Термінологічний словник. Адміністративна школа управління (класична теорія організації) – система поглядів на менеджмент, що опрацьовували підходи до удосконалення управління

Адміністративна школа управління (класична теорія організації) – система поглядів на менеджмент, що опрацьовували підходи до удосконалення управління організацією в цілому (А. Файоль, М. Вебер, Л. Урвік, Ч. Бернард).

Адміністрування – поняття, що поширюється на управління державними установами або для позначення процесів керування діяльністю апарата управління підприємства.

Бюджети - це збори правил розподілу ресурсів.

Вертикальний поділ праці – відокремлення роботи з координації дій від самих дій, що координуються.

Відповіда́ льність – загальносоціологічна категорія, яка виражає свідоме ставлення особи до вимог суспільної необхідності, обов'язків, соціальних завдань, норм і цінностей;

– усвідомлення смислу і значення діяльності, її наслідків для суспільства і соціального розвитку, вчинків особи з погляду інтересів суспільства або певної групи.

Відправник – особа, яка генерує інформацію, що призначена для передачі.

Висхідні комунікації – передача інформації з нижчих рівнів управління на вищі.

Винагородження – широкий спектр конкретних засобів, що базуються на системі цінностей людини.

Виробнича діяльність – діяльність людини, колективу людей, держави, спрямована на створення нових матеріальних і інших цінностей.

Влада – можливість впливати на поведінку інших людей.

Вплив – поведінка однієї особи, яка вносить зміни в поведінку іншої.

Гігієнічні фактори – фактори, що викликають незадоволення в процесі роботи і здійснюють демотивуючий вплив.

Глобальна мета – це уявлення про суспільне призначення організації.

Горизонтальні комунікації – обмін інформацією між членами однієї групи або співробітниками рівного рангу.

Горизонтальний поділ праці – поділ загальної роботи в організації на її складові частини.

Делегування повноважень – процес передачі керівником частини своєї роботи та необхідних для її виконання повноважень підлеглому, який приймає на себе відповідальність за її виконання.

Декодування – перекладання отриманого повідомлення у форму, зрозумілу для отримувача.

Діагональні комунікації – комунікації, які перехрещують функції і рівні управління організації, проходять крізь них.

Довгострокові плани – плани, розраховані на перспективу 3-5 років і враховують зміни у зовнішньому середовищі організації та її вчасну реакцію на них.

Ефективність – оптимальне співвідношення (сполучення) виробництва, якості, результативності, гнучкості, задоволеності, конкурентоспроможності та розвитку організації.

Ефективність групова – рівень виконання завдань групами працівників або підрозділами організації.

Ефективність індивідуальна – рівень виконання завдань конкретними працівниками або членами організації.

Ефективність організаційна – рівень виконання завдань організацією.

Ефективність організації – співвідношення «виходів» до введених факторів.

Задачі організації – це заяви організації про те, як, за допомогою чого вона збирається виконувати свою місію.

Зворотній зв’язок – процес передачі повідомлення у зворотному напрямку: від одержувача до відправника.

Ірраціональна модельприйняття рішення передбачає, що рішення приймається без дослідження альтернатив.

Канал комунікації – засіб, за допомогою якого передається інформація.

Кількісні методи обґрунтування управлінських рішень (методи дослідження операцій) – методи, що застосовуються за умов, коли фактори, які впливають на вибір рішення, можна кількісно визначити та оцінити.

Класична модель прийняття рішення передбачає, що особа, яка приймає рішення, повинна бути абсолютно об’єктивною і логічною, мати чітку мету, усі її дії в процесі прийняття рішень спрямовані на вибір найкращої альтернативи.

Канал комунікації – засіб, за допомогою якого передається інформація.

Кодування – процес трансформації (перетворення) інформації у повідомлення за допомогою слів, інтонацій голосу, рисунків, жестів, виразів обличчя тощо.

Компоненти внутрішнього середовища організації – виробництво, дослідження та розробки, технологія, сировина, матеріали, фінанси, персонал тощо.

Компоненти зовнішнього середовища прямого впливу – постачальники, споживачі, конкуренти, економічні партнери (наприклад, банки, науково-дослідні установи тощо).

Компоненти зовнішнього середовища прямого впливу – політика, економіка, НТП, соціальне середовище тощо.

Комунікації – процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома або більше особами.

Комунікація організаційна – це процес, за допомогою якого керівники розвивають систему надання інформації великому числу людей усередині організації й окремих індивідуумів і інститутам за її межами.

Контроль – процес забезпечення досягнення цілей організації шляхом постійного спостереження за її діяльністю та усунення відхилень, які при цьому виникають.

Контрольвипереджаючий – контроль «входів» у систему, що здійснюється до початку трансформаційного процесу.

Контрользаключний – контроль результатів трансформаційного процесу («виходів» з організації).

Контрольпоточний – контроль безпосереднього ходу трансформаційного процесу.

Короткострокові плани – плани, які складаються на період до 1 року і, як правило, не змінюються.

Лідерство – здатність чинити вплив на окремі особи та групи осіб в процесі спрямування їх діяльності на досягнення цілей організації.

Менеджер – людина, що займає постійну керуючу посаду, наділена повноваженнями і приймає в їх межах рішення за певними видами діяльності організації.

Менеджмент – поняття, яке використовується переважно для характеристики процесів управління господарськими організаціями (підприємствами).

Менеджмент – уміння досягати поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект та мотиви поведінки інших людей.

Менеджмент – це процес планування, організації, мотивації та контролю організаційних ресурсів для результативного та ефективного досягнення цілей організації.

Мета – кінцевий стан, якого організація прагне досягти в певний момент у майбутньому;

– генеральний імператив дій, що описує майбутній стан або процес як об'єкт, бажаний для досягнення.

Мета планування – створення системи планових документів, що визначають зміст та певний порядок дій для забезпечення тривалого існування організації.

Місія організації – це уявлення про призначення організації з точки зору самої організації.

Метод «дерева рішень» – метод обґрунтування управлінських рішень, що застосовується у ситуаціях, коли результати одного рішення впливають на подальші рішення, тобто для прийняття послідовних рішень.

Методи математичного програмування – методи вирішення екстремальних задач з кількома змінними.

Метод платіжної матриці – метод оцінки кожної альтернативи як функції різних можливих результатів реалізації цієї альтернативи.

Методи теорії ігор – методи, що використовуються для обґрунтування управлінських рішень в умовах невизначеності ситуації, яка є наслідком свідомих дій розумного супротивника.

Методи теорії статистичних рішень – методи, що використовуються для обґрунтування управлінських рішень в умовах невизначеності ситуації, яка є наслідком дії об'єктивних обставин, що невідомі або носять випадковий характер.

Методи управління економічні – це система прийомів і способів впливу на виконавців за допомогою конкретного порівняння витрат і результатів (матеріальне стимулювання і санкції, фінансування і кредитування, зарплата, собівартість, прибуток, ціна).

Методи управління організаційно-розпорядницькі – це методи прямого впливу, що носять директивний, обов'язковий характер. Вони засновані на дисципліні, відповідальності, владі, примусі.

Методи управління соціально-психологічні – це способи здійснення управлінських дій на персонал, засновані на використанні закономірностей соціології та психології.

Мистецтво управління – вміння менеджера-практика пристосувати досягнення науки управління до особливостей власного характеру, особливостей підлеглих, особливостей відповідної сфери бізнесу.

Мотив – спонукання людського поводження, що базується на суб'єктивних відчуттях недоліків або особистих стимулів

Мотивація – процес спонукання працівників до діяльності для досягнення цілей організації.

Невербальна комунікація – обмін інформацією, який здійснюється без використання слів (натомість застосовуються різні символи).

Низхідні комунікації – передача інформації з вищих рівнів управління на нижчі.

Обмеження – конкуруюча головної мета з розряду другорядних, котра суперечить їй і досягнення якої небажано.

Одержувач – особа, для якої призначена інформація, що передається.

Оперативні плани – плани, у яких стратегія деталізується у розрахованих на короткий термін рішеннях щодо змісту, виконавців та способів виконання певних дій.

Організаційна структура управління (або субординаційна структура) – упорядкована сукупність служб, відділів, підрозділів і окремих посадових осіб, що знаходяться у взаємозв'язку і співпідпорядкованості і виконують певні управлінські функції.

Організація – функція управління, в межах якої здійснюється поділ робіт між окремими працівниками та їх групами і узгодження їх діяльності;

– це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети або спільних цілей;

– це соціальне утворення, що свідомо координується, має визначені границі, функціонує на відносно постійній основі для досягнення загальної мети або цілей.

Орієнтири – плани, що носять характер напрямку дій і не прив’язують управління до жорстких конкретних цілей, тобто надають у певних межах свободу для маневру.

Перешкоди («шуми») – все, що спотворює (викривлює) сутність або зміст повідомлення.

Повноваження – формально санкціоноване право впливати на поведінку підлеглих.

Повідомлення – закодована за допомогою будь-яких символів інформація, призначена для передачі.

Політика – загальне керівництво для дій та прийняття рішень, своєрідний «кодекс законів організації», який визначає, у якому напрямку слід діяти.

Потреба – особливий стан психіки індивіда, відчуття нестачі (браку) чогось, відображення невідповідності між внутрішнім станом і зовнішніми умовами.

Програми – плани, які охоплюють достатньо велику кількість дій, які не повторюються у майбутньому.

Проекти – плани, які за своєю сутністю схожі на програми, але відрізняються від них за своєю широтою та складністю. Звичайно, проекти є складовою частиною більш широкої програми.

Прийняття рішення – це процес, який починається з констатації виникнення проблемної ситуації та завершується вибором рішення, тобто вибором дії, яка спрямована на усунення проблемної ситуації.

Принципи управління – сукупність науково обґрунтованих положень, що орієнтують управлінських працівників у практичній діяльності надходити певним чином.

Процесний підхід до управління – система поглядів на менеджмент, що розглядає управління як серію взаємопов’язаних дій (функцій управління), які реалізуються у певній послідовності.

Результативність управління – цільова спрямованість системи управління організацією на створення потрібних, корисних речей, здатних задовольняти певні потреби, забезпечити досягнення кінцевих результатів, адекватних поставленим цілям.

Рішення запрограмоване – результат реалізації визначеної послідовності кроків або дій, подібних тим, що починаються при рішенні математичного рівняння. Число можливих альтернатив обмежено, і вибір повинний бути зроблений у межах напрямків, заданих організацією.

Рішення засноване на судженнях – вибір, обумовлений знаннями або накопиченим досвідом.

Рішення інтуїтивне – вибір, зроблений тільки на основі відчуття того, що він правильний.

Рішення організаційне – це вибір, що повинний зробити керівник, щоб виконати обов'язку, обумовлені займаної їм посадою.

Ризик - небезпека помилкового рішення, небезпека втрат, негативне відхилення від мети.

Рішення раціональне – не залежить від минулого досвіду, улаштовується за допомогою об'єктивного аналітичного процесу

Розвиток – спосіб забезпечення ефективності, що полягає в інвестуванні коштів у задоволення майбутнього попиту зовнішнього середовища.

Системний підхіддо управління – система поглядів на менеджмент, що розглядають організацію як систему у єдності частин, з яких вона складається, та зв’язків з її зовнішнім середовищем.

Ситуаційний підхіддо управління – система поглядів на менеджмент, що одночасно визнає подібність загальних процесів управління та специфічність прийомів управління, вибір яких залежить від конкретної ситуації.

Спонукання – потреба, усвідомлена з точки зору необхідності здійснення конкретних цілеспрямованих дій.

Стандарти – специфічні цілі, на підставі яких оцінюється прогрес щодо їх досягнення.

Стандартизація – діяльність, спрямована на досягнення впорядкування в певній області за допомогою встановлення положень для загального і багатократного вживання відносно реально існуючих і потенційних завдань. Ця діяльність виявляється в розробці, публікації вживанні стандартів.

Статистичні методиобґрунтування управлінських рішень – методи, що ґрунтуються на збиранні та обробці статистичних матеріалів та врахуванні випадкових впливів та відхилень.

Стиль керування – манера поведінки керівника щодо підлеглих, через яку здійснюється вплив на працівників організації.

Стиль міжособових комунікацій – манера поведінки особи в процесі обміну інформацією.

Стратегічні плани – плани, які визначають головні цілі організації, стратегію придбання та використання ресурсів для досягнення цих цілей.

Стратегія – генеральна довгострокова програма дій та порядок розподілу пріоритетів та ресурсів організації для досягнення її цілей.

Технологія – процес конверсії (перетворення) входів в організацію (людських, фінансових, фізичних та інформаційних ресурсів) у виходи з організації (продукція, послуги, прибутки/збитки).

Управлінське рішення – сервісний, базовий елемент процесу управління, що забезпечує функціонування господарської організації за рахунок взаємозв’язку формальних та неформальних, інтелектуальних та організаційно-практичних аспектів менеджменту.

Цикл менеджменту – процес виконання функцій менеджменту у певній послідовності (планування – організація – мотивація – контроль).

Школа людських відносин – система поглядів на менеджмент, що досліджували переважно проблеми індивідуальної психології працівників організації.

Школа науки управління (кількісний підхід) – система поглядів на менеджмент, що розглядали управління як систему математичних моделей та процесів. В центрі уваги цієї школи знаходиться математична модель, за допомогою якої управлінську проблему можна відобразити (передати) у вигляді основних її цілей та взаємозв’язків.

Школа наукового управління – система поглядів на менеджмент, що спрямовані на дослідження проблем підвищення продуктивності праці робітників (безпосередніх виконавців) шляхом удосконалення операцій ручної праці (Френсіс Тейлор, Френк та Ліліан Гілбрет, Генрі Форд, Генрі Гант).

Школа організаційної поведінки – система поглядів на менеджмент, що концентрували увагу на вивченні типів групової поведінки, на розумінні організації як складного соціального організму, який знаходиться під впливом певних уявлень, звичок, конфліктів, культурного оточення тощо.

Якісні методи обґрунтування управлінських рішень – методи, що використовуються в умовах, коли фактори, які визначають прийняття рішення, не можна кількісно охарактеризувати або вони взагалі не піддаються кількісному вимірюванню.

Рекомендована література

1. Афанасьєв М.В., Шемаєва Л.Г., Верлока В.С. Основи менеджменту: Навч.- метод. посіб. / Харківський держ. економічний ун- т. — Х.: ВД " ІНЖЕК", 2003. — 481с.

2. Бабець Є.К., Максимчук А.Г., Стасюк В.П., Чернов А.П. Основи менеджменту: навч. посібник для студ. екон. спец. вищих навч. закл.. — Кривий Ріг: Мінерал, 2005. — 386c.

3. Бутко М.П., Акименко О.Ю., Мурашко М.І., Оліфіренко Л.Д., Повна С.В. Інвестиційний менеджмент: теорія і практика: навчальний посібник / за ред. М.П. Бутка. – Ніжин: ТОВ «Видавництво «Аспект-Поліграф», 2009. – 452 с.

4. Бутко М.П., Бутко І.М., Бушай І.М., Задорожна С.М., Іванова Н.В., Мащенко В.П., Мурашко М.І., Оліфіренко Л.Д., Повна С.В., Удовиченко В.П. Менеджмент для публічної влади: навчальний посібник / за заг.ред.д-ра екон.наук, проф. М.П. Бутка. – Ніжин: ТОВ «Видавництво «Аспект-Поліграф», 2011. – 360 с.

5. Бутко М.П., Бутко І.М., Мащенко В.П., Мурашко М.І., Оліфіренко Л.Д. Управлінські рішення: евристичність, креативність, транспарентність: Навчальний посібник / Під ред. М.П. Бутка. – Ніжин: ТОВ “Видавництво” Аспект-Поліграф, 2008. – 428 с.

6. Бутко М.П., Котельников Д.І. Вступ до менеджменту. Навч. посібник. – К.: Знання 2005. – 328с.

7. Бутко М.П, Олійченко І.М., Дітковська М.Ю., Ясько А.Г. та інші. Менеджмент якості в умовах поглиблення інтеграції. Підручник. – Ніжин: ТОВ “Видавництво “Аспект-Поліграф”, 2010. – 288 с.

8. Бутко М.П. Регіональне управління: інноваційний підхід: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Бутко М.П., Зеленська О.О., Зеленський С.М. та ін.; За заг. ред. д.е.н., проф Бутка М.П. – К.: Знання України, 2006. – 560 с.

9. ВиханскийО.С, Наумов А И. Менеджмент: Учебник. — 3-е изд. — М.: Экономистъ, 2003, —528с.

10. Довгань Л.Є., Сімченко Н.О. Основи менеджменту. Практикум: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Національний технічний ун-т України " Київський політехнічний ін-т". — К.: НТУУ КПІ, 2007. — 172с.

11. Дяченко Т.О. Основи менеджменту і маркетингу: Курс лекцій / Національний авіаційний ун- т. — К.: НАУ, 2004. — 88с.

12. Кабушкин Н.И. Основи менеджмента. - Мн.: БГЭУ, 1996.- 284с.

13. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту: підруч.. — 2-ге вид., випр. і доп. — К.: Академвидав, 2007. — 464с.

14. Лінькова О.Ю. Основи менеджменту: текст лекцій для студ. екон. спец. ден. та заоч. форм навч. / Національний технічний ун-т " Харківський політехнічний ін-т". — Х.: НТУ ХПІ, 2009. — 300с.

15. Менеджмент организаций: Уч. пособие./ Под ред. 3. П. Румянцевой, Н. А. Саламатина. - М.: ИНФРА-М, 1996. - 428 с.

16. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. - М.: Дело. -1992. - 702с.

17. Основы менеджмента: Учеб. для вузов/Д.Д. Вачугов, Т.Е. Березкина, НА. Кислякова и др.; Под ред. Д.Д. Вачугова.— 2-е изд. перераб. и доп. — М: Высш. Шк., 2005.— 376 с.

18. Осовська Г.В. Основи менеджменту: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.. — К.: Кондор, 2003. — 554с.

19. Оформлення текстових, курсових, розрахунково-графічних, контрольних і лабораторних робіт для студентів економічних спеціальностей всіх форм навчання./ Уклад. Е. Н. Сич, В. П. Ільчук, М. В. Поленкова. - Чернігів: ЧТІ, 1998. - 20 с.

20. Робінс Стефан П., ДеЧенцо Девід А. Основи менеджменту / Анатолій... Олійник (пер.з англ.). — К.: Основи, 2002. — 671с.

21. Стадник, В.В. Менеджмент: Підручник / В. В. Стадник, М. А. Йохна. – Вид. 2-е, випр., доп. – К.: Академвидав, 2007. – 471 с.

22. Стеценко І.Т. Основи менеджменту. Хто такий менеджер: Навч. посіб. — К.: А.С.К., 2005. — 224с.

23. Сучасні концепції менеджменту: Навч. пос. / За ред. Л.І.Федулової. – К.: Центр учбової літ-ри, 2007. – 533 с.

24. Туленков, М.В. Сучасні теорії менеджменту: Навч. посібник / М. В. Туленков. – К.: Каравела, 2007. – 303 с.

25. Управління виробництвом: Навч. посіб. / Бутко М.П., Котельніков Д.І., Мурашко М.І. Оліфіренко Л.Д. – К.: Знання України, 2006. – 296 c. – Бібліогр.: с.274-276.

26. Хміль Ф.І. Основи менеджменту: підручник. — 2-ге вид., випр., доп. — К.: Академвидав, 2007. — 576с.

27. Шатун В.Т. Основи менеджменту: Навч. посіб. / Миколаївський держ. гуманітарний ун-т ім. Петра Могили комплексу " Києво-Могилянська академія". — Миколаїв: Видавництво МДГУ ім. Петра Могили, 2006. — 376с.

28. Шокун В.В., Пішеніна Т. І. Основи менеджменту: Навч. посіб. для дистанц. навчання / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини " Україна". — К.: Ун-т " Україна", 2005. — 340с.

29. Яцура, В.В. Менеджмент: навчальний посібник: рекомендовано МОН України / В. В. Яцура, О. П. Жук. – Львів: Тріада плюс; Алерта, 2008. – 443 с.

Додаток А - Питання на екзамен (залік) з дисципліни «Основи менеджменту»

1. Сутність менеджменту.

2. Цілі і задачі менеджменту.

3. Менеджер і вимоги до нього.

4. Наукові підходи до управління.

5. Наукова школа менеджменту.

6. Адміністративна школа менеджменту.

7. Школа «людських відносин».

8. Інформаційний період у розвитку менеджменту.

9. Сутність і взаємозв'язок функцій управління.

10. Принципи управління.

11. Змістовні теорії мотивації.

12. Процесуальні теорії мотивації.

13. Контроль, його види.

14. Планування, його види.

15. Система методів управління, їхня класифікація.

16. Місія організації.

17. Зміст і види управлінських рішень.

18. Методи прийняття рішень.

19. Індивідуальні стилі прийняття рішень.

20. Організація і контроль виконання рішень.

21. Вимоги до управлінських рішень.

22. Організаційні комунікації.

23. Типи комунікацій.

24. Мережа комунікацій.

25. Влада. Її основи.

26. Розпорядження як спосіб реалізації влади.

27. Типи влади в суспільстві.

28. Стилі керівництва.

29. Авторитарний стиль управління.

30. Демократичний стиль управління.

31. Ліберальний стиль управління.

32. Бюрократичний стиль управління.

33. Делегування повноважень у менеджменті.

34. Ієрархія, рівні управління.

35. Горизонтальний і вертикальний поділ праці.

36. Сутність управлінської діяльності.

37. Суб'єкт і об'єкт управління.

38. Поняття організації. Її життєвий цикл.

39. Зовнішнє і внутрішнє середовище організації.

40. Формальні і неформальні організації.

41. Колектив і його особливості.

42. Посада і посадові повноваження.

43. Керівництво і лідерство.

44. Керівник і підлеглі.

45. Колективне управління.