Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Система органів нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю. Відповідальність за порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці






Відмінності між органами нагляду і контролю виявляються переважно в компетенції, функціях, що здійснюються ними, в методах виявлення порушень і способах реагування на них. Суб'єктами правовідносин по контролю та нагляду за додержанням законодавства про працю є власники або уповноважені ними органи підприємств незалежно від форми власності та господарювання, з одного боку, та спеціально уповноважені органи державної влади, з іншого, які мають можливість надавати власникам (уповноваженим ними органам) вказівки про усунення виявлених порушень, невиконання яких тягне за собою матеріальну, дисциплінарну, адміністративну, а в деяких випадках і кримінальну відповідальність.

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про працю, відповідно до статті 259 КЗпП України, здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами. Перевірка виконання законів проводиться за заявами та повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності інших підстав — також з власної ініціативи прокурора. При цьому прокуратура не підміняє органів нагляду і контролю і втручається в господарську діяльність підприємства, якщо вона суперечить чинному законодавству.

Місцеві державні адміністрації та місцеві ради повинні в межах відповідної території:

- забезпечувати реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

- формувати за участю профспілок програми заходів з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, що мають міжгалузеве значення;

- організовувати при необхідності регіональні аварійно - реагувальні формування;

- здійснювати контроль за додержанням нормативних актів про охорону праці.

Важливу роль у забезпеченні законності в трудових відносинах відіграють судові органи. Суди загальної юрисдикції вирішують питання про законність наказів і розпоряджень власника, розглядають індивідуальні трудові спори, вживають заходів щодо виявлення та усунення причин і умов, які призводять до порушення законодавства про працю.

До спеціальних державних органів, що здійснюють нагляд і конт­роль за додержанням законодавства про працю й охорону здоров'я на виробництві, належать:

- Державна інспекція праці Міністерства праці та соціальної полі­тики Україні;

- Комітет по нагляду за охороною праці України;

- Державна інспекція охорони праці Комітету України по нагляду за охороною праці;

- Міністерство охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України;

- органи державного пожежного нагляду управління пожежної безпеки Міністерства внутрішніх справ України;

- органи і заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України;

- органи державного енергетичного нагляду Міністерства енерге­тики й електрифікації України.

Найбільш широкі повноваження у сфері контролю за додержан­ням законодавства про працю має Державна інспекція праці Міністер­ства праці та соціальної політики України (далі Державна інспекція), яка здійснює контроль законодавства про працю на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності.

Державна інспекція здійснює контроль за дотриманням трудового законодавства з таких основних питань:

- про трудовий договір і ведення трудових книжок;

- про робочий час і час відпочинку;

- про оплату праці, гарантії і компенсації;

- про укладення та виконання галузевих і регіональних угод, ко­лективних договорів;

- про трудові відносини у разі банкрутства та приватизації під­приємств;

- про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків;

- про працю жінок, молоді, інвалідів та інших категорій громадян, які потребують соціального захисту;

- про трудову дисципліну і матеріальну відповідальність праців­ників;

- про виплату працівникам допомоги з державного соціального страхування.

Свою діяльність державна інспекція здійснює у взаємодії з органами державного управління з нагляду за охороною праці, податковою інспекцією, правоохоронними органами, місцевими органами державної влади і органами місцевого самоврядування, профспілковими об'єднаннями, представниками сторін, які підписали галузеві, регіональні угоди та колективні договори.

 

Відповідно до покладення на неї завдань Державна інспекція:

а) контролює додержання законодавства про охорону праці на підприємствах, вимагає усунення виявлених порушень;

б) вносить на розгляд власника (керівника) підприємства, органів державної виконавчої влади пропозиції, спрямовані на усунення і попередження порушень законодавства про працю, а в необхідних випадках - доводить їх до відома органів прокуратури;

в) складає у випадках, передбачених законодавством, протоколи про адміністративні порушення вимог законодавства про працю;

г) сприяє організації правового навчання власників (керівників), підприємств та проведенню роз'яснювальної роботи щодо законодав­ства про працю;

д) веде прийом громадян, розглядає листи, скарги громадян з питань додержання законодавства про працю. При цьому, посадові особи державної інспекції не виступають як посередники і арбітри під час розгляду індивідуальних трудових спорів, зберігають конфіденційність джерел інформації про порушення законодавства про працю.

Посадовим особам державної інспекції надається право:

а) безперешкодно відвідувати підприємство з метою контролю за дотриманням законодавства про працю;

б) знайомитися з документами та одержувати від міністерств, інших центральних та місцевих органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування, підприємств копії наказів, розпоряджень, протоколів, дані обліку і звітності та інформацію з питань додержання законодавства про працю, інші документи і відомості, необхідні для виконання інспекцією своїх завдань;

в) у разі виявлення порушень законодавства про працю, давати власнику (керівнику) підприємства приписи про їх усунення. Приписи посадових осіб інспекції підлягають обов'язковому виконанню з повідо­мленням у місячний термін про вжиті заходи;

 

г) ставити перед власниками (керівниками) підприємств питання про накладення стягнення на посадових осіб, винних у порушенні законодавства про працю та зайнятість населення.

Дії працівників державної інспекції можуть бути оскарженні до вищої посадової службової особи або до вищого органу державної інспекції та до суду у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до статті 186-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення невиконання законних вимог посадових осіб державної інспекції праці щодо усунення порушень законодавства про працю тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до дев'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Центральним органом виконавчої влади, підлеглим Міністерству праці та соціальної політики України, що безпосередньо здійснює дер­жавну політику у сфері охорони праці та нагляд за додержанням вимог законодавства та інших нормативно-правових актів з охорони праці, державний гірничий нагляд, профілактику травматизму виробничого і невиробничого характеру є Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду. Для виконання своїх функцій цей Комітет утворює територіальні управління і державні інспекції.

Державна інспекція охорони праці є структурним підрозділом вищенаведеного державного комітету України, що здійснює функції державного органу щодо організації управління охороною праці і здійснення нагляду за додержанням законо­давчих та інших нормативних актів про охорону праці на підприємствах незалежно від форм власності, а також за виробничою діяльністю підприємців на території регіону і не залежить від будь-яких госпо­дарських органів, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих органів державної виконавчої влади.

Державне регулювання безпеки використання ядерної енергії здійснюють Міністерство охорони навколишнього природного середо­вища та ядерної безпеки України, Міністерство охорони здоров'я та інші органи державної виконавчої влади. До їх компетенції входить здійс­нення державного нагляду за додержанням норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки.

Державний нагляд за станом пожежної безпеки в населених пунктах і на об'єктах незалежно від форм власності здійснюють управ­ління державної пожежної охорони Міністерства з надзвичайних ситуацій України.

Міністерство охорони здоров'я України є уповноваженим центральним органом державної виконавчої влади, який здійснює конт­роль і нагляд за додержанням санітарного законодавства. Державний епідеміологічний нагляд — це діяльність органів, установ і закладів дер­жавної санітарно-епідеміологічної служби по контролю за дотриманням юридичними і фізичними особами санітарного законодавства з метою запобігання, виявлення, зменшення або усунення шкідливих чинників для здоров'я людей та із застосуванням заходів правового характеру до порушників.

Державний нагляд за споживанням електричної та теплової енер­гії здійснюється Державною інспекцією по нагляду за режимами спожи­вання електричної та теплової енергії. Державним інспекторам з електричного нагляду, зокрема, надається право припиняти роботи, пломбувати електричні та тепловикористовуючі установки, якщо їх стан загрожує аварією, пожежною небезпекою для життя обслуговуючого персоналу або може призвести до значних збитків, і передавати відпо­відні матеріали до правоохоронних органів.

Згідно із Законом України " Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15 вересня 1999 року профспілки здійснюють громадський контроль за виплатою заробітної плати, додержанням законодавства про працю та про охорону праці, створенням безпечних та нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарних умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту.

Профспілки мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, а також об'єктів виробничого призначення, що будуються, проектуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-пра­вовим актам з питань охорони праці, брати участь у розслідуванні при­чин нещасних випадків на виробництві та давати висновки про них. У разі загрози життю або здоров'ю працівників, профспілки мають право вимагати від роботодавців негайного припинення робіт на окремих робочих місцях, виробничих дільницях або підприємстві в цілому на час необхідний для усунення загрози життю або здоров'ю працівників.

Профспілкові комітети підприємств, установ і організацій мають право створювати комісії з питань охорони праці та обирати громадсь­ких інспекторів з охорони праці. Характерною особливістю перелічених повноважень профспілок є те, що вони носять рекомендаційний харак­тер, а прийняті рішення не є обов'язковими для власника (керівника) підприємства. Але державна інспекція праці може залучати представ­ників громадськості, профспілок шляхом оформлення, з їх згоди, гро­мадськими інспекторами праці. Такі громадські інспектори працюють у взаємодії з державними інспекторами праці і під їх керівництвом. І вже розпорядження цих громадських інспекторів праці підлягають обов'яз­ковому виконанню з повідомленням інспекції в місячний термін про вжиті заходи.

Згідно із статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення вимог законодавства про працю тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб під­приємств, установ, організацій незалежно від форм власності, яким надано право прийняття на роботу громадян, власників підприємств чи уповноважених ними осіб, від п'яти до десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці тягне за собою накладення штрафу на працівників від двох до п'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян і на посадо­вих осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, громадян, власників підприємств чи уповноважених ними осіб - від п'яти до десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.008 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал