Особливості обліку особового складу в бойових умовах.

Облік особового складу у воєнний час ведеться за правилами і формами, які встановлені в мирний час, але з урахуванням деяких особливостей.

Для обліку особового складу у воєнний час використовуються:

− на особовий склад, який знаходився в кадрах Збройних Сил – облікові документи, які велись на нього в мирний час;

− на особовий склад, який призваний із запасу, на офіцерів – особові справи і послужні картки, на прапорщиків – особові справи, які отримані із військкоматів; на сержантів і солдат – обліково-послужні картки.

Особовий склад, який прибув із запасу, зараховується в день прибуття в списки військової частини порядком, який встановлений Настановою щодо обліку особового складу в Збройних Силах. Військовозобов’язані, які призвані за мобілізацією, вважаються на дійсній військовій службі з дня прибуття у військкомат для відправлення у військову частину.

Командири відділень, взводів, рот зобов’язані:

перевіряти наявність особового складу перед початком маршу, під час привалів і після здійснення походу, перед початком бойових дій, у ході бойових дій та після них;

− в будь-яких умовах бойової обстановки знати про кожного військовослужбовця, який вибув зі строю: причину вибуття, коли, де, за яких обставин це відбувалося;

− щоденно та після кожного бою доповідати своєму безпосередньому начальнику про втрати особового складу.

Військовослужбовці та службовці, які вибули із Збройних Сил без повернення, внаслідок загибелі, полону, зникнення у безвість або за інших обставин, складають втрати особового складу. Вони поділяються на бойові та не бойові.

До бойових втрат належать:

− загиблі на полі бою;

− загиблі від засобів масового ураження та інших видів озброєння противника незалежно від місця загибелі;

− вмерлі від ран та інших бойових уражень, контузій, каліцтв, здобутих як на фронті, так і в тилу;

− вмерлі від хвороб, пов’язаних із перебуванням на фронті;

− зниклі без вісті;

− взяті в полон;

− загиблі (вмерлі) внаслідок подій, пов’язаних із виконанням завдань як на фронті, так і в тилу.

До не бойових втрат належать:

− померлі в лікувальних закладах усіх видів від хвороб та інших причин, не пов’язаних із перебуванням на фронті;

− ті, які покінчили життя самогубством;

− засуджені воєнними трибуналами до смертної кари;

− ті, які загинули від необережного поводження зі зброєю, в аваріях та інших випадках, не пов’язаних із виконанням завдання командування.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ І МЕТОДИКИ ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ З БОЙОВОЇ ПІДГОТОВКИ