Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Правові акти ЄС
|
|
| Види правових актів ЄС | |
| Вид акту | Характер акту |
| Постанова | ü акт загального застосування, обов'язковий в усіх своїх елементах і має пряму дію в усіх державах-членах; ü привілейований інструмент виконання законодавчої функції в ЄС. |
| Директива | Ø має обмежені чи координовані повноваження; Ø фіксує лише цілі, які мають бути досягнуті, залишаючи вибір засобів за національними урядами. |
| Рішення | · є обов'язковим у всіх своїх елементах для тих, кому воно адресоване; найчастіше має індивідуальних адресатів. |
| Рекомендації та висновки | o не мають обов'язкової сили; o орієнтаційні правові інструменти, що запрошують адресатів до вироблення певної лінії поведінки. |
Висновки до теми:
1. Вивчення конституційних основ права (правової системи) Європейського Союзу дає підстави констатувати, що Договори заснування цього Союзу становлять структуровану систему норм з власними джерелами, розробка і впровадження яких забезпечується інституціями згідно з відповідними процедурами, а ухвалення відбувається через автономні правові механізми.
2. Такий висновок випливає із формулювання Суду Європейського Співтовариства про те, що Договір про заснування Європейського Економічного Співтовариства (1957 р.), незважаючи на те, що він був укладений у формі міжнародного договору, все ж таки є основним конституційно - правовим актом Співтовариства.
3. Договори про Європейські Співтовариства заснували новий правопорядок, згідно з яким держави обмежують свої суверенні права у певних сферах, яких стає все більше, а суб’єктами є не лише держави - члени, але й їх громадяни.
4. Головними характеристиками права Європейського Союзу є, зокрема, його (1) верховенство по відношенню до права держав - членів та (2) пряма дія всіх положень, що застосовуються до них самих та їх громадян.
5. Право (правова система) ЄС – це новий правовий порядок, утворений засновницькими договорами, характеризується своєю автономністю та внутрішнім узгодженням власної системи правових джерел, а також специфічною природою взаємовідносин, що існують між правовими нормами Європейського Союзу та національними правовими системами держав - членів.
6. Подальший розвиток ЄС через (а) розширення компетенції в економічній сфері і єдину валюту, (б) розширення компетенції Союзу в сфері зовнішньої і безпекової політики, а також (в) у сфері внутрішніх справ і кримінального правосуддя не надав достатніх аргументів на користь федеральної системи.
7. Конструкція, що об’єднує 25 держав – членів на Європейському континенті, і сьогодні за своїм устроєм залишається особливим утворенням у формі Співтовариства / Союзу, в основі якого поєднується два різних, і одночасно взаємодоповнюючих, типи міжнародного співробітництва: (1) міжнародної організації та (2) міждержавного об’єднання з цілим комплексом цілей і завдань та надзвичайно складним масивом компетенцій і функціональних повноважень. Тому, визначаючи форми устрою сучасного Європейського Союзу, одні вчені вбачають у ньому елементи федерації, інші – конфедерації.
8. Поданий на ратифікацію державами-членами ЄС проект Конституції для Європи юридично оформлює Європейський Союз, уточнює його устрій, статус, природу відносин ЄС з державами - членами, їх громадянами, розмежовує повноваження в ЄС, закладає конституційні основи принципово нової моделі європейського законодавства. Проект Конституції для Європи засвідчує завершення еволюції європейської конструкції до високоінтегрованої конфедерації держав.
9. Новий Союз розглядається як міжнародне об’єднання держав, які, зберігаючи свою незалежність, задля для досягнення наперед узгоджених цілей передають у колективне розпорядження Союзу частину своїх суверенних прав, зокрема й тих, що стосуються внутрішніх справ, а саме питань економіки, ресурсів, монетарно - фінансової політики тощо.
Згідно з новітніми науковими підходами таке міжнародне об’єднання держав кваліфікується як сучасна конфедерація держав.
Список рекомендованої літератури:
1. Грицяк І.А. Право та інституції Європейського Союзу: Навчальний посібник.‑ К.: “К.І.С.”, 2004. – 260 с.
2. Європейський Союз: основи політики, інституційного устрою та права: Навчальний посібник. / Упорядник – Ін-т європ. політики, Берлін. За наук. ред. В.П’ятницького. – Вид – во “Заповіт”. – 368 с.
3. Володимир Посельський. Європейський Союз: інституційні основи європейської інтеграції. – К.: Смолоскип, 2002. – 168 с.
4. Копійка В.В., Шинкаренко Т.І. Європейський Союз: заснування і етапи становлення. Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001. – 448 с.
5. Кернз В. Вступ до права Європейського Союзу: Навч. посіб. / Пер. З англ. – К.: Т – во “Знання”, КОО, 2002. – 381 с. (Європейське право).
6. Сорон Жак – Люк. Курс європейських інституцій: європейська головоломка: Підручник. / Пер. з франц. За ред. В.І. Муравйова. – К.: ІМВ, 2001. – 444 с.
7. Європейський Союз: Консолідовані договори. / Пер. Ю.Петруся. За наук. ред. В.Муравйова. – К.: Вид-во “Port - Royal”, 1999. – 206 c.