Теоретичний огляд

Залежно від особливостей технологічного процесу, розташування й габаритів устаткування на робочих місцях приймають загальне рівномірне чи загальне локалізоване освітлення, а за необхідністю – комбіноване (поєднання загального й місцевого освітлення). Систему загального рівномірного освітлення застосовують при рівномірному розташуванні робочих місць, а також коли не вимагається високого рівня освітленості.

Основні вимоги до виробничого освітлення:

1. рівень освітленості робочих поверхонь має відповідати гігієнічним нормам для даного виду роботи;

2. мають бути забезпечені рівномірність та часова стабільність рівня освітленості у приміщенні, відсутність різких контрастів між освітленістю робочої поверхні та навколишнього простору, відсутність на робочій поверхні різких тіней (особливо рухомих);

3. у полі зору предмета не повинно бути сліпучого блиску;

4. штучне світло, що використовується на підприємстві, за своїм спектральним складом має бути наближеним до природного;

5. освітлення не повинно бути джерелом небезпечних і шкідливих виробничих факторів (шуму, небезпеки ураження електричним струмом і ін.);

6. освітлення повинно бути економічним і простим в експлуатації.

У виробничих приміщеннях трамвайних та тролейбусних депо як джерело світла застосовують, в основному, люмінесцентні лампи. Тип світильника вибирають відповідно до вибраного джерела світла, умов середовища приміщення, вимог пожежної безпеки та ін.

Вибір норми освітленості здійснюють згідно ДБН В.2.5-28-2006 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення» відповідно до характеристики зорових робіт (найменший розмір об’єкта розпізнання, характеристика фону, контраст об’єкта розрізнення з фоном) і системи освітлення.

Відповідно до джерела світла, системи освітлення, схеми розташування світильників, орієнтації робочої поверхні у просторі вибирають відповідний метод розрахунку: метод коефіцієнта використання світлового потоку, точковий метод, метод питомої потужності, тощо.

При точкових і трубчастих джерелах освітлення для системи загального рівномірного освітлення горизонтальних поверхонь виробничого приміщення застосовують метод коефіцієнта використання світлового потоку.

За цим методом визначають необхідний світловий потік однієї лампи (лм) за формулою

, (1)

де Е_н – нормоване значення освітленості горизонтальної робочої поверхні згідно ДБН В.2.5-28-2006, лк;

S – площа приміщення, м²;

К_з – коефіцієнт запасу, приймаємо 1, 3;

z – коефіцієнт нерівномірності освітлення, приймаємо 1, 1;

η – коефіцієнт використання світлового потоку;

N – число світильників;

n – кількість ламп у світильнику.

Коефіцієнт запасу вибирають згідно ДБН В.2.5-28-2006 в залежності від забрудненості повітря виробничого приміщення й типу джерела світла.

Коефіцієнт використання світлового потоку вибирають залежно від коефіцієнтів відбивної здатності стелі, стін і підлоги у виробничому приміщенні й індексу приміщення відповідно до обраного типу світильників.

Індекс приміщення визначають за формулою:

, (2)

де А і В – відповідно довжина й ширина приміщення;

h – висоту підвісу світильника, визначають за формулою:

, (3)

де Н – висота приміщення, м;

h_р.п. – висота робочої поверхні, м;

h_зв. – звис – відстань від центру світильника до стелі, м.

Орієнтовну кількість світильників визначають за формулою:

, (4)

де λ і l₁ – орієнтовні відстані відповідно між світильниками у ряді і між суміжними рядами. При виборі значень λ і l₁ необхідно враховувати, що відстань між рядами світильників l₁ і між світильниками у ряді λ визначають за умови, що відношення цих величин до висоти підвісу h не повинно перевищувати 1, 4.

Після проведення розрахунків за каталогами вибирають лампу, номінальний світловий потік якої (Ф_л) знаходиться в межах від + 20 % до - 10 % розрахункового світлового потоку.

У випадку, якщо розрахунок загального рівномірного освітлення проводять для визначеного типу джерела світла з відомим світловим потоком, то формула (1) буде мати наступний вигляд:

. (5)

Потім необхідно визначити кількість рядів і світильників у ряді за умови дотримання принципу рівномірності освітлення.

Фактичну освітленість визначають за формулою:

. (6)

Далі отримане фактичне значення порівнюють з нормованим і визначають відхилення отриманого рівня освітлення від нормативного значення:

. (7)