Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Методичні рекомендації до практичного заняття. 1. У загальному вигляді виробнича потужність провідного цеху або дільниці однакового технологічного устаткування по виготовленню однорідної продукції може
1. У загальному вигляді виробнича потужність провідного цеху або дільниці однакового технологічного устаткування по виготовленню однорідної продукції може бути визначена за однією з таких формул: Вni = Пв × Фn × КУс, (75) (76) де Вni – потужність і-го виробничого підрозділу підприємства, одиниць продукції; Пв – продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру продукції за годину; Фп – ефективний (плановий, корисний) річний фонд часу роботи одиниці устаткування, год; КУС – середньорічна кількість устаткування; Тр – трудомісткість виготовлення одиниці продукції з урахуванням коефіцієнта виконання норм, яка визначається за такою формулою: (77) де t0 - норма часу на виготовлення одиниці продукції (годин); Кв.н. — коефіцієнт виконання норм часу. Інакше потужність можна визначити за такою формулою: (78)
2. Вихідна виробнича потужність у вартісному виразі (Впвих), обчислюється за формулою:
Впвих = Впвх + Впвв – Впвив, (79)
де Впвх – виробнича потужність на початок періоду, грн.; Впвв – введена в календарному періоді виробнича потужність, грн.; Впвив – виведена в календарному періоді виробнича потужність, грн.
3. Середньорічна виробнича потужність (Впсер.р) підприємства (цеху) обчислюється за формулою:
(80)
де к – кількість місяців експлуатації обладнання з певною потужністю протягом року. 4. Виробнича потужність на підприємствах з безперервним технологічним процесом визначається за формулою:
, (81)
де m - маса сировини, що завантажується в агрегат; к в - коефіцієнт виходу готової продукції з сировини; Фп - ефективний фонд часу роботи устаткування; Тц - тривалість виробничого циклу.
5. Виробнича потужність постійної потокової лінії визначається за формулою:
, (82)
де r - такт потокової лінії.
6. Виробнича потужність змінної потокової лінії визначається за формулою:
, (83)
де К пер - коефіцієнт, який враховує витрати часу на переналагодження потокової лінії; r 1, r 2, rn - такти на виробництво першого, другого, n -ого виду продукції; d 1, d 2, dn - доля першого, другого, n -ого виду продукції в загальному обсязі продукції.
7. Для оцінки використання виробничої потужності служить коефіцієнт використання виробничої потужності:
, (84)
де В - випуск продукції в натуральному виразі; Впсер.р - середньорічна виробнича потужність. 8. Пропускна спроможність устаткування, верстато-годин:
Пспр = Фn × КУс, (85) 9. Пропускну спроможність устаткування ділять на трудомісткість програми за певним видом робіт і визначають коефіцієнт виробничої потужності цеху чи дільниці (Кпотуж): (86) Коефіцієнт виробничії потужності - це співвідношення пропускної спроможності групи устаткування та трудомісткості її виробничої програми. 10. Коефіцієнт завантаження устаткування (Кз.у.) визначається так: (87) тобто (88) При Кз.у. = 1 – устаткування використовується повністю; при Кз.у. > 1 — устаткування перевантажене; при Кз.у. < 1 — устаткування недовантажене. Виробничий процес - це сукупність технологічних і природних процесів, в результаті яких сировина перетворюється в готову продукцію. Існують найрізноманітніші виробничі процеси, вони підлягають класифікації за такими ознаками: - за формою впливу на предмет праці (технологічний, механічний, фізико-хімічний, природний); - за роллю у виробництві продукції (основний, допоміжний, обслуговуючий); - за характером виконуваних робіт (аналітичний, синтетичний, прямий); - за масштабами виробництва однорідної продукції. Ринкові умови господарювання спонукають підприємця до раціональної організації виробництва, що обумовлює зниження витрат і веде до зростання прибутку. При розв’язанні задач даної теми можна скористатися такими формулами: 1. Такт потокової лінії (r):
, (89)
де Т еф - ефективний фонд часу роботи потокової лінії в плановому періоді; В пл - план випуску деталей за даний період часу.
2. Темп (t):
, (90)
3. Крок потокової лінії (К) – це відстань між центрами двох суміжних робочих місць.
4. Швидкість (v): (91)
5. Кількість робочих місць на конвеєрі (n):
(92)
де T i – тривалість і -тої детале-операції.
6. Довжина (L):
L = n ´ К (93)
7. Площа (S):
S = L ´ Ш, (94)
де Ш - ширина потокової лінії, яка включає ширину конвеєра і проходи з двох сторін.
8. Коефіцієнт серійності (К с):
, (95)
де n д - кількість детале-операцій; n p- кількість робочих місць.
9. Тривалість виробничого циклу (Т ц): (96)
,
- сума часу відповідно на технологічні операції, підготовчо-заключні операції, природні процеси, транспортні операції, контрольні операції, міжопераційне, міжзмінне і міжцехове пролежування деталей; n, m, k, i, j, z, p, x - відповідно кількість технологічних, підготовчо-заключних, природних, транспортних, контрольних операцій, межопераційних, міжзмінних і міжцехових пролежувань.
10. Тривалість технологічної частини виробничого циклу при послідовному типі поєднання операцій: (97)
T тех. посл. = n ´ ,
де n – кількість деталей в партії; Т i – тривалість і -ої операції; і=1……n – кількість операцій, яку проходить одна деталь. Якщо, при виконанні окремих послідовних операцій наявні паралельні робочі місця, то тривалість технологічної частини виробничого циклу визначатиметься за формулою:
T тех. посл. = n ´ , (98) де Mi – кількість робочих місць, зайнятих виготовленням партії деталей на кожній операції.
11. Тривалість технологічної частини виробничого циклу при паралельному типі поєднання операцій: (99)
T тех. посл. = , (100)
де Т д - тривалість найдовшої операції. 12. Тривалість технологічної частини виробничого циклу при послідовно-паралельному типі поєднання операцій:
Т тех. посл.-пар. = T тех. посл + (n - 1) ´ (å Т д - å Т к), (101)
де å Т д - сума тривалих операцій; å Т к - сума коротких операцій.
Довгою вважається та операція, яка знаходиться між двома коротшими за неї, а короткою та, яка знаходиться між двома довшими за неї.
13. Коефіцієнт календарності (Кк):
К к = (102)
де Т к - тривалість календарного періоду; Т р- тривалість робочого періоду.
14. Величина партії деталей (ВПд):
, (103)
де Т п.з- час підготовчо-заключний; Т шт- час штучний (час на виконання однієї деталі); К n - коефіцієнт, який враховує витрати часу на переналагодження обладнання. Тести 1. Основними показниками технічного рівня підприємства є: а) ступінь технічної оснащеності праці; б) рівень прогресивності технології; в) технічний рівень устаткування; г) рівень механізації й автоматизації виробництва.
2. Розвиток техніко-технологічної бази підприємства - це: а) модернізація; б) капітальний ремонт устаткування; в) технічне переозброєння; г) реконструкція; д) розширення; е) технічне доозброєння підприємства.
3. Який вид потужності підприємства визначається періодично у зв’язку зі зміною умов виробництва: а) проектна потужність; б) поточна; в) резервна.
4. Основними елементами, що визначають величину виробничої потужності підприємства, є: а) склад устаткування та його кількість; б) техніко-економічні показники використання машин та устаткування; в) фонд часу роботи устаткування; г) номенклатура продукції, що впливає на трудомісткість продукції при даному складі устаткування.
5. Шляхи кращого використання виробничих потужностей - це: а) збільшення екстенсивного завантаження; б) підвищення інтенсивного навантаження.
6. Підтримання техніко-технологічної бази підприємства це: а) капітальний ремонт устаткування; б) технічне переозброєння; в) реконструкція; г) технічне доозброєння підприємства.
7. Процес економічного управління технічним розвитком підприємства включає етапи: а) установлення цілей; б) підготовчий; в) варіантний вибір рішень; г) програмування робіт; д) супроводження реалізації програми.
8. Підвищення ступеня завантаження устаткування за одиницю часу припускає: а) екстенсивне поліпшення використання виробничих потужностей; б) інтенсивне поліпшення використання виробничих потужностей.
9. Максимально важлива потужність устаткування - це: а) потужність паспортна; б) потужність установлена; в) потужність діюча.
10. Виробнича потужність промислового підприємства – це: а) максимально-можливий річний випуск продукції при заданих організаційно-технічних умовах; б) максимально-можливий річний випуск продукції за умов використання резервного обладнання; в) максимальний випуск продукції на „вузьких місцях”. 11. Обмеження різноманітності елементів виробничого процесу є: а) принцип пропорційності; б) принцип спеціалізації; в) принцип прямоточності; г) принцип гомеостатичності.
12. Характеризується вузькою номенклатурою продукції, великим обсягом безперервного і тривалого виготовлення окремих виробів виробництво: а) одиничне; б) серійне; в) масове; г) вірної відповіді немає.
13. Послідовне поєднання операцій застосовується у: а) одиничному та серійному виробництвах; б) масовому та великосерійному виробництвах.
14. Партіонно-технологічний метод – це форма: а) непотокового методу виробництва; б) потокового методу виробництва.
15. Інтервал часу, за який сходять з лінії вироби, що слідують один за одним, - це: а) такт потокової лінії; б) ритм лінії.
16. До форм суспільної організації виробництва відносять: а) концентрацію; б) спеціалізацію; в) монополізацію; г) кооперування; д) комбінування.
17. До форм концентрації промисловості в цілому відносяться: а) концентрація спеціалізованого виробництва; б) концентрація комбінованих виробництв; в) збільшення розмірів універсальних підприємств; г) виробничо-технічна концентрація. 18. Рівень концентрації характеризується показниками: а) середнім розміром підприємства, який визначається обсягом річного випуску продукції у розрахунку на одне підприємство; б) часткою продукції великих підприємств у загальному випуску продукції промисловості; в) середньорічною вартістю основних виробничих фондів у розрахунку на одне підприємство; г) середньою енергетичною потужністю одного підприємства; д) часткою великих підприємств у загальній чисельності робітників, що зайняті у промисловості.
19. Формами спеціалізації є: а) предметна; б) виробничо-технічна; в) подетальна; г) стадійна (технологічна); д) функціональна.
20. Рівень спеціалізації характеризують показники: а) середній розмір підприємства, що визначається обсягом річного випуску продукції у розрахунку на одне підприємство; б) частка профільної продукції у загальному обсязі виробництва галузі, підприємства; в) частка продукції спеціалізованих виробництв у загальному випуску даного виду продукції; г) середня енергетична потужність підприємства; д) кількість підприємств та цехів, що зайняті виготовленням даного виду продукції.
|