Управління дебіторською заборгованістю

Управління дебіторською заборгованістю зумовлено витратами, пов’язаними з реалізацією товарів в кредит: адміністративні (облік заборгованості, контроль за її погашенням і т. ін.), безнадійні борги та втрата можливості використати ці кошти з більшим прибутком (вкласти в депозити, пустити в оборот та ін.). Але ці витрати необхідно порівняти з вигодами, одержаними від збільшення обсягу реалізації внаслідок надання клієнтам відстрочки платежу.

Продаж в кредит є нормою взаємовідносин виробничих підприємств. Вона передбачає чітку облікову політику з таких питань:

– кому надавати кредит;

– які терміни кредитування пропонувати;

– чи передбачаються знижки за дострокове (негайне) погашення боргу;

– яка процедура стягнення боргів.

При реалізації товару в кредит підприємство повинно враховувати ряд факторів, що зумовлюють п’ять принципів кредиту (п’ять ”С” кредиту – від англ. слів: Capital – капітал, Capacity – можливості, Collateral – забезпечення, Conditions – умови, Character – характер):

а) капітал – вивчення фінансової стабільності клієнта, його прибутковості та ліквідності, фінансових зобов’язань і т. ін.;

б) можливості – клієнт повинен мати можливість погасити наданий кредит: треба співставити суму наданого кредиту з сумою фінансових ресурсів клієнта;

в) забезпеченість – в окремих випадках можна вимагати забезпечення за товари передані в кредит;

г) умови – загальні економічні умови галузі, регіону, країни можуть істотно впливати на здатність клієнта своєчасно сплатити необхідну суму;

д) характер – треба знати характер клієнта і уміти його оцінити (чесність, порядність, відповідальність, добрий імідж і т. ін.).

Щоб оцінити фінансову стабільність клієнта можна використати: рекомендації інших підприємств та банку, оприлюднену звітність, познайомитись з керівництвом компанії-клієнта та його неоприлюдненими фінансовими документами, використати інформацію спеціальних агентств.

Терміни, на які надаються кредити клієнтам, можуть суттєво відрізнятися під впливом таких факторів:

1) типові строки кредитування, прийняті в галузі;

2) рівень конкуренції в середині галузі;

3) купівельна спроможність окремих клієнтів;

4) ризик неплатежу;

5) можливості підприємства, пов’язані з пропозицією кредиту;

6) ринкова стратегія підприємства (бажання підвищення своєї долі на ринку).

Надання знижок за дострокове погашення боргу треба оцінювати, порівнюючи витрати від наданих знижок з можливими вигодами від зменшення витрат на фінансування дебіторів (у собівартості додаткового капіталу) та зменшення суми безнадійних боргів. У окремих випадках за прострочений борг можна передбачити нарахування відсотків (при монопольному положенні на ринку).

Методи стягнення боргу передбачають, перш за все, наявність ефективної системи обліку заборгованості та контролю за дотриманням термінів її погашення, періодичного нагадування клієнтам про наближення терміну погашення боргу, застосування погоджених процедур стягнення простроченого боргу. Але при цьому витрати на стягнення боргу не повинні перевищувати вигоди від їх застосування (наприклад, недоцільно звертатися до суду про примусове стягнення боргу, якщо клієнт не має коштів для його погашення, збанкрутував).

Аналіз дебіторської заборгованості включає:

– розрахунок середнього терміну оборотності дебіторської заборгованості;

– аналіз заборгованості за термінами оплати (класифікація, або періодізація боргу);

– аналіз грошових надходжень у відсотках від виручки (графік фактичного погашення);

– звіт про стан та зміни дебіторської заборгованості за місяць;

– одержані кошти у відсотках від суми боргу та ін.

Одним із методів контролю за ефективністю погашення боргу може бути визначення середнього терміну розрахунків дебіторів (інкасації боргів).

Одз = (5.14)

Розрахунок середнього терміну погашення дебіторської заборгованості методом зворотного рахунку виконують у такій послідовності:

1) від суми боргу на кінець звітного періоду віднімають виручку останнього місяця, потім попереднього (передостаннього) і т. д. до тих пір, поки не залишиться від’ємний залишок;

2) підраховують кількість днів погашення боргу, приймаючи кожен місяць за 30 днів, а той місяць, у якому одержано від’ємний залишок, – пропорційно відношенню суми боргу, що “погашається” у даному місяці до суми виручки за цей місяць.

Наприклад: Сума заборгованості покупців на 31 грудня склала 200000 грн., а виручка за останні місяці року становила: у грудні – 70000 грн., у листопаді – 100000 грн., у жовтні – 130000 грн.

Середній термін погашення заборгованості складає:

1) 200000 – 70000 (за грудень) = 130000 грн. (30 днів);

2) 130000 – 100000 (за листопад) = 30000 грн. (30днів);

3) 30000 – 130000 (за жовтень) = –100000 грн. (= 7 днів).

________________________________________________________________________________________________

Разом 67 днів

Термін оборотності дебіторської заборгованості бажано визначати щомісячно і для наочності зображати його динаміку на графіку.

Другим методом контролю є класифікація (періодизація) боргу, при якому складають зведений реєстр дебіторів за терміном виникнення (або прострочення) боргу: до 30 днів, 31-60 днів, 61-90 днів і т. ін.

Третій метод контролю базується на вивченні структури надходжень від продаж в кредит на щомісячній основі та її порівнянні з бюджетним графіком надходження коштів від продаж (табл. 5.8)

Таблиця 5.8

Аналітичний графік надходження коштів від продаж

На підставі такого аналізу повинні бути внесені корективи в управління дебіторською заборгованістю.