Висновки. Рольові ігри відповідають сучасним вимогам Державнього освітнього стандарту та є одним з елементів комунікативного підходу

Рольові ігри відповідають сучасним вимогам Державнього освітнього стандарту та є одним з елементів комунікативного підходу, тому що стимулюють мовленнєву діяльність учнів та створюють сприятливі умови для спілкування, свідченням чого є активне і невимушене спілкування учнів іноземною мовою під час проведення рольових ігор у 5 та 6 класах.

Рольові ігри є одним з елементів особистісно - орієнтованого підходу до навчання учнів, тому що диференційовані завдання створюють умови, в яких учні із різними рівнями мовленнєвих умінь та навичок працюють з іншими, не помічаючи цієї різниці.

Рольові ігри надають можливості для розвитку творчих здібностей учнів під час мовленнєвої діяльності за рахунок того, що роль вчителя обмежується тільки поясненням завдання учня, а далі учень грає самостійно і підбирає ті мовні засоби, які саме він вважає необхідними у ситуації.

Використання рольових ігор при роботі з підручником Project створює умови для використання мовленнєвих умінь та навичок в ситуаціях, наближених до реального спілкування.

Ігрова дільність – це специфічний у процесі навчання вид діяльності, який визначає найважливіші перебудови і формування нових якостей особи. Саме у грі засвоюються громадські функції, норми поведінки. Гра вчить, змінює, виховує. Головним елементом гри є ігрова роль: не важливо яка саме, важливо, щоб вона допомагала відтворювати різноманітні людські відносини, що існують у житті. І тільки якщо покласти в основу гри відносини між людьми, вона стане змістовною і корисною. Що ж до розвиваючого значення гри, то воно закладене в самій її природі, бо гра – це завжди емоції, а там, де емоції, - там активність, там увага і уява, там працює мислення.

Таким чином, гра – це діяльність; мотивованість, відсутність примусу; індивідуалізована діяльність, глибоко особиста; навчання і виховання в колективі і через колектив; розвиток психічних функцій і здібностей; “навчання з захопленням.”

Хотілося б виділити цілі використання ігор на уроках іноземної мови - формування певних навичок, розвиток певних мовних умінь, навчання вмінню спілкування, розвиток необхідних здібностей і психічних функцій, пізнання (у сфері становлення власне мови), запам’ятовування мовного матеріалу.

Однак специфіка гри полягає в тому, що учбові завдання виступають перед дитиною не в явному вигляді, а маскуються. Граючи, дитина не ставить учбового завдання, але в результаті гри він чогось навчається. Ставити мету – відпочити, перевести увагу на щось інше – немає ні необхідності, ні резону: характер гри сам зробить свою справу. Отже вибір потрібної гри – одне із першочергових завдань викладача іноземної мови. Цей вибір має проводитись з урахуванням цілеспрямованості гри, можливості поступового її ускладнення і лексичного наповнення.

Головним для гри є спостереження і увага. Ураховуючи специфіку гри в процесі навчання іноземній мові, викладач керує ходом гри і контролює її. Отже ми простежили, що без ігрових дій закріплення в пам’яті іноземної лексики відбувається менш ефективно і вимагає надмірного розумового напруження, що небажано. Гра, введена в учбовий процес на заняттях з іноземної мови як один із прийомів навчання, має бути цікавою, нескладною і жвавою, сприяти накопиченню мовного матеріалу і закріпленню раніше одержаних знань. Слід враховувати, що ігровий процес набагато полегшує процес навчальний; більш того, вміло розроблена гра невіддільна від навчання. залежно від умов, цілей і завдань, поставлених викладачем іноземної мови, гра має чергуватись з іншими видами роботи. При цьому важливо привчати дітей розмежовувати гру і учбове заняття.

Отже ігри, що формують мовні навики мають на меті: навчити учнів вживати мовні зразки, що містять певні граматичні труднощі; створити природну ситуацію для вживання даного мовного зразка; розвинути мовну творчу активність учнів; тренувати учнів у вживанні лексики в ситуаціях, наближених до природної обстановки; активізувати мовнорозумову діяльність учнів; розвивати мовну реакцію учнів; познайомити учнів із сполучуваністю слів.

Таким чином, беручи за основу вище сказане, можна говорити що гра як засіб, який гарантує позитивний емоційний стан, підвищує працездатність і зацікавленість педагогів і учнів, на відміну від монотонного виконання певних завдань, що призводить до напівсонної обстановки в класі. В цілому на всіх етапах розвитку особистості гра сприймається, як цікава, яскрава, необхідне для життєдіяльності заняття, і чим старший учень, тим більше він відчуває розвиваюче і виховне значення гри. У зв’язку з цим можна повністю погодитися з думкою про те, що гра – це життєва лабораторія дитинства, яка дає той аромат, ту атмосферу молодого життя, без якої ця пора її була б непотрібною для людства.

У цій грі спеціального відпрацювання життєвого матеріалу є найбільш цінне ядро розумної школи дитинства. Підсумовуючи вищезазначене, можна сказати, що ігрова діяльність - явище поліфункціональне. В навчальному процесі з іноземної мови вона може виконувати такі функції: навчальну, мотиваційно-збуджувальну, орієнтуючу, компенсаторну, виховну. Навчальну функцію - оскільки вона виступає як особлива вправа, метою якої є оволодіння навичками і вміннями діалогічного мовлення в умовах міжособистісного спілкування. Реалі зує мотиваційно-збуджувальну функцію, тому що вона приводить у дію механізми мотивації. Як модель міжособистісного спілкування, вона викликає потребу в ньому, стимулюючи інтерес учнів до участі в іншомовному спілкуванні. Орієнтуюча функція виявляється в тому, що вона орієнтує учнів на планування власної мовленнєвої поведінки і передбачення поведінки співрозмовника, розвиває вміння оцінювати вчинки (сво ї та інших). Компенсаторна функція означає, що гра дає змогу розв'язувати протиріччя, що виникають між потребою учня виконати мовленнєву дію і неможливістю здійснити операції, що їх вимагає дія. Завдяки розширенню контексту діяльності учнів враховується їх прагнення виглядати дорослими, задовольняються не здійснені раніше бажання. Виховна функція реалізується завдяки тому, що через гру забезпечується всебічний вплив на учнів. Відповідно - ігрова діяльність є провідним містком в методиці викладання іноземної мови і сприяє формуванню позитивних якостей особистості, активної життєвої позиції учня в колективі та суспільстві.

Література:

1. Артемов В. А. Психология обучения иностранным языкам: Учеб. пособие. – М.: Просвещение, 1983. – 222 с.

2. Бех П. О., Биркун Л. В. Концепція викладання іноземних мов в Україні // Іноземні мови. – 1996. - № 2. – С. 3-8.

3. Бим И. Л. Методика обучения иностранным языкам. - М.: Высшая школа, 1991. – 319 с.

4. Близнюк О. І., Панова Л. С. Ігри у навчанні іноземних мов: Посібник для вчителів. – К.: Освіта, 1997. – 64 с.

5. Выготский Л. С. Игра и ее роль в психологическом развитии ребенка // Вопросы психологии.- 1966. - № 6. – С. 5-16.

6. Дианова Е. М., Костина Л. Т. Ролевая игра в обучении иностранному языку // Иностранные языки в школе. - 1988. - № 3. – С. 12-16

7. Димент Л. Г. Организация игр на уроке // Иностранные языки в школе. - 1987. - № 3. – С.10-16.

8. Калаева Г. Г. Интенсификация обучения французскому языку при помощи учебных языковых игр // Иностранные языки в школе. - 1995. - № 6. – С. 31-38.

9. Калаева Г. Г. Интенсификация обучения французскому языку при помощи языковых игр // Иностранные языки в школе. - 1996. - № 3. – С. 13-17.

10. Китайгородская Г. А., Бухбиндер В. А. Методика интенсивного обучения иностранному языку. – К.: Освіта, 1988. - 279 с.

11. Колесникова О. А. Ролевые игры в обучении иностранным языкам // Иностранные языки в школе.- 1989. - №4. – С. 38-42.

12. Люшер М. А. Сигналы личности. Ролевые игры и их мотивы. - Воронеж: Реал, 1995. – 180 с.

13. Ніколаєва С. Ю. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах. – К.: Ленвіт, 1999. - 320 с.

14. Пассов Е. И. Урок иностранного языка в средней школе. Игра - дело серьезное. - М.: Просвещение, 1988. – 130 с.

15. Олейник Т. И. Ролевая игра в обучении диалогической речи шестиклассников. //Иностранные языки в школе.-1989.- №1. – С. 24-27.

16. Селевко Г. К. Современные образовательные технологии: Учебное пособие. – М.: Народное образование, 1998. – 231 с.