Вересня 2003 року, м. Берлін

СТВОРЕННЯ ЗАГАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРОСТОРУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Міністри дійшли згоди з приводу загальних завдань для створення узгодженого єдиного загальноєвропейського простору вищої освіти до 2010 року. Під час попередньої конференції, котра відбулась у Празі 19 травня 2001 р., кількість завдань було збільшено, а також підтверджено зобов'язання створити загальноєвропейський простір вищої освіти до 2010 р. Розглянуто досягнуті результати і визначено пріоритети і нові завдання на майбутнє з метою прискорення процесу становлення загальноєвропейського простору вищої освіти. Були прийняті такі положення, принципи і пріоритети:

Міністри взяли до уваги звіт про стан робіт, доручений Комісії з розвитку Болонського процесу між Прагою і Берліном. Також взяли до уваги звіт TRENDS-III, підготовлений Європейською Асоціацією Університетів (EUA), а також результати семінарів, організованих як частину робочої програми між Прагою і Берліном декількома країнами-учасницями й установами вищої освіти, організаціями і студентами. Міністри стежать за подальшими національними звітами, що є свідченням значного прогресу в галузі застосування принципів Болонського процесу. Нарешті, міністри беруть до уваги зауваження Європейської Комісії і Ради Європи та визнають їхню підтримку у процесі реалізації Процесу.

Міністри поділяють думку про те, що зусилля будуть спрямовані на забезпечення більш тісних зв'язків між вищою освітою і дослідницькими системами в кожній із країн-учасниць. Загальноєвропейський простір вищої освіти на цьому початковому етапі матиме значну користь від спільної діяльності з європейським дослідницьким простором, зміцнюючи у такий спосіб фундамент для «Європи знань». Метою, безперечно, є збереження європейського культурного багатства і мовної різноманітності, що ґрунтуються на культурній спадщині різних традицій та стимулюванні інноваційного потенціалу і соціального та економічного розвитку за допомогою розширеного співробітництва між європейськими вузами.

Міністри визнають фундаментальну роль ВНЗ і студентських організацій у розвитку загальноєвропейського простору вищої освіти. До уваги також беруться повідомлення від Європейської Асоціації Університетів (EAU), що є результатом Ґрацької Конвенції вищих навчальних закладів, виступи Європейської Асоціації вищих навчальних закладів (EURASHE) і повідомлення ESIB - національних спілок студентів Європи.

Міністри вітають зацікавленість інших регіонів світу в розвитку загальноєвропейського простору вищої освіти, а також вітають, зокрема, присутність представників європейських країн, які ще не стали учасниками Болонського процесу, а також представників робочої групи загального простору вищої освіти Європейського Союзу, Латинської Америки і Карибського регіону (EULAC) як гостей конференції.

Прогрес. Міністри вітають різні ініціативи, шо починаються після Празького саміту з вищої освіти, спрямовані на зростання відповідності і порівнянності освіти, на створення більш прозорих структур вищої освіти та поліпшення якості вищої освіти в Європі на рівні вузів і на національному рівні. Міністри цінують співробітництво та зобов'язання усіх партнерів - вищих навчальних закладів, студентів, інших зацікавлених осіб.

Міністри підкреслюють важливість усіх елементів Болонського процесу для створення загальноєвропейського простору вищої освіти і наголошують на необхідності активізувати зусилля на рівні ВНЗ, національному і загальноєвропейському. Однак для стимулювання подальшого розвитку процесу міністри зобов'язуються дотримуватися проміжних пріоритетів упродовж наступних двох років, активізуючи зусилля для розвитку ефективних систем забезпечення якості, просування вдалого використання системи, заснованої на двох циклах, та удосконалення системи визнання ступенів і періодів навчання.

Забезпечення якості. Як показує практика, якість вищої освіти лежить в основі розвитку загальноєвропейського простору вищої освіти. Міністри зобов'язуються підтримувати подальший розвиток системи забезпечення якості на рівні ВНЗ, на національному та загальноєвропейському рівнях. Вони також підкреслюють необхідність розвитку загальних критеріїв і методологій із забезпечення якості.

Міністри також підкреслюють, що, відповідно до принципу інституційної автономії, головна відповідальність за забезпечення якості лежить на кожному з ВНЗ, що є основою для реальної підзвітності академічної системи в рамках національної системи якості.

Отже, міністри дійшли згоди, що до 2005 р. національні системи із забезпечення якості повинні містити в собі:

- визначення обов'язків органів та установ, які беруть участь;

- оцінювання програм і вузів, яке охоплює внутрішню та зовнішню оцінку, з урахуванням участі студентів і публікації результатів;

- систему акредитації, атестації та співмірних процедур;

- міжнародне партнерство, співробітництво і створення мережі.

На європейському рівні міністри закликають ENQA за допомогою впливу на членів цієї організації, у співробітництві з EUA, EURASHE та ESIB створити набір погоджених стандартів, процедур і керівних принципів забезпечення якості; дослідити способи забезпечення адекватної погодженої системи перевірки якості і/або акредитації агентств та організацій, а також дати звіт із цих питань міністрам через комісії у 2005 р. Належним чином буде враховано і досвід інших асоціацій та організацій у забезпеченні якості.

Структура ступенів: прийняття системи, яка складається з двох основних ступенів. Міністри із задоволенням відзначають, що після прийняття зобов'язання про двоступеневу систему в Болонській Декларації, всебічна реструктуризація системи європейської вищої освіти активно просувається вперед. Усі міністри зобов'язуються розпочати реалізацію двоступеневої системи до 2005 р.

Міністри наголошують на важливості консолідації досягнутих результатів, поліпшенні розуміння та прийнятті нових кваліфікацій за допомогою поглиблення діалогу й у рамках вузів, і між вузами та працедавцями.

Міністри підтримують ініціативу країн-учасниць у розробці структури погоджених та адекватних кваліфікацій для системи вищої освіти, яка б прагнула дати визначення кваліфікаціям з огляду на показники об'єму роботи, рівня, результати навчального процесу, компетенцію, напрямок, спеціалізацію. Вони також беруть на себе відповідальність за розробку узагальненої структури кваліфікацій для загальноєвропейського простору вищої освіти.

У цих рамках ступені повинні мати різні, чітко визначені, результати. Ступені першого і другого рівнів мають характеризуватися різними спрямованістю та спеціалізацією, щоб забезпечувати різноманітні індивідуальні, академічні нестатки і потреби трудового ринку. Ступені першого рівня повинні давати доступ, відповідно до Лісабонської Конвенції про визнання, до програм другого рівня. Ступені другого рівня мають сприяти подальшим дослідженням задля одержання докторського ступеня.

Міністри запрошують Комісію розглянути питання, яким чином і чи може більш коротка вища освіта бути пов'язана з першим ступенем структури кваліфікацій, створеної для загальноєвропейського простору вищої освіти.

Міністри наголошують на своєму зобов'язанні зробити вищу освіту доступною для всіх, використовуючи усі можливості та відповідні засоби:

- збільшення мобільності;

- запровадження системи кредитів;

- визнання ступенів: прийняття системи чітких і порівнянних ступенів;

- вищі навчальні заклади та студенти;

- підтримка європейської складової у сфері вищої освіти;

- забезпечення привабливості загальноєвропейського простору вищої освіти;

- навчання протягом усього життя.