І варіант

1. Доведіть, що революція 1867-1868 рр. у Японії мала велике прогресивне значення.

В умовах кризи, краху державної фінансової системи, загрози перетворення країни на сировинний придаток розвинутих держав у Японії виник могутній антизарубіжний, антисегунівський рух, в якому брали участь найширші кола населення. Об'єднані сили опозиції (представники самурайських князівств Тесю, Сацума, великої торгової буржуазії)" котрі прагнули модернізувати феодальний режим, здійснили урядовий переворот. Його назвали революцією Мейдзі, що привела до повалення сегуна та реставрації влади імператора. Новий імператор виконував нову програму реформ, що створювали передумови, необхідні для становлення капіталістичної системи.

У результаті реформ відбулися такі радикальні зміни:

1) політичні - завершення процесу об'єднання держави. Ліквідували феодальні князівства і до 1871 р. створили префектури на чолі з префектом замість спадкових губернаторів. Сформувалася централізована держава, що стало вирішальним чинником перетворення Японії на могутню світову державу;

2) скасували феодальний устрій, феодальне право князів і самураїв. Уряд низкою указів визначив гарантії свободи особистості, надавши їх усім громадянам. Декретами 1870-1871 рр. уніфіковано закони і судочинство, встановлено рівність усіх підданих імператора перед законом (указ 1869 р. зобов'язував феодалів передати свої володіння імператору);

3) визнали недійсними державні обмеження на заняття і вибір професії для осіб усіх станів, ліквідували цеховий лад, гільдії, клани, надали право на вільне пересування країною, що означало ліквідацію феодальної залежності;

4) у 1868-му скасували станові нерівноправності в господарській діяльності. У1871 р. дозволили вільно вибирати сільськогосподарські культури для посіву. 1872-го видали указ про свободу торгівлі рисом та іншими сільськогосподарськими продуктами, що започаткувало становлення вільної торгівлі;

5) уперше в історії Японії імператор і його уряд перетворилися на єдину і загальновизнану владу;

6) унаслідок подолання політичної роздробленості ліквідували всі внутрішні мита, ввели єдину грошову одиницю (ціна із золотим забезпеченням). З 1870 р. почали карбувати золоті й срібні монети - єни, що дорівнювали за вагою і пробою доларові США, та дрібні монети - сени (центи).

Отже, в країні створювали умови для організації єдиного всеяпонського ринку, економічного об'єднання країни.

2. З’ясуйте суть “етичного курсу” колоніальної адміністрації в Індонезії.

У 1899 р. З'явилася стаття К. фан Дефентера «Борг честі», в якій він, підрахувавши прибутки, голландської буржуазії від експлуатації Індонезії, закликав сплатити цей «борг честі» турботою про добробут індонезійців. Стаття Дефентера стала передвісником нової, так званої «етичної політики». Політика ця була викликана потребами голландського промислового ринку і зацікавленого у більшій свободі дій. Необхідність підняти купівельну спроможність населення і збільшити податкові надходження, страх перед селянськими рухами, потреба в освічених чиновниках з місцевого населення, які були б віддані інтересам монополій, - ось головні причини нового курсу.

До проведення нового курсу голландська влада приступила після 1900 р. В 1902 р. указом королеви Нідерландів була заснована «Комісія з обстеження причин добробуту народів Дійсності і Мадури», що зменшується. Для попередження повного обезземелення селян був ухвалений закон, що забороняє перехід землі боржника до кредитора. Булі засновані кредитні фонди в сільських громадах; позикові каси(ломбарди) перейшли в руки уряду. У 1903 р. був ухвалений закон, по котрому створювалися «дорадчі ради» у Батавии, Семаранге, а в 1907-1908 рр в столицях інших резиденств. Але в ці ради індонезійці допускалися лиш в незначному числі, причому тільки знать і чиновники. У 1906 р. булі розширені права сільських громад, створений департамент сільського господарства.

Індонезійський народ як і раніше ніс тягар іноземного гніту, змінилися тільки форми і прийоми експлуатації. Голландська ж буржуазія виграла від введення нового курсу. «Етична політика» означала розквіт експлуатації Індонезії методами фінансового капіталу.

3. “ дуцзюні”- це назва губернаторів в Китаї, які тримали в своїх руках цивільну і військову владу.

4. “Закон про Філіппіни” було прийнято у... Б. 1902 р.;

5.Крайніх в Індійському національному конгресі очолював... В. Б.Тілак.