Список рекомендованої Література

1. ГОСТ 12.3.028-82* ССБТ. “Процессы обработки абразивным и эльборовым инструментом. Требования безопасности”.

2. ГОСТ 12634-80* “Машины ручные шлифовальные пневматические. Технические условия”.

3. Посібник з вивчення та застосування правил безпечної роботи з інструментом та пристроями / А.М. Кравченко, О.А. Кравченко, П.П. Фещенко. – Харків: “Форт”, 2001. – 232 с.

4. Безопасность производственных процессов: Справочник / Под. Ред. С.В. Белова. – М.: Машиностроение, 1985. – 448 с.

5. Кузнецов Ю.М. Охрана труда на автотранспортных предприятиях. – М.: Транспорт, 1990. – 288 с.

Контрольні запитання

1. Які небезпечні та шкідливі виробничі фактори впливають на працюючих під час роботи з абразивним інструментом?

2. Які захисні заходи передбачають для захисту працюючих з абразивним інструментом?

3. Які вимоги пред’являють до захисних кожухів і чим вони викликані?

4. Для чого необхідно застосовувати захисні козирки й екрани?

5. Назвіть вимоги безпеки при роботі з абразивним інструментом.

2.2. МІКРОКЛІМАТ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ

2.2.1. Вплив параметрів мікроклімату на організм людини

Суттєвий вплив на стан організму працівника, його працездатність здійснює мікроклімат (метеорологічні умови) у виробничих приміщеннях, під яким розумі­ють умови внутрішнього середовища цих приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням.

Метеорологічні умови або мікроклімат у виробничих умовах визначається такими параметрами (ГОСТ 12.1.005—76):

· температурою повітря t, °С;

· відносною вологістю j, %;

· швидкістю руху повітря на робочому місці V, м/с;

· барометричним тиском Р, мм рт.ст.;

· інтенсивністю теплового випромінювання від нагрітих тіл Е, ккал/м²год,

Необхідність врахування цих параметрів може бути пояснена на основі розгляду теплового балансу в організмі людини. Величина тепловиділення Q організмом людини залежить від ступеня фізичної напруги в певних метеорологічних умовах та складає від 75 ккал/год (в стані спокою) до 400 ккал/год (при тяжкій роботі). Для того щоб фізіологічні процеси в її організмі протікали нормально, тепло що виділяється організмом повинно відводитися в оточуюче середовище. Відповідність між кількістю цього тепла та охолоджуючою здатністю середовища характеризує її як комфортну.

Нормальне теплове самопочуття (комфортні умови) забезпечується при зберіганні теплового балансу

, (2.1)

де: – тепло, яке проходить через одежу; – тепло, яке відводиться конвекцією; – за рахунок випромінювання, якщо температура людини та її одежі більше температур оточуючих поверхонь; – за рахунок випаровування шкіри; – тепло, яке йде на нагрів повітря, яке вдихається.

Завдяки тепловому балансу температура внутрішніх органів людини залишається постійною 36.6°С. Ця здатність організму людини підтримувати постійну температуру при зміні параметрів мікроклімату та при виконанні різної за навантаженням роботи називається терморегуляцією. В стані спокою при температурі оточуючого середовища 18°С доля складає 30% всього тепла, що відводиться, = 45%, = 20%, = 5%. При зміні метеорологічних умов ці співвідношення суттєво змінюються.

Для теплового самопочуття людини важливим є певне поєднання температури, відносної вологості та швидкості руху повітря.

Вологість повітря має великий вплив на терморегуляцію організму. Підвищена вологість ( > 85%) ускладнює терморегуляцію внаслідок зниження випаровування поту, а дуже низька вологість (j < 20%) викликає пересихання слизових оболонок дихальних шляхів. Нормальні величини відносної вологості складають 30-60%.

Мінімальна швидкість руху повітря, яку відчуває людина – 0.2м/с. В зимовий період швидкість руху повітря не повинна перевищувати 0.3-0.5м/с, влітку – 0.5-1.5м/с.

Барометричний тиск впливає на парціальний тиск основних компонентів повітря – кисню та азоту, а таким чином на процеси дихання. Діяльність людини може проходити в досить широкому діапазоні тисків 550-950 мм рт. ст. Однак для здоров’я людини небезпечна швидка зміна тиску, а не сама його величина. Швидка зміна тиску всього на кілька міліметрів ртутного стовпчика викликає хворобливе відчуття.

Згідно санітарних норм СН 245-71 встановлюються оптимальні та припустимі метеорологічні умови для робочої зони приміщення (простір висотою 2 м над рівнем підлоги чи майданчика, де знаходяться робочі місця).

Норми враховують:

· Пору року – холодний та перехідний періоди з температурою зовнішнього повітря нижче +10°С, теплий період з температурою +10°С і вище.

· Категорію роботи – всі роботи по тяжкості підрозділяють на три категорії:

- легкі роботи (затрати енергії до 150 ккал/г), до яких відносяться наприклад, основні процеси точного приладобудування та машинобудування,

- роботи середньої тяжкості (затрати енергії від 150 до 250 ккал/г, наприклад, в механоскладальних, механізованих ливарних, прокатних, термічних цехах),

- важкі роботи (затрати більше 250 ккал/г), до яких відносяться роботи пов’язані з систематичним фізичним напруженням та перенесенням значних (більше 10 кг) важких речей. Це ковальські цехи з ручною ковкою, ливарні з ручною набивкою та заливкою опок і т.п.

· Характеристику приміщення за надлишками тепла – всі виробничі приміщення поділяються на приміщення з незначним надлишком тепла, що припадає на 1м³ об’єму приміщення, – 20 ккал/м³год і менше, та зі значним надлишком – більше 20 ккал/м³год.

До тепло надлишків відноситься кількість тепла, яка поступає в приміщення після здійснення всіх технологічних та будівельних заходів по їх зменшенню. Величина надлишків тепла (ккал/год) визначається на основі балансу тепла в приміщенні за формулою:

(2.2)

де – сумарна кількість тепла, що надходить в приміщення (тепловиділення), – сумарна кількість тепла, що вилучається з приміщення (за рахунок тепловтрат огорожами, витягування місцевою вентиляцією і т.п.).

З врахуванням перелічених факторів визначають норми температури, відносної вологості та швидкості руху повітря. Наприклад, для легкої роботи, що виконується в приміщенні з незначними надлишками тепла в холодну пору року, припустимі наступні параметри: температура 17-22°С, відносна вологість – не більше 75%, швидкість руху повітря не більше 0.3 м/с.

Віддача тепла організмом людини в навколишнє середовище здійснюється трьо­ма основними способами (шляхами): конвекцією, випромінюванням та випаровуванням вологи з поверхні шкіри.

Чим нижча температура повітря і швидкість його руху, тим більше тепла відда­ється випромінюванням. При високій температурі значна частина тепла втрачається випаровуванням поту (рис. 2.2, б). Разом з потом організм втрачає воду, вітаміни, мінеральні солі, внаслідок чого він збезводнюється, порушується обмін речовин. Тому працівники «гарячих» цехів забезпечуються газованою підсоленою водою.

Вологість повітря істотно впливає на віддачу тепла випаровуванням. Через високу вологість випаровування утруднюється і віддача тепла зменшується. Зниження вологості покращує процес тепловіддачі випаровуванням. Однак надто низька вологість викликає висихання слизових оболонок дихальних шляхів.

Рухомість повітря визначає рівень тепловіддачі з поверхні шкіри конвекцією і випаровуванням. У жарких виробничих приміщеннях при температурі рухомого повіт­ря до 35 °С рух повітря сприяє збільшенню віддачі тепла організмом. З підвищенням температури рухоме гаряче повітря саме буде віддавати своє тепло тілу людини, викликаючи його нагрівання.

Рухоме повітря при низькій температурі викликає переохолодження організму. Різкі коливання температури в приміщенні, яке продувається холодним повітрям (протяг), зна­чно порушують терморегуляцію організму і можуть викликати простудні захворювання.

Рис. 2.2 Вплив температури повітря на продуктивність праці (а)та тепловіддачу організму людини (б): І – випромінюванням і конвекцією; II – випаровуванням

Параметри мікроклімату певним чином взаємопов'язані. Наприклад, вищій температурі повітря відповідає більша швидкість руху повітря, а вищій відносній вологості менша температура повітря. Так на людину здійснюють однаковий тепловий вплив наступні співвідношення температури та відносної вологості повітря (у разі відсутності руху повітря): 17, 7 °С – 100%; 18, 3 °С – 90%; 20, 7 °С – 50%; 22, 3 °С – 30%.

Можливості організму пристосовуватись до метеорологічних умов значні, однак не безмежні. Верхньою межею терморегуляції людини, що знаходиться у стані спокою, прийнято вважати 30 - 31 °С при відносній вологості 85% чи 40 °С при відносній вологості 30%. При виконанні фізичної роботи ця межа значно нижча. Так, при виконанні важкої роботи теплова рівновага ще зберігається завдяки терморегулятативній функції організму при 25-26 °С (відносна вологість 40-60%).

Отже, для нормального теплового самопочуття людини важливо, щоб темпе­ратура, відносна вологість і швидкість руху повітря знаходились у певному співвід­ношенні.