльності; – втрата інтересу до результатів професійної/навчальної діяльності (зміна ціннісних орієнтації, зниження мотивації); – висока плинність кадрів. Психодіагностична робота відповідно до закладу, де проходить практика, може здійснюватися за допомогою таких методів: 1. Діагностика особистісних характеристик: – методика діагностики акцентуацій характеру К. Леонгарда; – 16-факторний особистісний опитувальник Р. Кеттелла; – особистісний опитувальник Р. Кеттелла (дитячий варіант); – методика дослідження особистості «Дім-Дерево-Людина»; – шкала оцінки психічного розвитку дитини В. Манової-Томової (від 4 до 52 тижнів; від 1 до 3 років; – методика «Психологічна група ризику – ПГР» (Л.А. Лєпіхова, В.О. Татенко); – каузометрія (Є. Головаха, О. Кронік); - тест інтелекту Д. Векслера (для дітей); - методика «Малюнок сім’ї» (на вибір – інтерпретація за Г.Т. Хоментаускасом, за методом Л. Кормана, за кінетичним малюнком сім’ї Р. Бернсом); - визначення рівня розумового розвитку за методикою ШТРР; - методика діагностики акцентуацій характеру Х. Шмішека; - методика діагностики рівня шкільної тривожності Філліпса; - методика «Незакінчені речення» (модифікація С.І. Подмазіна); - методика діагностики готовності до навчання в школі дітей шестирічного віку (Н.М. Стадненко, Т.Д. Ілляшенко, А.Г. Обухівська). 2. Діагностика психічних станів: – методика діагностики оперативної оцінки самопочуття, активності і настрою (САН); – методика «Особистісний опитувальник Бехтеревського інституту»; – методика діагностики показників і форм агресії А. Басса і А. Даркі; – методика діагностики самооцінки Ч.Д. Спілберга і Ю.Л. Ханіна; – кольоровий тест М. Люшера; – методика діагностики рівня невротизації Л.І. Вассермана; – методика діагностики рівня емоційного вигоряння В.В. Бойка; – експериментально-психологічна методика вивчення фрустраційних реакцій С. Розенцвейга; – методика експрес-діагностики властивостей нервової системи за психомоторними показниками Є.П. Ільїна; – методика експрес-діагностики рівня психоемоційної напруги О.С. Копіна, К.О. Суслова, Е.В. Заікіна. 3. Діагностика міжособистісних стосунків у колективі: – методика діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі; – методика діагностики соціально-психологічної адаптації К. Роджерса і Р. Даймонда; – методика «Q-сортування» В. Стефансона; – методика діагностики схильності особистості до конфліктної поведінки К. Томаса; – методика діагностики між особистісних стосунків («соціометрія») Дж. Морено; – методика вивчення особливостей спілкування школярів у класному колективі та комунікабельності як характерологічної риси особистості В.І. Абраменка, М.В. Левченка; – методика оцінки психологічної атмосфери в колективі А.Ф. Фідпера; – експрес-методика вивчення соціально-психологічного клімату в колективі О.С. Михалюка і А.Ю. Шалито. 4. Діагностика професійно важливих якостей працівників: – опитувальник внутрішньої мотивації Р. Раяна (адаптація В.О. Климчука, О.Л. Музики); – методика професійного самовизначення (тест Голландка); – методика вивчення динаміки здібностей (МВДЗ) О.Л. Музики; – карта дослідження особистості К.К. Платонова; – методика діагностики особистості за допомогою психометричного тесту С. Деллінгера; – методика вивчення професійно важливих якостей спеціалістів системи «людина-техніка»; – малюнковий тест «Ділові ситуації» Н.Г. Хитрової; – методика самооцінки ділових й особистісних якостей керівника (менеджера); – методика діагностики особистості на мотивацію до успіху Т. Елерса; – методика діагностики особистості на мотивацію до уникнення невдач Т. Елерса; – ергономічна контрольна карта. В окремих випадках студенти-практиканти можуть розробляти анкети, які, наприклад, розкривають зовнішні і внутрішні мотиваційні фактори праці для конкретного виду діяльності. Анкета закритого типу може вивчати різні сторони праці: престиж, професійний зміст роботи, кар’єрні питання, соціальну та особистісну значущість, умови праці, особливості колективу тощо і містити шкалу оцінки за таким принципом: Для того, щоб успішно навчатися професії психолога, я володію такими важливими уміннями: а) аналізувати події у житті людей
б) вислуховувати людину
в) виділяти з прочитаного ключові ідеї
г) переконувати людей у доцільності певних дій
д) під час розмови ставити влучні запитання
е) відчувати ситуацію іншої людини (ставити себе на місце іншого)
є) проводити соціально-психологічні дослідження
Проведення індивідуальних досліджень включає проведення дослідження, обробку результатів, аналіз та інтерпретацію даних кожної методики, складання загальної психологічної характеристики досліджуваного і розробку рекомендацій. Групові дослідження включають проведення дослідження, обробку результатів, аналіз та інтерпретацію даних професійної/учбової групи. Програма надання психологічної допомоги може включати: – психокорекційні заняття; – психологічне консультування (зазначити, коли і з ким проводилась консультація, коротко розкрити зміст); – психологічну просвіту (вказати тему виступу і список використаної літератури); – тренінгові заняття (ділова гра, мозковий штурм, групова дискусія, в яких зазначається мета, завдання, методи роботи, розробити критерії ефективності заняття). Психокорекційні заняття проходять відповідно до спеціально розробленої програми. У професійно-орієнтованому занятті необхідно детально описати одну психокорекційну зустріч. Студент-практикант розробляє проведення групових та індивідуальних психокорекційних занять, які можуть бути спрямовані на: 1) вирішення проблем шкільної дезадаптації (проблема невротизації, низького поведінкового самоконтролю, недостатнього розвитку окремих психічних процесів); 2) подолання нав’язливих страхів і високої тривожності; 3) оптимізацію самооцінки у певних сферах життєдіяльності; 4) подолання комунікативних бар’єрів та високого рівня конфліктності; 5) нівелювання дисгармонії особистісного розвитку. Психокорекційна робота розробляється й узгоджується спільно з керівником діагностико-психокорекційної практики, а також практичним психологом організації, і проводиться лише в присутності чи за прямої участі останнього. Психокорекційна група може включати від 3 до 15 осіб. Профорієнтаційне заняття відбувається у старших класах у формі просвітницької бесіди чи тренінгу з елементами психодіагностики. Студент-практикант попередньо повинен: 1. Сформулювати мету заняття. 2. Сформулювати назву заняття (цікаву, яка відповідає меті). 3. Продумати конкретні завдання, які будуть вирішуватися на занятті: про що інформувати, що обговорити, які психологічні особливості діагностувати, що розвинути, сформувати, актуалізувати тощо. 4. Роздати агітаційні матеріали соціально-психологічного факультету. 5. Визначити структуру заняття (вступна, основна і заключна частини), вправи. 6. Описати використані вправи. 7. Оформити роботу за зразком
Профорієнтаційне заняття для учнів 10-11 класів
(тема) Мета заняття: Завдання: 1. 2. Час заняття: 45 хвилин Структура заняття:
Зміст заняття (описати вправи з вказівкою на інструкцію, інформаційними повідомленнями, питаннями і можливим напрямом обговорення)
|