Поверхневим комплексом клітини

Див 3

5) А. Адгезія - злипання клітин. Відстань між мембранами 10-20нм. Б. Пальцеподібн і (по типу замка, інтердигітуючі) - вирости однієї клітини занурюються в заглиблення плазмолеми сусідньої клітини. В. Десмосоми – це контакти, міцність яких досягається шляхом знерухомлення. Вони мають цитоплазматичні пластинки, до яких приєднуються фібриллярні структури. Г. Щільні контакти - у них спостерігається максимальне зближення плазматичних мембран 2-х клітин. Вони забезпечують ізоляцію міжклітинного простору від зовнішнього середовища. Відстань між мембранами 2-3нм. Д. Щілинні контакти (нексуси) - забезпечують обмін молекулами між клітинами. Між сусідніми клітинами утвориться канал за допомогою білків конексонів. Е. Синапси - це вид контактів характерний для нервової тканини. Вони складаються з пресинаптичної частини і постсинаптичної. Пресинаптична частина має пухирці, у яких знаходиться медіатор (адреналін, ацетилхолін та ін.)

6)Органели -постійні структури цитоплазми, які мають певну будову і виконують спеціалізовану ф-ю. Мікроскопічні і субмікроскопічні. Мембранні й не мембранні. Мембранні органели: мітохондрії, лізосоми, пероксисоми, ЕПС, КГ. Немембранними органелами є протеасоми, рибосоми, мікрофіламенти, мікротрубочки, центросома. Ці 10 органел називають органелами загального призначення. Ці органели можуть утворювати характерні конгломерати у цитоплазмі клітин.

7) Комплекс Гольджі—мембранна органела загального призначення, в якій завершується процес формування продуктів синтетичної діяльності клітини. КГ нагромаджує секреторні речовини і забезпечує їх виведення за межі клітини. Має вигляд цистерн і трубочок.

8).ЕПС -субмікроскопічна мембранна органела загального призначення, яка утворює єдину внутрішньо цитоплазматичну циркуляційну систему. Розрізняють гранулярну і агранулярну ЕПС. Агранулярна ЕПС утворена лише мембраною. Ф-я гранулярної ЕПС пов’язана з метаболізмом ліпідів і вуглеводів, детоксикацією шкідливих для клітин хімічних сполук, а також депонування іонів Са. Гранулярна ЕПС утворена біомембраною, до якої збоку гіалоплазми прикріплені рибосоми. Ф-я зумовлена наявністю рибосом і полягає у біосинтезі білків.

21. Ядерце – це найщільніша структура ядра, яка добре помітна у живій нефарбованій клітині. Форма ядерець сферична, розмір 1-5 мкм. Ядерце добре фарбується основними барвникам через велику кількість РНК. Кількість ядерець відповідає хромосомному набору, тому у диплоїдних клітин їх зазвичай 2 на одне ядро. Ядерце – це не самостійна структура, а похідне хромосом. Вони містять ядерцеві організатори, що містяться в зонах вторинних перетяжках. В ядерці утворюються рРНК та субодиниці рибосом. Субмікроскопічна будова ядерця: наявність гранул діаметром 15-20 нм і фібрил товщиною 6-8 нм. Навколо ядерця знаходяться компактна зона приядерцевого гетерохроматину.
Лізосоми - це мембранні органели загального призначення. Лізосоми- це мембранні пухирці, оточені мембраною, усередині яких знаходяться ферменти. Маркерний фермент - кисла фосфатаза. Розрізняють первинні, вторинні і третинні лізосоми. Первинні лізосоми містять неактивні ферменти. Вторинні лізосоми містять активні ферменти і називаються фагосомами. Третинні лізосоми (залишкові тільця) містять нерозщеплені залишки. Функція лізосом - розщеплення біополімерів (внутрішньоклітинне травлення).

Пероксисоми - це мембранні органели загального призначення. Це дрібні органели, усередині яких знаходяться ферменти. У центрі мають більш щільну структуру - кристалоїд. Маркерний фермент - каталаза. Функція - беруть участь у детоксикації шкідливих речовин у клітині (перекису водню, алкоголю та ін.)