Приклад.

Рухомість населення, фактори які впливають на неї. Загальні поннятя про пасажиропотоки. Методи вивчення пасажиропотоків та попиту на перевезення. Підготовка та проведення обстеження пасажиропотоків. Обробка матеріалів обстеження, побудова епюр пасажиропотоків. Визначення обсягів перевезень, відстані поїздки та коефіцієнта змінності пасажирів, коефіцієнтів нерівномірності пасажиропотоків по годинах доби та напрямках слідування на маршрутах

О сново ю для розробки заходів щодо вдосконалення процесу транспортного обслуговування населення є інформація про особливості формування загальної і транспортної рухливості населення, про величину і напрями пасажиропотоків, їх зміни у просторі та часі.

Рухомістю населення називають кількість поїздок, що доводяться на одного жителя в рік:

b = Q / N

де Q – кількість перевезених пасажирів за рік

N – чисельність населення міста.

Існують поняття потенційної рухливості, що реалізовується, абсолютної, пішохідної і транспортної.

При цьому під рухливістю розуміють число пересувань, які доводяться на одну людину за певний проміжок часу (рік, доба, час «пік»). Пересуванням людей є складне соціальне явище, що формується під впливом безлічі різноманітних чинників.

Істотний вплив на пересування людей роблять: рівень розвитку суспільного виробництва, соціальна структура суспільства; устрій життя; географічне середовище і характер розселення; розвиток техніки; інформації і зв'язку; бюджет вільного часу; культурно-побутові і суспільні запити людей.

Дослідження показали, що рухливість населення як кількісна міра пересувань залежить: від соціально-культурного рівня жителів, що переміщаються, від просторово-часових характеристик, зон їх мешкання і роботи.

У кожних конкретно-історичних умовах існують певні чинники, що впливають на формування показника рухливості населення, приводять до його зростання або зниження. Це, перш за все зміна територіальних розмірів населеного пункту, коливання доступності повідомлень, вдосконалення конструкцій транспортних засобів, зміни вартості проїзду.

У містах поїздки населення підрозділяються на наступні види:

Ø Трудові поїздки, пов'язані з трудовою діяльністю населення

Ø Культурно-побутові поїздки, пов'язані з відпочинком, культурними розвагами і побутовими потребами.

У приміському сполученні додаються поїздки в заміську зону (на дачі, природу і так далі)

Міжміські автобусні перевезення покликані забезпечити:

Ø Потреба міського населення в побутових поїздках на дальні відстані (переїзд на нове місце проживання, відвідини рідних, поїздки на ярмарки і так далі)

Ø Поїздки населення в курортні місця

Ø Поїздки службового характеру (відрядження)

Ø Поїздки молоді на змагання і студентів до місць проживання і навчання в період канікул

Ø Інші поїздки.

Пасажиропотоком називаєт ься кількість пасажирів, яка фактично перевозиться в даний момент часу на кожному перегоні автобусного маршруту або в цілому на автобусній мережі всіх маршрутів в одному напрямі в одиницю часу.

Пасажиропотоки характеризуються:

Ø Потужністю, тобто кількістю пасажирів, що проїжджають в певний час через конкретний перетин маршруту або всієї транспортної мережі населеного пункту в одному напрямі. Тільки маючи дані про розмір, напрям і розподіл по території пасажиропотоків можна вибрати: трасу маршрутів, підібрати вид транспорту і тип рухомого складу, а також визначити число транспортних засобів.

Ø Напруженістю по окремих ділянках маршруту або в цілому по його довжині, а також кількістю перевезених пасажирів по кожній ділянці маршруту в одиницю часу, в прямому і зворотному напрямах руху автобусів.

Ø Об'ємом перевезень (Q), тобто кількістю перевезених пасажирів в цілому по маршруту або маршрутній мережі в одиницю часу в прямому і зворотному напрямах.

Для виявлення пасажиропотоків, розподіли їх по напрямах, збору даних про зміни пасажиропотоків в часі, проводяться обстеження.

Методи обстеження класифікуються по ряду ознак:

1 По тривалості охоплюваного періоду: систематичні (щодня, щонеділі і так далі), разові (короткочасні).

2 По ширині обхвату: суцільні (одночасно по всій транспортній мережі обслуговуваного району) в середньому 1 раз на 3 роки; вибірковий (по окремих районах руху) 1 раз на квартал.

3 По вигляду:

Ø а) анкетний метод (шляхом заповнення заздалегідь розроблених спеціальних опитних анкет)

Ø б) звітно-статистичний метод грунтується на квитково-облікових листах і кількості проданих квитках

Ø в) талонний метод (шляхом видачі обліковцям спеціально заготовлених талонів різних квітів)

Ø г) табличний метод (проводиться обліковцями розташованими усередині автобуса біля кожних дверей, шляхом заповнення заздалегідь заготовлених таблиць)

Ø д) візуальний або окомірний метод (шляхом збору даних на маршрутах із значним пассажирообменом, проводиться візуально по бальній системі від 1 до 5 балів). Їм можуть користуватися водії або кондуктора.

Ø е) силуетний метод – різновид візуального (по 5-ти бальній системі, шляхом набору силуетів по типах автобусів)

Ø ж) метод опитування – шляхом опитування обліковцем в салоні пасажирів, цей метод дозволяє визначити дані про кореспонденцію пасажирів.

. Як правило, пасажиропотоки не однакові по величині в різний годинник доби, дні тижня, місяці і сезони року, а також по ділянках маршрутам і напрямам руху автобусів.

При цьому варто привести таблиці даних зміни потоку пасажирів (рис.3.1). Приблизний вигляд таблиць приведений нижче.

Приклад.

Таблиця 3.1 - Результати обстеження пасажиропотоку першого рейсу

«+» - кількість пасажирів, які зайшли в автобус;

«-» - кількість пасажирів, які вийшли з автобуса;

l, – довжина перегонів на маршруті;

Н – кількість наявних пасажирів;

Р – пасажирооборот.

Розраховуємо пасажирооборот за рейс:

(пас-км), (3.1)

де l - відстань між зупинками;

Н – кількість наявних пасажирів, які перебували в автобусі.

Розрахунки проводимо для кожного перегону, отримані дані записуємо в таблицю.

В процесі розробки необхідно по даних обстеження пасажиропотоку побудувати епюри розподілу пасажиропотоку по напрямах.

Побудова епюри розпочинається з вибору необхідного масштабу та відкладання осі координат (по вертикалі відкладається об'єм перевезень в обох напрямках, по горизонталі - відстань перевезень та відстань між перегонами). Об'єм перевезень відкладається по кожному перегону в прямому та зворотному напрямках.

Епюра розподілу пасажиропотоку по напрямках приведена на рисунку 3.1

Q, пас Прямий напрямок

L, км

Q, пас Зворотний напрямок

Рисунок 3.1 - Епюри розподілу пасажиропотоків по напрямках

Епюри пасажиропотоків на транспортній мережі міста дозволяють підібрати і розрахувати необхідне число транспортних засобів по напряму руху.

Коливання пасажиропотоків за часом специфічні для різних видів автобусних перевезень:

Ø На внутрішньоміських перевезеннях – пасажиропотоки різко коливаються по годиннику доби (зростають в годинник поїздок населення на роботу і з роботи і зменшуються в уранішній, денний і вечірній «не піковий» годинник)

Ø

Для приміських перевезень – характерні коливання пасажиропотік по днях тижня, сезонах року (зростання об'єму перевезень в суботні і вечірні дні, в літній період)

Ø Для міжміських перевезень – найбільш характерне збільшення пасажиропотоку у весінньо-літній період і спад в осінньо-зимовий періоди року.

Ø

Результати обстеження пасажиропотоків за даною методи­кою дозволяють після оброблення матеріалів обстеження (кар­ток) одержати такі дані, необхідні для удосконалення організації перевезень:

¾ Наповненість одиниці рухомого складу.

¾ Пасажирообмін зупинкових пунктів за весь період об­стеження в прямому та зворотному напрямках.

¾ Кількість перевезених пасажирів.

¾ Транспортна робота автобусів на різних маршрутах.

¾ Характеристика зміни величин наповненості автобусів між зупинками, епюри розподілу пасажиропотоку за довжиною маршруту.

¾ Дальність поїздки пасажира в цілому на маршруті та згід­но з напрямками.

¾ Коефіцієнт змінюваності пасажирів.

¾ Зміни пасажиропотоку за годинами доби (епюри роз­поділу на маршрутах).

¾ Коефіцієнт використання пасажиромісткості автобусів.

Обстеження пасажиропотоків за допомогою вищеприведеного методу дає змогу визначити пасажирообмін зупинок і побудува­ти їх епюри. Одержаний розподіл пасажиропотоків у просторі та часі, а також зміни зупинок надають змогу побудувати їх епюри, а потім за їх допомогою визначити такі форми руху ав­тобусів, як звичайна, швидкісна, експресна, скорочена

За результатами проведених досліджень пасажиропотоків будуються епюри їх розподілу за годинами доби та по довжині маршрутів. Для побудови епюр при аналізі облікових карток використовують спеціально підготовлені таблиці.

Для підвищен­ня якості транспортного обслуговування та ефективного вико­ристання пасажиромісткості автобусів у години “пік” важливо­го значення набуває маневрування не лише рухомим складом, але й впливом на пасажиро потоки (розосередження початку часу роботи підприємств).

Показниками зміни пасажиропотоку є коефіцієнти нерівномірності:

Ø коефіцієнт нерівномірності пасажиропотоку за часом:

К_н^ч= Q тах / Q ср

де Q тах – максимальний годинний пасажиропотік (сумарний по напрямах), пас.

Q ср – среднечасовой пасажиропотік (сумарний по напрямах), пас.

Для середніх міст К_н^ч = 1, 5 2, 0.

Ø коефіцієнт нерівномірності пасажиропотоку по ділянках маршруту: