Основні теоретичні відомості та методичні поради. Давно помічено, що багато відмінностей між особинами одного виду знаходяться у значній залежності від умов навколишнього середовища

Давно помічено, що багато відмінностей між особинами одного виду знаходяться у значній залежності від умов навколишнього середовища. Навіть при цілком тотожному генотипі два організми можуть бути фенотипово несхожими, якщо вони протягом свого розвитку по-різному харчувалися, знаходилися при різній температурі або вологості, хворіли на різні хвороби. Такі фенотипові розходження, що викликаються зовнішніми факторами в однакових у спадковому відношенні організмів, називаються модифікаціями, а мінливість, яка при цьому виникає отримала назву модифікаційної.

Розмах модифікаційної мінливості, тобто амплітуда коливання ознаки, залежить від норми реакції організму. Це означає, що ступінь варіювання кожної ознаки знаходиться в певних межах. Визначаються ці межі спадковістю.

Різні ознаки мають різну широту норми реакції. Так, наприклад, у ВРХ колір шерсті не змінюється ні при яких умовах, тобто має однозначну норму реакції. В той же час досить широку норму реакції має молочна продуктивність, яка в значній мірі залежить від умов годівлі. Значно меншу (вузьку) норму реакції має така ознака як жирність молока. Хоч вона і залежить від умов годівлі, але не в такій степені як удої.

Норму реакції спостерігати найкраще в організмів з однаковим генотипом, наприклад у рослин, що вегетативно розмножуються, і однояйцевих близнюків. У цьому випадку можна виявити норму реакції генотипу в найбільш «чистому» вигляді.

Знання норми реакції має важливе практичне значення. У селекції, яка спрямована на створення нових або удосконалення існуючих форм корисних людині організмів, постійно виникає потреба вивчити реакцію тих або інших сортів вирощуваної рослини на якість ґрунту, терміни посіву, наявність добрив тощо. Чим ширша норма реакції рослин даного сорту, тим більша можливість вирощування його в різноманітних ґрунтово-кліматичних умовах із збереженням основних господарсько-цінних ознак.

Залежно від характеру ознаки, що варіює, розрізняють мінливість якісну і кількісну.

При якісній мінливості різниця між об'єктами виражена якісним показником, який характерний для одних об'єктів і не характерний для інших. Наприклад, насіння гороху буває жовтим або зеленим, плоди томатів - червоні чи жовті тощо. Кількість об'єктів з певною якісною ознакою звичайно виражають у процентах від загальної кількості сукупності.

Кількісна мінливість характеризується різним ступенем прояву ознаки. Розрізняють два види кількісної мінливості: переривчасту, або дискретну, і безперервну.

При переривчастій мінливості ознака виражається в цілих абстрактних числах, між якими немає переходів (кількість насінин у бобах, кількість листків на рослині тощо). При безперервній мінливості варіююча ознака виражається у конкретних числах (см, мм, г, мг тощо), між якими можливі будь-які переходи.

При вивченні закономірностей модифікаційної мінливості використовується статистичний (біометричний) метод. При використанні цього методу необхідно додержуватися таких умов.

1. Матеріал повинен бути генетично однорідним.

2. Виміри і підрахунки повинні проводитися з однаковою точністю.

3. Спостереження повинні бути багатократними, тобто аналізувати слід велике число рослин.

Всі рослини, що беруть участь у досліді, називають генеральною сукупністю. Якщо таких рослин дуже багато, і дослідити їх важко або навіть практично неможливо, беруть частину рослин генеральної сукупності - вибірку, за якою дається загальна характеристика (вибірковий метод). Дані варіюючих ознак одержані за вибірками, систематизують, розміщують у варіаційні ряди.

Складання варіаційного ряду. Щоб одержати уявлення про розмах модифікаційної мінливості досліджуваної ознаки (наприклад, числа колосків у колосі пшениці), необхідно скласти варіаційний ряд. З цією метою в головному колосі кожної із 100 рослин підраховують число колосків і одержують варіанти - можливі значення досліджуваної ознаки, що позначають літерою х (у математичних працях різні автори неоднаково позначають показники, якими користуються у біометрії).

20, 18, 17, 22, 19, 19, 20, 21, 20, 21, 18, 19, 17, 22, 21, 18, 18, 20, 19, 21, 21, 19, 20, 18, 21, 20, 19, 19, 17, 20, 22, 18, 21, 19, 18, 21, 20, 18, 19, 18, 20, 21, 21, 18, 19, 21, 18, 20, 22, 17, 19, 20, 19, 18, 21, 20, 20, 19, 17, 22, 19, 20, 18, 19, 19, 20, 20, 17, 19, 21, 20, 19, 20, 18, 22, 20, 19, 19, 20, 20, 20, 17, 19, 18, 21, 20, 19, 19, 19, 20, 17, 18, 22, 18, 20, 20, 19, 20, 19, 20.

Отримані варіанти розташовують у порядку їхнього зростання (або убування). Так, у наведеному прикладі число колосків у колосі варіює від 17 до 22, і в зростаючому порядку вони записані в таблицю (табл. 7). Кожне значення ознаки зустрічається неоднакове число разів. Число, що вказує, скільки разів повторюється кожне значення ознаки в даного варіаційного ряду, називається частотою і позначається літерою f. Сума всіх частот дорівнює числу об'єктів у варіаційному ряді, її позначають через n.

Таким чином, варіаційний ряд являє собою такий ряд даних, у якому наведені значення варіюючої ознаки у порядку зростання або убування, а також відповідні їхні частоти.

Таблиця 7