Організація як система управління

Розвиток любої фірми та рівень її конкурентоспроможності залежить наскільки правильно та вдало організоване її управління виробничими ресурсами.Саме в цьому полягає основна задача операційного менеджменту, тобто операційний менеджмент займається розробкою організаційних систем, які забезпечують максимально ефективне використання матеріалів, людських ресурсів, обладнання та виробничих площ в процесі виготовлення продукції або надання послуг та управлінні ними. Операційний менеджмент –це наука для тих, хто приймає безпосередню участь в процесі виготовлення продукції або наданні послуг, тобто -це сфера діяльності, в якій наука управління людьми пов’язана з різними способами використання новітніх технологій для фізичної зміни стану продукту.Для нормального виживання фірми в ринкових умовах їй необхідно забезпечити високий рівень конкурентоспроможності.

Операційний менеджмент - це діяльність, яка пов’язана із розробкою систем на основі яких виготовляють основну продукцію або надають послуги компанії.

Операційний менеджмент – це всі види діяльності підприємства, які пов’язані з перетворенням (трансформацією) ресурсів та інформації в готовий продукт чи послуги. (таб.1)

Операційний менеджмент полягає як в ефективному так і в раціональному управлінні любими операціями.

Ефективність може бути визначена як досягнення поставленої перед підприємством мети, тобто в загальному розумінні ефективність –це задовільнення потреб споживачів.

Р аціональність –це досягнення мети або задовільнення потреб при мінімальному використанні ресурсів.

Любе підприємство існує за рахунок отримання прибутку, який примітивно може бути виражений, як (прибуток = доход –витрати), тобто операційний менеджмент повинен забезпечити таке проведення операцій, щоб задовільнити потреби споживачів, тобто надавати такі послуги або виготовляти таку продукцію, яка необхідна споживачам. Таким чином, підвищення ефективності збільшує дохів за рахунок конкурентоспроможності організації, підвищення раціональності -скорочує витрати, але це не повино бути в ущерб ефективності.

Спеціаласти, які будуть займатися управлінням на різних рівнях(нищому, середньому) повині бути знайомі із основами управління товарно-матеріальними запасами, вміти оцінювати використання виробничих потужностей свого підприємства і виконання норм праці для різних процесів. Це дозволить правильно визначати собівартість продукції або послуг, проводити та готувати фінансові звіти, прогнозувати потоки грошових коштів і управляти оборотними активами своїх компаній.Крім того спеціалісти зможуть прогнозувати і прийматирішення відносно закупівлі та виготовлення певних комплектуючих, а також вирішувати питання відносно розширення виробництва або розміщення місця його розташування.

Виробничі системи і їх сучасний розвиток

Любе підприємство – може бути представлене як відкрита замкнута система на яку постійно впливають фактори зовнішнього середовища.

Система - це комплекс елементів (колекгив, технічні засоби), які призначені для розв'язання складних організаційних, економічних і технічних задач. Системний підхід до вивчення економічних явищ - це комплексне дослідження організаційно-економічного процесу як єдиного цілого з позицій системного аналізу.Формування виробничих систем передбачає системний підхід до виробництва і класифікацію виробничих систем. Основою операційного менеджменту є управління виробничими системами, які передбачають чисто виробничу систему, організаційну, економічну, технічну та соціальну системи.

Виробнича система – це система, яка використовує операційні ресурси підприємства для перетворення або трансформації «Входу» (персонал, заводи, матеріали та комплектуючи, процеси, системи планування та управління) у «Вихід» тобто готову продукцію або послуги, або виробнича система - це сукупність засобів виробництва, матеріальних і трудових ресурсів, зумовлених виробничою технологією перетворювати матеріали і комплектуючі у кінцевий продукт господарської організаціі.

До елементів виробничої системи належать:

персонал -робоча сила, безпосередньо зайнята у виробництві продукції чи послуг, заводи чи фабрики – виробничи та сервісні підрозділи компанії, на яких виготовляється продукція чи надаються послуги,

матеріали та комплектуючи – предмети праці, які проходять перетворення у виробничих системах,

процеси – засоби виробництва, які охоплюють обладнання та етапи виготовлення продукції та надання послуг,

системи планування та управління –це процедури та інформація, які використовуються менеджерами в процесі експлуатації виробничої системи.

Організаційна система - це зв'язок людей, предметів та знарядь праці у процесі розробки, виробництва і реалізації продукції.

До основних принципів побудови організаційних систем, як підсистем управління підприємством, належать комплексність, іерархічність, спрямованність, цілісність.

Технічна система – як сукупність економічних важелів і технологій виготовлення продукціі. а)- підсистеми технічної підготовки виробництва - включає функції науково-експериментального пошуку, конструкторського розроблення і технологічного проектування та освоєння нових конкурентоспроможніх виробів,

б) – підсистема технічного обслуговування виробництва – передбачає виготовлення робочого та вимірювального інструменту та оснащення, проведення ремонтних робіт та модернізацію устаткування, виконання транспортних та складських операцій.

Економічна система – це сукупність економічних важелів і стимулів для підвищення кінцевих результатів діяльності підприємства, забезпечення його рентабельної роботи та досягнення фінансової стабільності. Система передбачає управління оборотом, запасами, основними фондами, поточними витратами, доходами та прибутками, управління обіговими активами, встановлення ціни та стимулювання через ціну випуску необхідної продукції

Соціальна снстсма – це сукупність засобІв і методів виховання та розвитку громадської активності працівників, підвищення іх освітнього рівня. Передбачає стосунки між менеджерами та підлеглими, організацію праці та її стимулювання. Система включає соціальні плани (умови для відпочинку працівників, організації побуту, медичного обслуговування) та моральні стимули (нагородження медаллю, грамотами, присвоєння звань). Соціально-психологічна система передбачає застосування методів соціального впливу в колективі, параметри соціального прогнозування (статеві зміни, зміни кваліфікаційного рівня працівників, зміни в матеріальному забезпеченні та побутових умовах робітників).

Таким чином – підприємства чи об'єднання, які самостійні у правовому відношенні, являють собою цілісну організаційну систему, що включає взаємозв”язок людей предметів та знарядь праці у процесі розробки, виробництва і реалізаіці продукціі.

Таблиця 1