Приклади тестових завдань для модульної контрольної роботи 3.

1. За законодавством України комерційна таємниця:

а) належить до об’єктів права інтелектуальної власності;

б) не належить до об’єктів права інтелектуальної власності;

в) рішення про віднесення комерційної таємниці до об’єктів права інтелектуальної власності приймається власником інформації, що становить комерційну таємницю.

2. Перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю визначається:

а) Кабінетом Міністрів України;

б) суб’єктом господарювання – власником відповідної інформації;

в) Центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку і торгівлі України.

3. Правовий режим комерційної таємниці визначається:

а) економічною цінністю інформації, обмеженим доступом до неї з боку третіх осіб, встановленням власником комерційної таємниці умов доступу та використання відповідної інформації;

б) економічною цінністю інформації, можливістю передачі за ліцензійним договором, використанням у господарському обороті;

в) недоступністю для третіх осіб, впливом на економічну конкуренцію, можливістю обробки виключно в обсязі зумовленому метою використання комерційної таємниці.

4. За законодавством України банківська таємниця може розкриватися:

а) за рішенням органу управління банку;

б) за рішенням суду з підстав, передбачених законом;

в) за рішенням органу банківського нагляду та контролю.

5. Серед перелічених відомостей до банківської таємниці за законодавством України не належить:

а) інформація про кредитні історії клієнтів банку, фінансова звітність банку за підсумками року;

б) інформація про рахунки клієнта та банківські послуги, які йому надаються;

в) інформація про міжбанківські операції банку, відомості про умови захисту банківської таємниці.

6. Банківська таємниця підлягає захисту у строки:

а) визначені законодавством України;

б) встановлені в умовах договору;

в) визначені розпорядженням голови комерційного банку.

7. В країнах Європейського союзу основи правового режиму захисту персональних даних визначаються:

а) актами національного законодавства конкретної держави;

б) в конвенціях та директивах ЄС;

в) в міжурядових договорах з питань інформаційного обміну.

8. За порушення законодавства про банківську таємницю законодавство зарубіжних країн, як правило, передбачає наступні види санкцій:

а) штраф, позбавлення ліцензії на проведення банківських операцій, відшкодування збитків;

б) штраф, конфіскація майна, позбавлення волі;

в) громадські роботи, позбавлення ліцензії на проведення банківських операцій, вилучення прибутку.

9. За законодавством зарубіжних країн зміст банківської таємниці, зазвичай, визначається:

а) шляхом законодавчого визначення конкретних відомостей, що становлять банківську таємницю;

б) шляхом визначення в законі критеріїв віднесення інформації до банківської таємниці;

в) шляхом затвердження конкретними банками переліків інформації, яка визнається банківською таємницею.

10. За порушення законодавства України про банківську таємницю санкції застосовуються:

а) Державною фінансовою інспекцією, судом Антимонопольним комітетом України;

б) судом та Національним банком України;

в) Національним банком України, Державною службою з питань захисту персональних даних, Антимонопольним комітетом України.