Висновок. Тритикале - штучно виведена рослина шляхом схрещування пшениці (м'якої і твердої) та жита.

Тритикале - штучно виведена рослина шляхом схрещування пшениці (м'якої і твердої) та жита.

Сучасні сорти тритикале можуть володіти більшою екологічною стійкістю, ніж пшениця і жито. Тритикале значно краще, ніж пшениця, здатне протистояти низьким температурам, хворобам і шкідникам. Амфідиплоїдний гібрид пшениці і жита – тритикале вдало поєднує в собі ознаки обох батьків.

Велика цікавість, що проявляється до нової культури, викликана тим, що тритикале може давати урожаї на еродованих, піщаних, кислих легких грунтах, там де пшениця істотно знижує врожайність.

Як інтенсивна зернова культура, озиме тритикале формує більш високий урожай при вирощуванні після кращих попередників (чорного та зайнятого пару, зернобобових культур, ріпаку, багаторічних трав).

При середній забезпеченості грунтів рухомими формами поживних речовин оптимальна норма мінеральних добрив по кращих попередниках N_30-60P_40-60K₃₀, а по гірших – N_60-90P_40-60K₃₀.

Для сівби використовують чисте, сортове, вирівняне насіння з чистотою не менше 97 % і схожістю 82 %. Перед висіванням насіння знеза­ражують байтаном або вітаваксом. Тритикале досить стійке проти твердої і летючої сажки.

Підживлення озимого тритикале здійснюють з урахуванням попередника, наявності елементів живлення в ґрунті і рослинах, стану агроценозу, густоти рослин та стебел на одиниці площі (1 м²), часу відновлення весняної вегетації та погодних умов, що фактично складуться.

Визначення оптимальних строків збирання має велике значення, тому, що передчасне скошування призводить до отримання щуплого неповноцінного зерна. Кращим строком для початку збирання тритикале є повна стиглість зерна.

Список використаної літератури

1. Алімов Д. М., Шелестов Ю. В. Технологія виробництва продукції рослинництва: Практикум: Навчальний посібник. - К.: Вища шк., 1994. - 281 с.

2. Грицаєнко З.М., Грицаєнко А.О., Карпенко В.П., Леонтюк І.Б. «Гербіциди і продуктивність сільськогосподарських культур», 2005.

3. Закон України «Про насіння» Закони України. К, 1986 –Т.6, С. 177-185.

4. Зінченко І.О., Салатенко В.Н., Білоножко М.А. Рослинництво. – К.: Аграрна освіта, 2001

5. Муха В Д., Пелипец В. А. Программированиеурожаев сельскохозяйственных культур - К: Высш. Шк. 1988. - 220 с.

6. Наукові основи Агропромислового виробництва в зоні Степу України / Редкол.: М.В. Зубець (голова редакційної колегії) та ін. – К.: Аграрна наука, 2004. – 844с.

7. Растениеводство / П.П. Вавилов, В.В. Грищенко, В.С. Кузнецов и др.: Под ред. П.П. Вавилова – 5-е изд. перераб. и доп. – М.: Агропромиздат, 1986 – 512с.

8. Растениеводство. Кияк Г.С. С.- Киев: Вища школа. Головное изд-во, 1982.- 400 с. – Укр.

9. Рослинництво з основами поограмування врожаю./О.Г. Жатов, Л. Т. Глущенко. Г О Жатова та ін, За ред. О Г. Жатова - К: Урожай, 1995. - 256 с.

10. Рослинництво. Інтенсивна технологія вирощування кормових іпольових культур: Навчальний посібник / За ред. М.А. Білоножко - К.: Вища шк., 1990. - 292 с.

11. Рослинництво: Підручник / В.Г. Влох, С.В. Дубковецький, Г.С. Кияк, Д.М. Онищук; За ред. В.Г. Влоха. – К.: Вища шк.., 2005. – 56-59с.

12. Селекция и семеноводство зерновых культур. /Под ред. В Н. Ремесло, — К.: Урожай, 1978. — 304 с