Методичні рекомендації. Вивчення цієї теми, і першого питання зокрема, слід розпочати з визначення поняття „капітал”.

Вивчення цієї теми, і першого питання зокрема, слід розпочати з визначення поняття „капітал”.

Під капіталом слід розуміти суму коштів, необхідну для започаткування та здійснення виробництва (діяльності). Власник капіталу, купуючи на ринку товари, робочу силу й засоби виробництва, поєднує їх у процесі праці й після реалізації створеної продукції (наданих послуг) одержує більшу вартість, ніж була ним авансована.

Авансований капітал - це грошова сума, яка вкладається власником у певне підприємство з метою одержання прибутку. Він витрачається на придбання засобів виробництва і наймання робочої сили. Ці дві різноспрямовані частини авансованих грошових коштів називають відповідно постійним і змінним капіталом. У свою чергу, постійний капітал поділяється на основний та оборотний.

Основний капітал - це частина постійного капіталу, яка складається з вартості засобів праці та обертається протягом кількох періодів виробництва.

Оборотний капітал - це та частина постійного капіталу, яка витрачається на придбання на ринку предметів праці й оплату праці робочої сили.

Потреба в основному капіталі визначається при створенні, розширенні підприємства, а також у разі додаткових капіталовкладень.

У сучасних умовах до джерел фінансування капітальних вкладень
належать:

- власні фінансові ресурси;

- залучені фінансові ресурси;

- кошти, отримані від продажу цінних паперів, вклади членів трудових колективів;

- кошти державного бюджету та місцевих бюджетів;

- кошти іноземних інвесторів.

Поняття " капітал" асоціюється з поняттям " власність". У момент створення підприємства його стартовий капітал (К) втілюється в активах (А), інвестованих засновниками (учасниками), і являє собою вартість майна підприємства. На цьому етапі, коли підприємство ще не має зовнішньої заборгованості, його активи дорівнюють стартовому капіталу (А - К). Саме так трактується початковий статутний капітал у П(С)БО 2 " Баланс".

Під статутним капіталом розуміють зафіксовану в установчих документах загальну вартість активів, що внесені власниками підприємства.

Під активами розуміють ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до збільшення економічних вигід у майбутньому.

Економічна вигода - це потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.

Здійснюючи господарську діяльність, підприємство неминуче використовує залучені кошти, тобто утворює борги. Боргові зобов'язання (3) підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства (А = 3 + К) і мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників.

Тому власний капітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов'язаннями.

Власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Слід зазначити, що за формами власний капітал поділяється на дві категорії:

- інвестований (вкладений або сплачений капітал);

- нерозподілений прибуток.

Інвестований капітал - це сума простих та привілейованих акцій за їхньою номінальною (об'явленою) вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений за джерелами утворення.

Нерозподілений прибуток - це частина чистого прибутку, що не була розподілена між акціонерами.

За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на:

- статутний капітал;

- додатковий капітал;

також при вивченні цього питання необхідно зазначити, що згідно з П(С)БО 2 до власного капіталу входить:

1) статутний капітал;

2) пайовий капітал;

3) додатковий вкладений капітал;

4) інший додатковий капітал;

5) резервний капітал;

6) нерозподілений прибуток (непокритий збиток);

7) неоплачений капітал;

8) вилучений капітал.

При вивченні наступного питання семінару, студентам необхідно зосередити свою увагу на понятті і значенні основних фондів підприємства.

Проблема підвищення ефективності виконання основних фондів та виробничих потужностей підприємств відіграє головну роль в умовах ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить місце підприємства у народному господарстві країни, його фінансовий стан, а також конкурентоспроможність на ринку.

У процесі вивчення цієї теми слід звернути увагу на те, що питання “характеристика виробничих фондів та іншого майна” носить випереджуючий характер.

У процесі взаємодії праці людини та певних засобів виробництва здійснюється виготовлення продукції (робіт та послуг), тому студентам необхідно засвоїти, що не можна ототожнювати засоби виробництва з виробничими фондами, що зумовлено двома обставинами.

По-перше, елементи засобів виробництва стають виробничими фондами лише з моменту їх безпосереднього використання у виробничому процесі.

По-друге, виробничі фонди на відміну від засобів виробництва є виключно вартісною економічною категорією. Це означає, що до виробничих фондів відносять ті з засобів виробництва, які мають вартість.

Основні фонди - це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживчій формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється (робіт, що виконуються, послуг, що надаються) частинами в міру спрацювання.

Згідно Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном " основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються для використання у господарській діяльності підприємства протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів із дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

В бухгалтерському обліку використовується термін " основні засоби". Його визначення дається в П(С)БО 7: основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Під оцінкою основних фондів підприємства слід розуміти грошове вираження їхньої вартості. Вона необхідна для правильного визначення загального обсягу основних фондів, їх динаміки і структури та розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства. Існує декілька видів оцінки основних фондів: залежно від моменту проведення оцінки — за первісною (початковою) чи відновленою вартістю; залежно від стану основних фондів — за повною або залишковою вартістю.

Первісна вартість — це історична (фактична) собівартість основних фондів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) основних фондів.

Справедлива (реальна) вартість об'єкта основних фондів дорівнює сумі, за якою може бути здійснений обмін цього об'єкта в результаті операції між компетентними, обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Справедлива вартість основних фондів визначається також при їхній переоцінці.

Відновлена вартість основних фондів — це вартість їхнього відтворення за сучасних умов виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна вартість, але за нинішніми цінами. Тобто сума коштів (їхніх еквівалентів) або інших форм компенсації, яку необхідно було б витратити на придбання (або створення) такого самого засобу праці на дату складання звітності, називається відновленою вартістю.

Залишкова вартість основних фондів характеризує реальну їхню вартість і визначається як різниця між вартістю, за якою об'єкт основних фондів був занесений на баланс підприємства, та сумою зносу, тобто тієї частини вартості основних фондів, яку вони в процесі виробництва перенесли на вартість готової продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Залишкова вартість основних фондів на час їхнього вибуття з експлуатації (зумовленого спрацюванням) називається ліквідаційною вартістю.

Ліквідаційна вартість — це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство має отримати від реалізації (ліквідації) основних фондів після закінчення терміну їхнього корисного використання (експлуатації) за вирахуванням витрат, пов'язаних із реалізацією (ліквідацією).

Балансова вартість — це сума, за якою об'єкт основних фондів включається до балансу після вирахування суми накопиченої амортизації.

Зазначимо, що необхідною умовою відновлення основних фондів підприємства є поступове відшкодування вартості основних фондів, яке здійснюється через амортизаційні відрахування (амортизацію).

Амортизація - це процес перенесення вартості основних фондів на вартість новоствореної продукції з метою їхнього повного відновлення.

Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів підприємства відраховують певні суми грошей відповідно до розмірів їхнього зносу (фізичного та морального), які вносять до собівартості новоствореної продукції. Ці відрахування називаються амортизаційними. Після реалізації створеної продукції частина грошової суми, що відповідає перенесеній вартості основних фондів, відокремлюється і накопичується до певної величини, яка в основному відповідає первісній вартості основних фондів. Накопичені амортизаційні відрахування і є джерелом відновлення основних фондів.

Амортизаційні відрахування здійснюються за певними нормами.

Норма амортизації - це встановлений річний (квартальний) відсоток відшкодування вартості зношеної частини основних фондів. Норми амортизації, які застосовуються на підприємстві, мають бути економічно обґрунтованими і спрямованими на своєчасне відшкодування основних фондів.

У сучасних умовах господарювання підприємства повинні здійснювати нарахування амортизації згідно із Законом України " Про оподаткування прибутку підприємств" - у податковому обліку та згідно із Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 " Основні засоби" - в бухгалтерському обліку.

Вказаним законом норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал):

- група 1 — 2 відсотки;

- група 2 — 10 відсотків;

- група 3 — 6 відсотків;

- група 4 — 15 відсотків.

Необхідно зазначити, що підприємства можуть нараховувати амортизацію основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) за такими методами:

1) прямолінійним,

2) зменшення залишкової вартості,

3) прискореного зменшення залишкової вартості,

4) кумулятивним,

5) виробничим.

Також при вивченні цього питання, студентам необхідно звернути увагу на показники використання основних фондів підприємства.

Залежно від тривалості їх функціонування у виробничому процесі, зміни споживної форми, ступеня використання у кожному виробничому циклі, перенесення вартості фондів на вартість виготовлюваної продукції розрізняють основні та оборотні фонди.

Економічна сутність і матеріально-речовий зміст основних та оборотних фондів слугують визначальними характеристиками в окресленні їх значення для здійснення відтворювальних процесів, функціонування та розвитку будь-якого виробництва.

Слід підкреслити, що основні фонди визначають характер матеріально-технічної бази виробничої сфери на різних етапах її розвитку. Елементи оборотних фондів формують речовинну субстанцію виготовлюваної продукції, створюють матеріальні умови для здійснення технологічних процесів і роботи виробничого устаткування, збереження і транспортування сировини та готових виробів.

Студентам необхідно звернути увагу на те, що кожне підприємство одночасно володіє майном невиробничого призначення, що числиться на балансі підприємства.

Житлові будинки, будівлі дитячих садків і ясел, поліклінік, їдалень та інші об’єкти культурно-побутового призначення слід вважати майном суто соціального призначення або об'єктами соціальної інфраструктури.

В умовах роздержавлення власності та розвитку ринкових відносин в економіці урізноманітнення і збільшення обсягу майна соціального призначення стає нагальною проблемою кожного підприємства.

При вивченні другого питання студентам слід визначити поняття “оборотні кошти”, звернувши увагу на різницю між термінами:

- оборотні фонди

- оборотні кошти.

Для сутнісно-змістовної характеристики оборотних коштів істотне теоретичне і практичне значення має те, що, рухаючись по стадіях кругообігу послідовно і безперервно, оборотні кошти у певній своїй частині одночасно знаходяться в різних формах (грошовій та товарній) на усіх стадіях; обслуговують сфери виробництва і обігу; відображають вартість оборотних фондів і фондів обігу.

Таким чином, оборотні кошти - це сукупність коштів підприємства, авансована для формування й забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів та фондів обігу.

Студенту необхідно розглянути класифікацію оборотних коштів та скласти схему “Елементний склад оборотних коштів підприємства” рис. 7.1.

Для аналізу складу і структури оборотних коштів доцільно згрупувати їх за такими ознаками: за сферами обігу, за джерелами формування і поповнення, за особливістю планування.

Певне практичне значення мають виявлення і оцінка структури оборотних коштів.

Співвідношення окремих елементів оборотних коштів у загальній величині характеризує їх структуру. Вона залежить від ряду факторів і змінюється за часом.

У різноманітних галузях вона має істотну різницю і відображає специфічні особливості виробничого процесу, технології, організації виробництва та умов реалізації продукції.

При вивченні третього питання слід визначити шляхи підвищення ефективності використання оборотних коштів, звернувши особливу увагу на:

- оптимізацію запасів ресурсів і незавершеного виробництва;

- скорочення тривалості виробничого циклу;

- поліпшення організації матеріально-технічного забезпечення;

- прискорення реалізації виробленої продукції.

При цьому необхідно показати значення кожного з шляхів підвищення ефективності використання оборотних коштів і навести приклади.

	Функціональне призначення
	Роль у виробництві
	Принципи організації
	Джерела формування

Рис. 2.5. Елементний склад оборотних коштів підприємства.

У плановій та обліковій політиці підприємства оборотні фонди поділяють на:

1) виробничі запаси;

2) незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення;

4) витрати майбутніх періодів.

Згідно з П(С)БО 9 запаси - це активи, які:

- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визнаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їхнім використанням, та що їхня вартість може бути достовірно визначена.

Крім виробничих запасів, як було зазначено, до складу оборотних фондів входять:

Незавершене виробництво, що включає предмети праці, які перебувають у процесі виробництва на різних стадіях оброблення безпосередньо на робочих місцях у цехах, на дільницях, або ж у процесі транспортування від одного робочого місця до іншого.

Напівфабрикати власного виготовлення, до яких належать ті предмети праці, які повністю були оброблені в одному виробничому підрозділі (цеху), але подальше оброблення повинні пройти в інших підрозділах (цехах).

Витрати майбутніх періодів не є речовим елементом оборотних фондів. Вони являють собою грошові витрати, що були здійснені в даному періоді, але на витрати продукції будуть віднесені частинами в наступних періодах. Це витрати на проектування та освоєння нових видів продукції, раціоналізацію і винахідництво, проектування різних удосконалень виробництва, придбання науково-технічної, економічної та комерційної інформації, підписку періодичних видань тощо.

Співвідношення окремих елементів оборотних фондів виражене у відсотках до загального їх обсягу, характеризує їхню виробничо-технологічну (стадійну) структуру.

Для забезпечення безперервної, безперебійної і ритмічної роботи підприємству необхідно мати оптимальний розмір залишків матеріальних ресурсів, для чого здійснюється їхнє нормування.

Норма витрат матеріальних ресурсів - це граничне допустима величина сировини, матеріалів тощо, що може бути витрачена для випуску одиниці продукції (або для виконання певної роботи) визначеної якості за певних організаційно-технічних умов.

Необхідно зазначити, що у практичній діяльності суб'єктів господарювання використовують три методи нормування матеріальних ресурсів: аналітично-розрахунковий, дослідно-виробничий (дослідно-лабораторний) та звітно-статистичний.

Для поліпшення використання оборотних фондів необхідно, в першу чергу, провести аналіз їхнього ефективного використання.

Ефективність використання матеріальних ресурсів підприємства визначається за допомогою показників, які можна умовно поділити на дві групи: загальні й конкретні. До загальних показників належать матеріаловіддача та матеріаломісткість. Ці показники визначаються у вартісних і натурально-вартісних величинах. Вони розраховуються в цілому по народному господарству, галузі та підприємствах. До конкретних показників належать: коефіцієнт використання сировини та матеріалів, витратний коефіцієнт, коефіцієнт виходу (вилучення) продукції тощо.

Основними напрямами поліпшення використання оборотних фондів вважаються:

1) скорочення матеріальних запасів на складах підприємства за рахунок зменшення наднормативних запасів сировини, матеріалів, інструменту; покращання організації складського господарства; скорочення тривалості інтервалів поставок; зменшення норм витрат матеріалів на одиницю продукції;

2) скорочення циклу виробництва продукції внаслідок впровадження нової техніки і технології, підвищення продуктивності праці, забезпечення ритмічності випуску продукції та підвищення змінності виробництва;

3) раціональне використання матеріальних ресурсів і зниження матеріаломісткості продукції на основі економічно обґрунтованого вибору матеріальних ресурсів та підвищення коефіцієнта їх використання; комплексного використання сировини (разом із вторинною) і відходів;

4) підвищення оборотності матеріальних ресурсів.

Завдання для конспектування

1.Зробіть схему – опорний конспект з таких питань:

1.1. Ознаки основних і оборотних фондів.

1.2. Взаємозв’язок засобів виробництва і виробничих фондів.

1.3. Склад основних фондів.

Склад оборотних фондів.

Склад нематеріальних ресурсів.

Склад нематеріальних активів.

2. Скласти схему “Елементний склад оборотних коштів підприємства”.

Питання для самоконтролю

1. Обґрунтуйте правомірність віднесення існуючою системою обліку і статистики майна соціального призначення до невиробничих основних фондів.

2. Проаналізуйте взаємозв’язок засобів виробництва і виробничих фондів.

3. Проаналізуйте відмінні ознаки основних і оборотних фондів

4. Покажіть роль виробничих основних (оборотних) фондів у здійсненні процесу виробництва продукції.

5. Охарактеризуйте класифікацію основних фондів за певними ознаками.

6. Зробіть порівняльний аналіз видів вартості основних фондів. Чому необхідна індексація основних фондів?

7. Розгляньте дискусійні аспекти визначення складу оборотних фондів підприємств.

8. Обґрунтуйте існуючі проблеми ефективного використання оборотних фондів підприємств і можливі шляхи їх розв’язання.

9. Визначте роль матеріальних активів у здійсненні процесу виробництва продукції.

10. Чому матеріальні активи - це сукупність майна підприємства?

11. Обґрунтуйте роль майна соціального призначення у підвищенні ефективності діяльності підприємства.

12. Проаналізуйте динаміку видової та вікової структури основних фондів на прикладах підприємств м. Дніпропетровська.

13. Обґрунтуйте сучасні проблеми амортизаційної політики держави і підприємств різних форм власності.

14. Чому розширене відтворення основних фондів ефективніше здійснювати шляхом їх технічного переозброєння, реконструкції або розширення, ніж шляхом нового будівництва?

15. Покажіть соціально-економічне значення системи показників ефективності відтворення і використання основних фондів

16. Чи існує різниця між нематеріальними ресурсами і активами підприємств?

17. Чи існує різниця між оборотними фондами і обіговими коштами? У чому вона?

18. Виділіть існуючі проблеми ефективного використання оборотних фондів підприємства і можливі шляхи їх розв’язання.

19. Чи вважаєте Ви, що економія матеріальних ресурсів має народногосподарське значення? Чому?

20. Покажіть дискусійні аспекти визначення оборотних фондів підприємства.

21. Покажіть різницю між термінами “ оборотні кошти ” і оборотні фонди”.

22. Обґрунтуйте значення оборотних коштів для сучасної системи господарювання і підвищення ефективності виробництва.

23. Поясніть існуючі проблеми нестачі оборотних коштів і поповнення їх величини до нормативного рівня за умови кризової ситуації на підприємстві.

24. Охарактеризуйте існуючі проблеми ефективного використання оборотних коштів підприємства.

25. Покажіть шляхи розв’язання проблеми ефективного використання оборотних коштів.

26. Наведіть характеристика нематеріальних ресурсів підприємства.

27. Обґрунтуйте вплив нематеріальних ресурсів на конкурентоспромож- ність продукції підприємства.

28. Охарактеризуйте об’єкти промислової власності.

29. Проаналізуйте об’єктів промислової власності.

30. Яку користь дають нематеріальні ресурси й нематеріальні активи?

31. Наведіть приклади оцінки нематеріальних активів фірми.

Тести для самоконтролю

1. Складова частина потенціалу підприємства, здатна приносити економічну користь протягом відносно тривалого періоду, для якої характерні відсутність матеріальної уречевленої основи та невизначеність розмірів майбутнього прибутку від її використання:

а) промислова власність;

б) інтелектуальна власність;

в) нематеріальні ресурси;

г) нематеріальні активи.

2. Яке з наведених нижче визначень розкриває зміст нематеріальних активів?

а) патенти, авторські права, права на об'єкти промислової власності, права на користування землею тощо;

б) промислова власність, інтелектуальна власність;

в) винаходи, промислові зразки, товарні знаки, інформаційна діяльність, програмне забезпечення тощо.

3. Норма зносу на нематеріальні активи визначається...

а) самим підприємством в залежності від строку використання відповідного виду нематеріальних активів;

б) централізовано по галузі промисловості;

в) за нормами, встановленими Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 22.05.1997 p. №283/97-BP зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін в Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 24.05.2002 p. №349-IV.

4. Права на використання об'єктів промислової та інтелектуальної власності, а також інші майнові права відносяться до...

а) нематеріальних ресурсів;

б) нематеріальних активів;

в) основних виробничих фондів;

г) основного капіталу.

5. Чи нараховується знос на нематеріальні активи?

а) так;

б) ні;

в) за бажанням;

г) такого поняття не існує.

6. До об'єктів інтелектуальної власності відносяться:

а) інформаційна діяльність, інформаційні технології, програмне забезпечення;

б) винаходи, промислові зразки, товарні знаки, корисні моделі тощо;

в) раціоналізаторські пропозиції, гудвіл, ноу-хау, комерційні таємниці.

7. Дозвіл на використання нематеріального ресурсу протягом певного часу за обумовлену винагороду називають...

а) авторським правом;

б) ліцензією;
в)патентом;

г) суміжним правом.

8. Система норм, яка визначає права авторів наукових публікацій, художніх творів, програмного забезпечення та їх взаємовідносини з іншими особами:

а) авторські права;

б) ліцензія;

в) патент;

г) суміжні права.

9. Виданий державним органом документ, який надає фізичній чи юридичній особі виключне право використовувати зазначене технічне вирішення проблеми:

а) суміжне право;

б) ліцензія;

в) патент;

г) авторське право;

д) свідоцтво на винахід.

10. Винаходом називається:

а) позначене суттєвою новизною економічне чи технічне вирішення завдання у будь-якій галузі народного господарства;

б) позначене суттєвою новизною вирішення технічного завдання у будь-якій галузі народного господарства, яке дає позитивний ефект;

в) позначене несуттєвою новизною вирішення технічного завдання у будь-якій галузі народного господарства.

11. Товарними знаками вважаються:

а) оригінальні позначення, які не мають правового захисту та значення для виділення даного товару серед інших подібних товарів;

б) оригінальні позначення, які мають правовий захист та призначені для виділення даного товару серед інших подібних товарів;

в) економічні позначення, які приносять велику популярність як окремому товару, так і підприємству в цілому.

12. Що таке гудвіл?

а) нематеріальний актив, вартість якого визначається, як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його звичайною вартістю як цілісного майнового комплексу, яка виникає внаслідок використання найкращих управлінських прийомів, методів, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій тощо;

б) ціна підприємства, зумовлена добрим іменем, діловими зв'язками, що забезпечують йому певний прибуток або іншу користь протягом тривалого періоду;

в) ділова репутація підприємства в конкурентному ринковому середовищі.

13. Які з наведених категорій не визнаються нематеріальним активом?

а) наукові дослідження;

б) об'єкти інтелектуальної власності;

в) довгострокові майнові права;

г) гудвіл;

д) підготовка і перепідготовка кадрів;

є) реклама та просування продукції на ринку;

є) підвищення ділової репутації та іміджу підприємства.

14.Визначити вид виробничих запасів:

а) запас, створений на період, що дорівнює половині інтервалу між суміжними поставками матеріальних ресурсів;

б) запас, створений на період відхилення фактичних строків поставки від передбачених договором;

в) запас, створений на період від укладання договору або оплати рахунку постачальника до прибуття вантажу на склад підприємства;

г) запас, створений на період часу, необхідного для приймання та складування матеріальних ресурсів.

15. Які з нижчезазначених елементів входять до складу оборотних коштів підприємства та чи підлягають вони нормуванню?

а) виробничі запаси;

б) вкладення в цінні папери;

в) незавершене виробництво (напівфабрикати);

г) грошові кошти на розрахунковому рахунку;

д) кредиторська заборгованість;

е) відвантажена продукція;

є) кошти, спрямовані на формування статутного фонду дочірніх підприємств;

ж) витрати майбутніх періодів;

з) дебіторська заборгованість.

16.На підставі методики розрахунку визначити вид показника ефективності використання оборотних коштів:

а) відношення вартості реалізованої продукції до середніх залишків оборотних коштів у відповідному періоді;

б) відношення середніх залишків оборотних коштів до вартості реалізованої продукції за відповідний період;

в) відношення тривалості календарного періоду до кількості оборотів.