Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Методичні підходи до оцінки інноваційної політики підприємства⇐ ПредыдущаяСтр 59 из 59
За даними статистичної звітності можна запропонувати систему показників оцінки інноваційної політики фірми (табл.1).
Таблиця 1 Показники оцінки інноваційної діяльності фірми
Зіставлення запропонованих показників за періодами надає змогу виявляти тенденції їхньої динаміки й приймати управлінські рішення щодо інноваційного розвитку фірми. Крім того, для оцінювання ефективності інноваційної політики підприємства можна проводити комплексне дослідження за такими напрямами: 1. Оцінка економічної ефективності нововведень стосовно підприємства (як саме воно забезпечує конкурентоспроможність, прибуток і фінансову стабільність підприємства); 2. Оцінка ефективності управління інноваційною діяльністю стосовно забезпечення неперервності інноваційного процесу й досягнення кінцевої мети одержання новинок (продукту, технологій), які відповідають вимогам ринку. 3. Урахування фактора часу (здатність одержувати необхідні результати за визначений його проміжок). Єдність вищезазначених компонентів дає змогу оцінити ефективність управління інноваційною діяльністю, що здійснюється на підприємстві. При цьому необхідно зважати на можливість взаємодії із зовнішнім середовищем підприємства, а саме: кількість, об'єктів інтелектуальної власності, що купують зі сторони або ж реалізують на ринку. Показник результативності інноваційної діяльності на стадії проведення НДДКР за Герасимовим має такий вигляд:
де — результативність інноваційної діяльності на стадії проведення НДЦКР;. — кількість самостійно розроблених новацій (винаходів, і технічних рішень, ідей), які відповідають вимогам підприємства в t -му році; — кількість придбаних об'єктів інтелектуальної власності, що відповідають вимогам підприємства в t -му році; — загальна кількість новацій (винаходів, технічних рішень, ідей), як результат проведення НДЦКР і придбання об’єктів інтелектуальної власності у зовнішньому середовищі підприємством в t -му році; — кількість об’єктів інтелектуальної власності — результатів НДДКР, реалізованих у зовнішньому середовищі і не використаних у діяльності підприємства в t -му році; Т — кількість років аналізованого періоду. Також, можна провадити факторний аналіз витрат і результатів інноваційної діяльності фірми на основі мультиплікативних моделей. У мультиплікативній моделі оцінки впливу витрат на освоєння інновацій на зміну витрат на одиницю обсягу реалізованої продукції визначають за такими показниками: • Z — витрати на освоєння нововведень і загальні витрати відповідно, грн.; • ВР — виручка від реалізації інноваційної продукції й загальна виручка від реалізації продукції відповідно, грн. Мультиплікативна модель має вид:
де —витрати на освоєння інновацій на одиницю обсягу реалізованої продукції; - коефіцієнт співвідношення загальних витрат до витрат на освоєння інновацій; — частка виручки від реалізації інноваційної продукції у загальній сумі виручки від реалізації продукції. Побудова мультиплікативної моделі оцінки впливу рентабельності нематеріальних активів на прибуток від реалізації продукції здійснюється з використанням таких показників: • , П — прибуток від реалізації інноваційної продукції і прибуток від реалізації всієї продукції відповідно, грн.; • — середня за період вартість нематеріальних активів, грн.
де — коефіцієнт рентабельності нематеріальних активів; -вартістьнематеріальних активів на одиницю виручки від реалізації інноваційної продукції; - коефіцієнт співвідношення прибутку від реалізації всієї продукції до прибутку від інноваційної діяльності. Мультиплікативна модель ефективності роботи персоналу має вигляд:
де ч — середньооблікова чисельність працівників науково-дослідних і проектно-конструкторських підрозділів та середньооблікова чисельність штатних працівників основної діяльності відповідно, осіб; — середня за період вартість основних засобів, грн; — рентабельність основних засобів, %; — коефіцієнт співвідношення основних засобів та нематеріальних активів; озброєність нематеріальними активами працівників науково-дослідних підрозділів; частка працівників науково-дослідних підрозділів у загальній чисельності працівників фірми. Зміну прибутку за рахунок зміни рентабельності продажу, коефіцієнта оборотності нематеріальних активів, коефіцієнта співвідношення нематеріальних активів та вартості основних засобів можна оцінити за допомогою такої мультиплікативної моделі:
де — рентабельність продажу; — коефіцієнт оборотності нематеріальних активів; = — коефіцієнт співвідношення середньої за період вартості нематеріальних активів до середньої за період вартості основних засобів. В сучасній теорії і практиці розглядаються і інші методичні підходи ніж вищенаведені. Проведення комплексного аналізу інноваційної діяльності на основі викладених методичних підходів сприятиме обґрунтуванню найбільш ефективних напрямів інноваційної діяльності, інноваційних програм та проектів фірми.
|