Методичні рекомендації. У процесі вивчення теми необхідно провести порівняльний аналіз процесів, що відбуваються при інноваційній діяльності на підприємствах та у середовищі

У процесі вивчення теми необхідно провести порівняльний аналіз процесів, що відбуваються при інноваційній діяльності на підприємствах та у середовищі, що його оточує.

При вивченні видів інноваційних процесів та їх характеристики необхідно звернути увагу на локальні й глобальні новини, визначити роль і місце новин у нововведеннях, що реалізуються, процес формування глобальних нововведень з локальних. На основі окремих взаємозв’язків в інноваційних процесах слід визначити зв’язки між усіма видами процесів у сукупному впливі один на одного.

Розкриваючи зміст питань семінару, треба звернути увагу на правові, економічні і організаційні засади державного регулювання інноваційної діяльності в Україні, які визначає Закон України " Про інноваційну діяльність".

Інноваційні процеси є сукупністю якісно нових прогресивних змін, що відбуваються у виробничо-господарській системі. Інноваційний процес пов'язаний із створенням, освоєнням і поширенням інновацій.

Згідно вище зазначеного Закону України „Про інноваційну діяльність”, інновації –це новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентноздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.

На практиці поняття «новинка», «новація» і «нововведення» нерідко ототожнюються, але між ними існують деякі відмінності. Новинкою є новий порядок, новий метод, винахід; нововведення означає, що новинка використовується, а з моменту її поширення вона стає інновацією.

Інновації мають такі властивості:

1) науково-технічна новизна;

2) можливість виробничого використання;

3) комерційна реалізація.

Розрізняють три форми інноваційного процесу:

- простий внутрішньоорганізаційний інноваційний процес;

- простий міжорганізаційний інноваційний процес;

- розширений інноваційний.

В інноваційному процесі, крім створення новинок, важливе значення мають поширення інновацій та їх дифузія.

Поширення інновацій – це інформаційний процес, форми і швидкість якого залежить від особливостей сприйняття інформації господарюючими суб'єктами, їх здатності практично використовувати цю інформацію і т. ін.

Дифузія інновацій – це поширення уже деінде освоєної і використовуваної інновації в нових умовах або місцях використання. В результаті дифузії зростає кількість як виробників, так і споживачів та змінюються їх якісні характеристики.

Розглядаючи друге питання семінару, необхідно звернути увагу на поняття інноваційної діяльності.

Згідно із законодавством України інноваційна діяльність – це діяльність, що спрямована на використання й комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок новихконкурентноздатних товарів та послуг.

Суб'єктами інноваційної діяльності можуть бути:

- фізичні та юридичні особи України;

- фізичні та юридичні особи іноземних держав;

- особи без громадянства;

- об'єднання юридичних та фізичних осіб, які провадять в Україні інноваційну діяльність і (або) залучають майнові й інтелектуальні цінності, вкладають власні чи запозичені кошти в реалізацію в Україні інноваційних проектів.

Підприємство (об'єднання підприємств) будь-якої форми власності, в якому понад 70 відсотків обсягу продукції (у грошовому вимірі) за звітній період є інноваційні продукти або інноваційна продукція визнається інноваційним підприємством.

Активними учасниками інноваційної діяльності є венчурні (ризикові) компанії. Це підприємства, діяльність яких спрямована на наукові дослідження, впровадження нововведень та фінансування інноваційних проектів. Діяльність венчурних компаній пов'язана з досить високим ступенем ризику.

Об'єктами інноваційної діяльності є:

- нові знання та інтелектуальні продукти;

- інноваційні програми і проекти;

- виробниче обладнання та процеси;

- інфраструктура виробництва і підприємництва;

- організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва і (або) соціальної сфери;

- сировинні ресурси, засоби їх видобування і переробки;

- товарна продукція;

- механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.

Основними напрямами розвитку інноваційної діяльності в Україні є:

1. Впровадження інноваційних проектів під гарантії Уряду.

2. Удосконалення інвестиційного середовища держави

3. Розширення ресурсної бази для розвитку інноваційних процесів в економіці.

4. Створення та розвиток інноваційної інфраструктури, в тому числі технологічних парків, технополісів, бізнес-інкубаторів, державних небанківських фінансово-кредитних установ.

5. Підвищення інноваційної культури в суспільстві, яка має бути забезпечена як у суб'єктів інноваційної діяльності, так і у пересічних громадян через активізацію просвітницької діяльності, стимулювання винахідництва та підвищення загального рівня освіти в державі.

При вивченні третього питання семінару, слід звернути увагу на те, що потенційні можливості розвитку та ефективності виробництва визначаються передовсім науково-технічним прогресом, його темпами і соціальними економічними результатами.

Науково-технічний прогрес (НТП) у буквальному розумінні означає безперервний взаємозумовлений процес розвитку науки і техніки; у ширшому суттєво-змістовому значенні– це постійний процес створення нових і вдосконалення застосовуваних технологій, засобів виробництва і кінцевої продукції з використанням досягнень науки.

НТП властиві еволюційні (зв'язані з накопиченням кількісних змін) та революційні (зумовлені стрибкоподібними якісними змінами) форми вдосконалення технологічних методів і засобів виробництва, кінцевої продукції.

Поряд з поняттям „науково-технічного прогресу” існує поняття „науково-технічна революція” (НТР).

Науково-технічна революція –це складова частина НТП, стрибкоподібний процес, що вносить корінні зміни в науку і техніку, які істотно впливають на суспільне виробництво.

За умов сучасного стану та розвитку науки і техніки можна назвати наступні загальні напрями НТП:

1. Створення нових і вдосконалення застосовуваних технологій.

2. Створення нових і вдосконалення наявних засобів праці та кінцевої продукції.

3. Створення нових матеріалів і поліпшення якості тих, що застосовуються в сучасному виробництві.

4. Механізація та автоматизація виробництва.

Другим проблемним напрямом вивчення теми вважається розвиток науково-технічного прогресу. Вивчаючи питання цього напряму необхідно спочатку ознайомитися із тлумаченням терміна „науково-технічній прогрес”; визначити сутність і варіантність, сфери використання цього терміна на основі ретроспективних інформаційних джерел відстежити еволюцію цього поняття та його складників.

Базуючись на знанням щодо загального розвитку науково-технічного прогресу, можна переходити до розгляду його форм. При цьому треба зробити спробу оцінити сучасну ситуацію стосовно науково-технічних перетворень в Україні й визначити, які процеси більш активні - еволюційні чи революційні.

Визначення результативності інноваційної діяльності підприємства грунтується на розрахунках ефективності реалізації науково-технічних нововведень. Проведення таких розрахунків передбачає використання певних методів визначення ефективності технічних та інших нововведень. Вивчаючи існуючі та використовувані підходи до визначення ефективності нововведень, необхідно звернути увагу на такі, що забезпечують найбільшу точність з урахуванням не тільки чинника часу, а й динамічного розвитку середовища, що оточує підприємство. З метою вивчення механізму розрахунку показників ефективності інновацій доцільно проаналізувати порядок визначення народногосподарського та внутрішньогосподарського економічного ефекту та їх особливості. На завершальній фазі самостійного вивчення методології розрахунку показників ефективності інновацій з урахуванням чинника часу необхідно провести відповідні розрахунки ефективності впровадження одного й того ж нововведення у межах певного підприємства або групи підприємств.

Узагальнюючим показником економічної ефективності будь-якої групи технічних нововведень є економічний ефект, що характеризує абсолютну величину перевищення вартісної оцінки очікуваних (фактичних) результатів над сумарними витратами ресурсів за певний період часу. Величина економічного ефекту обчислюється в наступних формах:

1) народногосподарський загальний ефект (за умов використання нововведень);

2) внутрішньогосподарський (комерційний) ефект, що одержується окремо розробником, виробником і споживачем технічних новин або нововведень.

Оцінювання економічної ефективності інновацій здійснюється за показниками абсолютної (загальної) та порівняльної ефективності.

Розраховуючи порівняльну ефективність інновацій усіх видів, треба додержуватись кількох важливих принципів.

Принципи оцінювання порівняльної ефективності інвестицій:

- правильний вибір бази порівняння;

- комплексне оцінювання варіантів;

- за економічними, соціальними;

- і екологічними результатами;

- попереднє приведення варіантів до зіставного вигляду;

- визначення впливу нововведень на кінцеві результати виробництва;

- врахування чинника невизначеності (ризику);

- розгляд максимально можливої кількості альтернативних варіантів.

Народногосподарський економічний ефект (Енг) характеризує ефективність певної групи технічних нововведень з погляду їх впливу на кінцеві показники розвитку економіки України і визначається за формулою:

Е_НГ=ВП - В,

де ВП –загальний результат технічних нововведень (обсяг виготовленої продукції (робіт, послуг), тис. грн;

В –сумарні витрати, понесені на досягнення результату, тис. грн.

Внутрішньогосподарський (комерційний) економічний ефект (Е_вг) обчислюється на окремих стадіях відтворювального циклу " наука – виробництво – експлуатація (споживання)" і визначається аналогічно, тільки в своїх масштабах:

Е_ВГ=ВП – В.

У сучасних умовах розвитку економіки стає необхідним і можливим новий підхід до визначення ефективності технічних новин і нововведень. Його сутність зводиться до визнання безумовної пріоритет-гі критерію соціальної ефективності й екологічної безпеки об'єктів ічних новин і нововведень у порівнянні з основним вимірником їх економічної ефективності. При цьому процедурний механізм порівняння і вибору найкращого з можливих варіантів технічних новин (нововведень) здійснюється у певній послідовності.

По-перше, проводиться аранжування цілей розробки, виробництва і використання об'єктів технічних новин; до вищого рангу відносять соціальні цілі та вимоги екологічної безпеки, до нижчого – максимізацію омічної ефективності.

По-друге, можливі варіанти технічних новин однакового функціонального призначення проходять перевірку на відповідність соціальним цілям і вимогам екологічної безпеки, що зафіксовані в існуючих державних і міжнародних стандартах, а також цільових нормативах соціального характеру; якщо вони не відповідають таким цілям і вимогам, то повинні бути відхилені незалежно від рівня їх економічної ефективності.

По-третє, на кінцевій стадії процесу порівняння і вибору мають розглядатися лише соціальне і екологічно припустимі варіанти об’єктів технічних новин.

Розгляд четвертого питання слід розпочати з поняття „організаційний прогрес”.

Різні напрями НТП породжують конкретні економічні й соціальні наслідки, глибина й ефективність яких багато в чому залежать від міри досконалості організації виробництва і праці, усієї системи господарювання. Організаційний прогрес є узагальненою характеристикою процесу використання організаційних факторів розвитку та підвищення ефективності виробництва. Його суть полягає в удосконаленні існуючих і застосуванні нових методів і форм організації виробництва і праці, елементів господарського механізму в усіх ланках управління економікою.

Організаційному прогресу властиві певні особливості, що відрізняють його від науково-технічного прогресу.

По-перше, НТП є безпосереднім і головним чинником зростання продуктивності (ефективності) виробництва, а організаційний прогрес забезпечує реалізацію створюваних НТП потенційних можливостей інтенсифікації виробничо-трудових процесів.

По-друге, створення і впровадження нової техніки й технології, застосування нових конструкційних матеріалів та освоєння нових виробів призводять до зниження трудомісткості їх виготовлення, а вдосконалення організації виробництва і праці дає змогу зменшити втрати робочого часу і простої устаткування.

По-третє, практична реалізація окремих напрямів НТП постійно потребує великих затрат суспільної праці, матеріальних і фінансових ресурсів; здійснення заходів організаційного характеру в багатьох випадках не потребує нових витрат (у крайньому разі –незначних додаткових ресурсів).

Розрізняють два напрями організаційного прогресу:

1) загальносистемний;

2) внутрішньовиробничий.

Загальносистемний –це визначальний напрям, що здійснюється у суспільному масштабі, проте у різних межах (інтеграційних утворень, галузей, регіонів, національної економіки) і окреслює орієнтири для прийняття організаційних рішень внутрішньовиробничого характеру.

Внутрішньовиробничий (локальний) організаційний прогрес – це процес, що здійснюється на рівні підприємства і сприяє підвищенню організаційного рівня складних виробничо-господарських систем.

Ключовими об'єктами організаційного прогресу є:

- удосконалення організації виробництва;

- поліпшення організації праці;

- раціоналізація елементів господарського механізму.

Питання для самоконтролю

1. Наведіть характеристику інноваційних процесів на підприємствах в Україні.

2. Охарактеризуйте види інноваційних процесів

3. Покажіть сутність, загальні та пріоритетні напрями науково-технічного прогресу.

4. Обґрунтуйте методологічні засади визначення ефективності технічних нововведень

Тести

1. Інноваційною діяльністю визнають:

а) здійснення успішного підприємництва чи окремих бізнес-процесів вітчизняними підприємствами за допомогою розробки і впровадження новацій в процеси виробництва, управління, планування господарської діяльності тощо;

б) впровадження результатів науково-технічного прогресу (НТП) у виробничі процеси конкретного підприємства;

в) діяльність учасників господарських відносин, що здійснюється на основі реалізації інвестицій з метою виконання довгострокових науково-технічних програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя;

г) процес, який включає комплекс робіт, починаючи від зародження інноваційних ідей, здійснення фундаментальних досліджень до прикладних досліджень і конструкторських розробок.

2. Які нормативно-правові акти є основою формування і здійснення інноваційної діяльності в Україні?

а) Господарський Кодекс України;

б) Конституція України;

в) Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність»;

г) Закон України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України»;

д) Закон України «Про інноваційну діяльність»;

є) Закон України «Про наукову і науково-технічну експертизу»;

є) Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України;

ж) Закон України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки»;

з) Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні»;

і) всі перелічені вище нормативно-правові акти регулюють відносини в сфері інноваційної діяльності.

3. Зміст інновацій полягає в...

а) технічному переозброєнні, реконструкції, розширенні, будівництві нових підприємств, що здійснюються вперше як промислове освоєння виробництва нової продукції чи впровадження нової технології;

б) розробці, освоєнні, випуску і розповсюдженні принципово нових видів техніки і технології;

в) розробці і впровадженні нових ресурсозберігаючих технологій, призначених для поліпшення соціального й екологічного стану;

г) проведенні наукових досліджень і розробок, спрямованих на створення об'єктів інтелектуальної власності, науково-технічної продукції;

д) всі наведені вище відповіді розкривають зміст інновацій.

4. За сферою діяльності підприємця інновації поділяють на:

а) одиничні і дифузійні;

б) сировинні, продуктові і забезпечувальні;

в) відкриваючі, скасовувальні, заміщені та зворотні;

г) локальні і системні;

д) виробничі, торговельні і управлінські;

є) радикальні, удосконалюючі та комбіновані;

є) споживчі і спонукальні;

ж) продуктові і процесуальні;

з) реактивні і стратегічні.

5. Яке, на Ваш погляд, визначення найбільш точно і повно відтворює зміст поняття «інновація»?

а) кінцевий результат інноваційної діяльності, втілений у вигляді нового чи удосконаленого продукту, упровадженого на ринку, нового чи удосконаленого технологічного процесу, використовуваного в практичній діяльності, або в новому підході до соціальних послуг;

б) засоби і предмети праці, технологія, що їх об'єднує, яка здатна забезпечити більш ефективний перебіг виробництва продукції на конкретному підприємстві на основі абсолютно нових властивостей, які утворюють технічну новацію;

в) обидві відповіді вірні і повні.

6. Розподіліть, яке з наведених нижче визначень розкриває сутність понять «нововведення», «новація», «інновація»?

а) новий спосіб, відкриття, ноу-хау, винахід, патент, втілювані на початковій стадії виробництва, які характеризуються наявністю новизни;

б) глибока дифузія нововведення у виробництво на засадах повної комерціалізації, яка створює базу для оновлення всіх виробничо-господарських процесів;

в) ступінь використання нововведення на проміжній стадії виробничого циклу з досягненням уречевлено-матеріалізованого втілення.

7. Який з показників статистичної оцінки темпів дифузії інновацій у виробництво визначається як відношення кількості найменувань нової продукції до загальної кількості найменувань товарного асортименту підприємства?

а) рівень нової продукції, виготовленої підприємством в загальному обсязі вироблюваних товарів (послуг);

б) коефіцієнт оновлення продукції;

в) коефіцієнт вибуття застарілої продукції;

г) правильної відповіді немає.

8. Яке з наведених нижче тверджень є невірним?

а) більшість «істотних» інновацій, які приводять до скорочення виробничих витрат і збільшення обсягу продажів, вимагають проведення комплексу науково-дослідних робіт іноді навіть фундаментальних досліджень, які супроводжуються значними фінансовими ризиками й значними інвестиціями;

б) основною проблемою підвищення технологічного рівня підприємства за рахунок інноваційного фактора є проблема повномасштабного фінансування;

в) для вирішення науково-технічних проблем підприємства необхідно володіти достатнім науково-технічним потенціалом, у тому числі кадровим, за умов вертикальної інтеграції, що сприяє встановленню тісних зв'язків науково-технічної сфери, виробництва і маркетингу.

9. До уречевлених результатів здійснення інноваційного проекту на підприємстві можна віднести...

а) поліпшення умов праці;

б) зміцнення обороноздатності та економічної незалежності країни;

в) створення нових видів продукції, технологічних процесів, нових видів матеріалів та енергії, нових форм організації виробництва, праці й управління;

г) зниження собівартості продукції;

д) зменшення шкідливого впливу виробництва на навколишнє середовище;

є) зростання продуктивності праці і випуску продукції;

є) раціоналізацію використання природних ресурсів;

10.Науково-технічна революція - це:

а) докорінна якісна трансформація суспільного розвитку на основі новітніх наукових відкриттів і винаходів;

б) поліпшення окремих техніко-експлуатаційних параметрів виробів чи технологій;

в) прискорення темпів розвитку виробництва і підвищення продуктивності суспільної праці.

11.Організаційний прогрес - це:

а) поліпшення окремих техніко-експлуатаційних параметрів виробів;

б) удосконалення існуючих і застосування нових методів і форм організації виробництва і праці, всіх елементів господарчого механізму;

в) посилення безперервності та гнучкості виробництва.

12.Чи залежать наслідки НТП від якості організаційних заходів щодо його впровадження:

а) залежать;

б) не залежать;

в) немає вірної відповіді.

13.До показників технічного розвитку підприємства не відноситься:

а) фондоозброєність праці;

б) коефіцієнт використання сировини та матеріалів;

в) середній строк експлуатації устаткування;

г) фондовіддача.

14. Якщо новинка є предметом купівлі-продажу, то інноваційний процес називається:

а) спонукальним;

б) простим міжорганізаційним;

в) розширеним;

г) простим внутрішньоорганізаційним.

15. Дифузія інновацій означає:

а) поширення в нових умовах або місцях використання раніше освоєної інновації;

б) інформаційний процес, спрямований на сприйняття і практичне використання інновацій господарюючими суб'єктами;

в) обмін новинками різними виробниками;

г) освоєння нових ринків збуту продукції підприємства.

16. Видами інноваційних процесів є:

а) ринкові, технічні, екологічні;

б) юридичні, адміністративні, правові;

в) соціальні, індивідуальні, суспільні;

г) економічні, технічні, організаційні, соціальні, правові.

17. На етапі використання інновацій за базу порівняння приймають показники:

а) техніки, що замінюється;

б) імпортної аналогічної техніки;

в) вітчизняної аналогічної техніки;

г) техніки підприємства-конкурента.

18. Показник порівняльної економічної ефективності технічних нововведень використовується у випадку:

а) оцінки результативності конкретного заходу;

б) вибору кращого із можливих варіантів технічного нововведення;

в) оцінки ефективності впровадження новинок окремим підприємством-споживачем;

г) необхідності оцінки відношення госпрозрахункового ефекту до затрат на його досягнення.

19. Принцип тотожності корисних результатів варіантів інновацій не передбачає їх приведення до зіставного виду за:

а) витратами на їх впровадження;

б) соціальними наслідками;

в) фактором часу;

г) обсягами випуску аналогічної продукції у конкурентів.