Витратний підхід до оцінки майна: метод укрупнених показників вартості.

Витратний (майновий) підхід для оцінки бізнесу іноді визначають також як оцінку на основі активів. Згідно даному підходу вартість бізнесу визначається сумою витрат на його відтворення або заміщення з урахуванням фізичного й морального зношування. Цей підхід, розглянутий раніше відносно окремих елементів бізнесу (ЦМК, нерухомість, машини та обладнання, НА таке інше), стосовно бізнесу в цілому має деякі відмінності та обмеження. Обмеження щодо використання підходу до оцінки бізнесу в цілому у першу чергу стосуються оцінки нематеріальних активів у його складі, витрати на створення яких, як правило, не можливо співставити з результатами їх використання. Наприклад, витрати на розробку програмного забезпечення визначаються вартістю зафіксованого машинного часу задіяної обчислювальної техніки, заробітною платнею розробників, вартістю розхідних матеріалів, інформації, отриманої з Інтернету. Всі ці витрати, як правило, набагато менші ніж результати від використання створеної програми. Практично не піддаються оцінці за вказаним підходом інші нематеріальні об'єкти, які найчастіше можливо оцінити лише за результатом. До цих нематеріальних об'єктів відносяться торговий знак, торгова марка, гудвіл, оцінка яких взагалі базується на суб'єктивних припущеннях експертів і спирається, головним чином, на результатний підхід.

За вказаними обмеженнями витратний підхід може застосовуватись при оцінці бізнесу в наступних випадках:

— оцінюваний бізнес базується, головним чином, на матеріальних активах, та активи переважно ліквідні (готова продукція, що користується попитом, дефіцитна сировина, матеріали, комплектуючи, автотранспорт тощо);

— оцінюється зовсім новий бізнес;

— бізнес ліквідується за несприятливими обставинами.

З наведеного переліку можна зробити висновок, що застосування витратного підходу до оцінки бізнесу (табл. 8.1) доцільне, коли бізнес або ще не отримав, або вже втратив ті властивості, які й відрізняють його від майна, на якому він базується, або має такий характер, що ці відмінності ніколи не проявляться. Найчастіше перелік вміщує наступні методи:

10. Поняття " ринкова вартість, її зв'язок з поняттям " справедлива вартість.

Ринкова вартість - це розрахункова сума, за яку власність слід обмінювати на дату оцінки між готовим купити покупцем і готовим продати продавцем в комерційній угоді після належного маркетингу, під час якого кожна із сторін діяла компетентно, ощадливо і без примусу.

Справедлива (ринкова) вартість – вірогідна ціна, за яку майно може бути продано на дату оцінки на відкритому конкурентному ринку за відсутності додаткових інвестиційних умов угоди між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Таке визначення дає Методика оцінки вартості майна під час приватизації, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 р. № 1554.

Справедлива вартість основних засобів - це сума, за якою можуть бути здійснені облік активу або плата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами:

земля - ринкова вартість;

будівлі - ринкова вартість;

машини - ринкова вартість, а у разі відсутності даних про ринкову вартість - це відновлена вартість (сучасна вартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки;

Отже у більшості випадків справедливою вартістю основних засобів є ринкова вартість та вартість, яка може принести підприємству майбутню економічну вигоду.