![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Тема 1.5. Антропологічний вимір філософії
План. 1. Місце людини у філософії. 2. Проблема людської сутності. Сутність і екзистенція. Поняття особистості. 3. Походження і призначення людини. Антропосоціогенез. 4. Проблема сенсу життя. Багато в світі дивних див,
На сучасному етапі особливо загострюється проблема людини. Зростаюча критика науки, усвідомлення обмеженості природничонаукового підходу до людини привели до зміщення акцентів з науки до культури. Здійснюваний цивілізаційний поворот, розвиток процесів глобалізації, трансформація індустріальної цивілізації в інформаційне суспільство різко підвищують цінність людської індивідуальності, творчого начала в людині. Філософія як основа світогляду відображає відношення людини до світу, сенс буття людини у світі. Проблема людини є найголовнішою в історії розвитку філософських знань. Ще з часів Сократа сформувалась основна лінія філософського бачення людини – філософія людини або філософська антропологія. Антропологія – це розділ філософії, в якому вивчається природа і сутність людини, її специфіка в порівнянні з іншими живими істотами, її місце у світі, особливості її існування і світосприйняття. Центральна проблема - що є людина. Термін " філософська антропологія" ввів Кант, як розділ філософії, інтерес якої прикутий до проблеми автономності людини. Займається розробкою ідеї людини на основі знань, накопичених в різних науках про людину. Сучасна західна філософська антропологія намагається виявити основи і сфери людського буття, індивідуальності і унікальності людської особи, її творчих можливостей, значення існування. На відміну від культурної антропології, яка вивчає спосіб життя і свідомість людей конкретної культури, філософська антропологія фіксує увагу на основних рисах людини як роду. В той же час вона включає в себе і вивчення людини як індивідуальності, так і суб’єкта унікальних переживань (екзистенціальні проблеми людини). Людина — унікальне творіння природи, суспільства і самої себе. Про унікальність людини говорили і писали з давніх-давен. Людина — " найдивніше з дивних див" — з її неповторністю, із багатоманітними біологічними, соціальними, культурними, моральними, психологічними рисами є об'єктом різних наук. У ряді країн створено спеціальні центри, які здійснюють комплексні дослідження проблеми людини та координують розробку цих питань різними науковими та навчальними закладами. Філософія ж на основі узагальнення досягнень, здобутих різними науковими дисциплінами, має своє, специфічне бачення людини. Вона вивчає людину як суще особливого роду, осмислює питання про природу, буття, сутність і велетенські духовні ресурси людини. Родоначальником філософії людини є Сократ. Вважають, що сучасна світова філософія нині переживає справжній антропологічний бум, антропологічний ренесанс, зокрема в дослідженні філософсько-антропологічної думки в історії філософії. Інтенсивно вивчається також проблема людини в історії філософської думки в Україні. Видано чимало праць, присвячених сучасним філософсько-антропологічним течіям в окремих регіонах і країнах світу.
|