Схеми граматичного розбору

(Варіант Б)

Схема морфемного аналізу слова

1. Слово, яке аналізується. 2. Слово поділити на морфеми (корінь, префікс, суфікс і закінчення), вказати корінь і афікси (всі морфеми, крім кореня). 3. Виділити основу, змінюючи форму слова (якщо воно відмінюване), закінчення (флексію) і вказати; а) похідна основа, непохідна; б) відмінкові форми слова, що характеризуються різними основами (суплетивізм); в) тверда чи м'яка; г) якщо зв'язана, то з яких компонентів утворена. 4. Корінь слова: а) збігається з основою (якщо непохідна) чи не збігається; б) назвати слова із спільним коренем, що утворюють один лексичний ряд (лексичне гніздо);
в) варіанти (модифікації) кореня в споріднених словах. 5. Префікс; суфікс: а) словотворчий чи формотворчий; б) продуктивний чи непродуктивний.
6. Чергування голосних і приголосних у морфемах. 7. Зміни в складі слова в процесі історичного розпитку мови (спрощення, перерозклад, ускладнення).

Схема морфологічного розбору за частинами мови

Іменник. 1. Слово, яке аналізується. 2. Початкова форма (називний відмінок). 3. Лексико-семантичні категорії: а) власна чи загальна назва; б) з речовинним (матеріальним) значенням; в) з конкретним чи абстрактним значенням; г) збірний; д) назва істоти чи неістоти (неживого предмета). 4. Граматичні категорії: а) рід (вказати, як визначається: за семантичними ознаками, морфологічною будовою, за синтаксичними зв'язками з іншими словами в реченні); б) число (вказати, чи вживається в однині і множині, чи лише в однині або в множині); в) відмінок: відповідає на питання; прямий (називний), непрямий (який саме); флексія (закінчення); значення відмінка, група. 5. Від якого слова залежить, 6. Правопис слова.

Прикметник. 1. Слово, яке аналізується. 2. Початкова форма (називний відмінок однини чоловічого, жіночого й середнього роду. 3. Розряд за значенням (якісний, відносний, присвійний, відносно-якісний, присвійно-відносний). 4. Ступінь порівняння (для якісних): а) вищий, найвищий (проста, складна, складена форма); б) як утворюється (синтетично, аналітично, за допомогою якого суфікса, префікса-частки). 5. Повний (членний) чи короткий (нечленний); стягнена чи нестягнена форма повного прикметника. 6. Рід.
7. Число. 8. Відмінок: а) відповідає на питання; б) флексія; в) група (тверда, м’яка), 9. До якого слова відноситься, 10. Правопис слова.

Числівник. 1. Слово, що аналізується. 2. Початкова форма. 2. Розряд за значенням: а) кількісний (власне-кількісний, неозначено-кількісний, кількісно-збірний, кількісно-дробовий); б) порядковий.
4. Який за структурою (простий, складний, складений). 5. Як утворений. 6. Рід (якщо йому властивий). 7. Число (якщо властиве). 8. Відмінок. 9. З яким словом пов'язаний. 10- Правопис слова.

Займенник. 1. Слово, яке аналізується. 2. Початкова форма (називний відмінок). 3. Розряд за значенням (особовий, зворотний, вказівний і т. д.). 4. Рід (якщо властивий). 5, Число (якщо властиве). 6. Відмінок.
7. Правопис слова.

Прислівник. 1. Слово, що аналізується. 2. Розряд за значенням:
а) означальний (якісно-означальний, способу дії, кількісно-означальний); б) обставинний (часу, місяця, причини, мети).
3. Ступінь порівняння (якщо якісно-означальний). 4. До якого слова відноситься. 5. Правопис слова.

Дієслово. 1. Слово, яке аналізується. 2. Неозначена форма (інфінітив). 3. Вид; а) недоконаний, доконаний; б) творення видової форми.
4. Перехідне чи неперехідне. 5. Стан: а) активний; б) пасивний.
6. Особа. 7. Час (теперішній, минулий, майбутній, давноминулий):
а) аналітична чи синтетична форма; б) творення аналітичної форми.
8. Спосіб (дійсний, умовний, наказовий). 9. Число. 10. Дієвідміна.
11. Рід (у минулому часі і в умовному способі). 12. До якого (продуктивного чи непродуктивного) класу належить. 13, Від якого слова залежить. 14. Правопис слова.

Дієприкметник. І. Слово, що аналізується. 2. Початкова форма (форма називного відмінка). 3. Активний чи пасивний. 4. Від якого дієслова утворений (перехідного чи неперехідного), 5. Від якої основи (інфінітива чи теперішнього часу) утворений. 6. Число.
7. Відмінок. 8. До якого слова відноситься. 9. Правопис слова.

Дієприслівник. 1. Слово, що аналізується. 2. Від якого дієслова утворений (перехідного чи неперехідного). 3. Від якої основи утворений (теперішнього часу чи інфінітива) і за допомогою якого суфікса. 4. Вид (доконаний, недоконаний). 5. Вказати дієслово-присудок, що пояснюється дієприслівником. 6. Ознаки якого часу має і яку додаткову дію означає (одночасну з дією, вираженою особовим дієсловом-присудком, чи дій, яка попереджає основну дію дієслова-присудка). 7. Правопис слова.

Прийменник. 1. Слово, яке аналізується. 2. Первинний чи вторинний. 3. Який за будовою (простий, складний чи складений). 4. Від якої частини мови утворений: а) відіменний; б) прислівниковий.
5. Значення якої відмінкової форми уточнює. 6. Правопис слова.

Сполучник. 1. Слово, що аналізується. 2. Який за морфологічною будовою: а) невивідний, або простий; б) вивідний (складний, складений). 3. До якої групи належить за характером синтаксичних зв'язків: а) сполучник сурядний (єднальний, протиставний, розділовий); б) підрядний (причини, мети, наслідку, умови, часу тощо). 4. Правопис слова.

Частка. 1. Слово, яке аналізується. 2. Розряд за значенням і функцією. 3. Словотворча чи формотворча. 4. Правопис.

Вигук. 1. Слово, яке аналізується. 2. Що саме виражає (емоції чи волевиявлення, які саме). 3. Багатозначний чи обмежений у своєму значенні. 4. Від якої частини мови утворений. 5. Вигук чи звуконаслідувальне слово. 6. Правопис слова.