Буланжизм і право радикальні рухи у Франції в 1880-1890-х рр. XIX ст.

На хвилі націоналістичної тенденції, вимог реваншу, критики республіки у зв'язку з викликала обурення корупцією і закликів до посилення виконавчої влади розгорнулися події, що отримали назву буланжизм - по імені їх центральної фігури генерала Буланже. Вперше на політичній арені він з'явився в 1885 р., коли за рекомендацією Клемансо став військовим міністром. Завойовуючи популярність, Буланже всюди афішував свої симпатії до республіки, провів у демократичному дусі деякі перетворення в армії, в тому числі домігся скорочення військової служби з 5 до 3 років, поліпшення побутових умов рядових і унтер-офіцерів, призову в армію священнослужителів. Буланже активно виступав з антинімецьких реваншистськими закликами. Однак Франція ще не була готова до війни. Буланже видалили з уряду і направили в Клермон командувати корпусом. Проте він не припинив політичну діяльність: кілька разів успішно висував свою кандидатуру на додаткових виборах до Палати депутатів, хоча за законом, як військовий, і не мав права це робити. Порушення Буланже конституції дало підставу для звільнення його з армії. Тепер ніщо не заважало Буланже повністю віддатися політиці.

У березні 1888 р. буланжісти створили організацію «Комітет національного порятунку», а сам Буланже виклав свою політичну програму. Вона відрізнялася розпливчатістю, але містила вимогу розпуску парламенту і скликання установчих зборів для перегляду конституції у дусі обмеження парламентаризму, ліквідації багатопартійності, створення державної системи, очищеної від корумпованої еліти Третьої республіки. Ці гасла могли знайти прихильників у різних політичних таборах. Тому навколо Буланже об'єдналися численні, але різнорідні елементи, всі, хто був не задоволений режимом і політикою уряду. Справжні республіканці сподівалися за допомогою Буланже зміцнити республіку, монархісти - домогтися реставрації. Сам же він, заграючи з республіканцями і в той же час отримуючи гроші від монархістів, прагнув до встановлення особистої диктатури.

На часткових виборах в Палату депутатів 27 січня 1889 Буланже отримав значну перевагу, його підтримували в армії і поліції. Очікували, що сприятливий результат виборів стане сигналом до перевороту. Однак Буланже відмовився від рішучих дій, розраховуючи на майбутніх загальних виборах провести своїх прихильників до парламенту. Більше того, злякавшись навмисно розпущеного слуху про нібито намічати арешт, Буланже втік до Бельгії. Його заочно судили, на процесі з'ясувалися зв'язку Буланже з монархістами: це відштовхнуло від генерала його прихильників. Рух, назване його ім'ям, швидко пішло на спад і незабаром зникло з політичного життя. Буланжістское рух об'єднав всіх тих, хто бачив у Буланже не того, ким він був насправді, а уявного кумира - людини, яка, прийшовши до влади, здійснить доброчинні зміни: забезпечить економічне процвітання, поверне Ельзас і Лотарингію. Так авантюрист і демагог набув популярності, а нею спробували скористатися монархісти.

Легітимізм і орлеанізм практично зійшли зі сцени, поступившись місцем новітньої різновиди правого радикалізму, пофарбованого в монархічні кольору, ядром якого стала Ліга французького дії, що видавала популярну газету «Акс'он франсез». Її лідер Шарль Моррас писав про занепад Франції і закликав до «інтегрального націоналізму». Він висунув програму, яка передбачала скасування парламентаризму і демократії і відновлення монархічного правління, повернення традиційних прав і привілеїв католицької церкви, відновлення станово-патріархальних відносин у суспільстві. Ксенофобія й антисемітизм були органічною частиною його поглядів. Інтелектуальні сили-письменників, вчених, професорів - об'єднував Інститут Аксьон франсез. Політичне крило руху було представлено Лігою французького дії і організацією бойовиків «Королівські молодчики».