Іонізуюче випромінювання, класифікація, джерела, вплив на людину.Дози

Термін іонізуюче випромінювання об’єднує різні за своєю фіз. природою види випромінювання, що мають здатність іонізувати речовини. Людський організм не має жодного органу, який міг би сприймати іоніз.випром.

І.в.- це електромагнітне та корпускулярне випромінювання під впливом якого із нейтральних атомів утворюються іони.

Усі джерела іонізуючого випромінювання поділяються на природні та штучні (антропогенні).
Природними джерелами іонізуючих випромінювань є космічні промені, а також радіоактивні речовини, які знаходяться в земній корі.
Штучними джерелами іонізуючих випромінювань є ядерні реактори, прискорювачі заряджених частинок, рентгенівські установки, штучні радіоактивні ізотопи, прилади засобів зв'язку високої напруги тощо.

І.в. ділиться на:

1. Електромагнітне:

- Жорсткий ультрафіолет

- Рентгенівське випромінювання

- γ - випромінювання

2. Корпускулярне:

- Потоки часток (нейтрони, протони)

- α - випромінювання

- β - випромінювання

У практиці для позначення всіх видів іонізуючого електромагнітного випромінювання використовують термін γ - випромінювання, так як найчастіше його частка у загальному потоці найбільша.

Жорсткий ультрафіолет - найбільша короткохвильова частина ультрафіолетового випромінювання. Воно як і рентгенівське генерується атомами та молекулами внаслідок зміни стану електрону на зовнішніх оболонках.

α - випромінювання – потік позитивно заряджених частинок, що складається з двох протонів та нейтронів та за структурою відповідає ядрам атомів гелію, які називаються α - частинками, які мають високо іонізуючу та мало проникаючу здатність.

β - випромінювання, це потік електронів або позитронів, що називається β - частинками. При взаємодії β - частинок з речовиною буде утворюватись рентгенівське випромінювання.

Іонізуюча здатність β - випромінювання менша ніж у γ - випромінювання, але проникаюча здатність більша.

γ - випромінювання - електромагнітні хвилі з частотою 3× 10¹⁹ Гц і більше, що мають високу проникаючу здатність. Виникає при ядерних вибухах, розпадах радіоактивних ядер, елементарних часток, а також при проходженні швидко заряджених часток крізь речовину.

І.в. характеризується такими особливостями дії на людський організм та інші біологічні об’єкти:

1. Дуже мала кількість енергії викликає глибокі біологічні зміни.

2. Опромінення хар-ся ефектом накопичення(кумулятивний ефект).

3. Різні органи живого організму мають різну чутливість та реакцію на опромінення.

4. Дія іонізуючого випромінювання проявляється не відразу.

5. Випромінювання впливає не лише на даний організм але і на його нащадків.

6. Ефективність випромінювання залежить від величини дози та періоду за який ця доза отрималась.

Різні частини тіла неоднаково реагують на дозу випромінювання. Найчутливішими до радіації є: червоний кістковий мозок, щитовидна залоза, внутрішні органи, статеві органи, молочні залози та ін.

Захворювання спричинені іонізуючим випромінюванням можуть бути: гострими(при великому ураженні) та хронічними(при малих та систематичних ураженнях), загальними(уражене все тіло) та місцевими(ураження участками).

Доза іонізуючого випромінювання визначається для повітря, речовини і біологічної тканини. Відповідно розрізняють експозиційну, поглинену та еквівалентну дози іонізуючого випромінювання.

Експозиційна доза характеризує іонізуючу спроможність випромінювання в повітрі, вимірюється в кулонах на І кг (Кл/кг);

Поглинута доза характеризує енергію іонізуючого випромінювання, що поглинається одиницею маси опроміненої речовини. Вона вимірюється в греях Гр.

Доза, яку одержує людина, залежить від виду випромінювання, енергії, щільності потоку і тривалості впливу. Проте поглинута доза іонізуючого випромінювання не враховує того, що вплив на біологічний об'єкт однієї і тієї ж дози різних видів випромінювань неоднаковий. Щоб врахувати цей ефект, введено поняття еквівалентної дози випромінювань. Позасистемною одиницею служить бер.