Способи зрошення.

Зрошення - основний вид меліоративних робіт, що створює необхідні умови для підвищення родючості ґрунту, гарантує одержання високих і сталих урожаїв, дає змогу залучати землі засушливих і напівпустельних зон для сільськогосподарського використання.

Способи поливу:

1. поверхневий;

2. дощування;

3. підґрунтовий;

4. крапельний.

За призначенням поливи бувають вологозарядкові (до сівби чи садіння) садивні, вегетаційні (в тому числі підживлювальні, удобрювальні, освіжальні, що проводять у різні періоди росту і розвитку рослин) і промивні (для промивання засолених земель). Інколи для полегшення роботи збиральних машин (при збиранні корене-бульбоплодів) проводять передзбиральні поливи. При поливі слід забезпечувати: рівномірний розподіл води по площі і по глибині промочування; найменші витрати води на фільтрацію і випаровування; найкращі можливості для застосування механізації всіх робіт; найбільший відсоток використання площі для вирощування культур. Крім того, полив має запобігати засоленню земель.

Поверхневий полив - найстаріший спосіб поливу, проте нині його широко застосовують, хоч затрати праці значні оскільки процес недостатньо механізований.

Полив по борознах і борознах-щілинах проводять при вирощуванні овочевих, кукурудзи та інших культур з широкорядними посівами і насадженнями. Борозни для поливу нарізають або в кожному міжрядді або через одне, як при борозенно- терасній поверхні. Застосовується шланговий поливальник ППА-165.

Полив по смугах застосовують переважно на посівах зернових культур, багаторічних трав при малих уклонах поля (0.0012-0.006) на добре спланованованих ділянках.

Полив затопленням - застосовують при вирощуванні рису, промиванні ґрунту від засолення і лиманному зрошені. Значними є витрати на будівництво поливної і скидної мережі (чеки, валики тощо).

Полив дощуванням має ряд переваг перед способами поверхневого поливу. По-перше, зменшується обсяг робіт з плануванням ділянок; по-друге, над ділянкою створюється мікроклімат, тому що зволожується не тільки ґрунт, а й повітря, причому вода збагачується на кисень. Недоліками є висока вартість будівництва систем, значні витрати на водопостачання. Машини ДДА-100М, ДДН-70, ДДН-100, «Кубань» ширина захвату до 800м, насосно-силовий агрегат 150кВт; ДКШ-64 «Волжанка», ДФ-120 «Дніпро».

Обводнення - це комплекс гідротехнічних заходів, які проводяться для подавання води в безводні або маловодні райони з метою водопостачання населених пунктів ферм, пасовищ. Найчастіше обводнення здійснюють у комплексі з роботою по зрошенню земель.

4. Механізація осушення земель.

З перелічених вище (у першому питанні) операцій по осушенню земель будівництво відкритої осушувальної мережі порівняно з дренажем менш складне, легше механізується і обходиться значно дешевше. Проте в експлуатації закритий дренаж ефективніший і економічний.

При спорудженні відкритих каналів потрібного профілю використовують канавокопачі, що агрегатуються з одним, двома і навіть трьома тракторами Т-100БГС, Т-130Б і інші землерийні машини (бульдозери, скрепери і таке інше).

Під закритий дренаж екскаваторами і канавокопачами роблять траншею глибиною 0, 6-1, 2м.

Застосовують також кротовий дренаж (з облицюванням і ущільненням стінок без облицювання).Дрени прокладають кротодренажними машинами або кротовим плугом.

Головна вимога при утворенні закритого дренажу - забезпечити потрібний кут прокладання труб.

При плануванні і розчищенні трас під відкриті канали і закритий дренаж застосовують кущорізи, корчувачі, бульдозери, фрезерні машини.

Осушені ділянки, які заросли кущами, очищають, тобто зрізають кущі, згрібають їх у валки, вивозять або спалюють на місці. Для цього застосовують кущорізи Д-514М, КБ-4А, ДП-24, корчувач-збирач Д-695 з тракторами Т100М, Т-100БГС, Т-130Б, універсальну раму РУН-1 з трактором ДТ-75Б та іншу техніку.

Роботи з осушення земель та їх освоєння проводять спеціалізовані механізовані колони або підрозділи, оснащені засобами механізації, приладами для прокладання трас. Ці роботи проводять після необхідних досліджень і складання проектів осушення і їх освоєння.

5. Снігозатримання.

Снігозатримання є важливою механізованою операцією з нагромадження вологи в ґрунті і зменшення водної ерозії, сприяє підвищенню ефективності дії добрив і в засушливій зоні збільшує врожай на 0, 2-0, 5т/га. Крім того, снігозатримання на посівах озимих культур запобігає їх вимерзанню.

Основна вимога до агрегатів при снігозатриманні - створити на полі снігові перепони, рівномірні за своїми показниками, при мінімальній товщині снігового покрову за один прохід, а на посівах озимих -запобігти пошкодженню культурних рослин і оголенню посівів.

Снігові перепони можуть бути у вигляді валів, снігових куль, або ущільнених смуг, з яких сніг не видувається вітром. Висота валів - не менше 0, 6м, а відстань між валами до 10м на рівних полях і 4-7м. на силах (з урахуванням висоти снігового покриву). Густіше розміщені вали зменшують швидкість вітру в при ґрунтовому шарі.

Промисловість випускає снігоорачі СВШ-10 до трактору класу 5 СВШ-7 до трактора класу З, СВЧ-2, 6 які агрегатуються по одному чи два з тракторами класу 2 тс.

Перше снігозатримання слід починати при глибині снігового покриву 10-12см і щільність більше 200кг/кв.м. наступні - після покриття снігом проміжків між валами.

Снігозатримання рекомендується проводити в м'яку безвітряну погоду (при малих морозах чи відлигах). Вали нарізають упоперек напряму пануючих вітрів.

Швидкість руху агрегатів 8-12км/год, відстань між валами вибирають залежно від глибини снігового покриву; при товщині снігового покриву 10-15см - відстань 4-6м, при 15-20см - 6-8м, при 20-35см - 8-10см.

На посівах озимих, а також при сильних вітрах на зябу чи чорному пару краще для снігозатримання використовувати котки ЗКВГ-1.4, які ущільнюють сніг. Смуги можна утворювати з відстанню 5-10м одна від одної.

Способи руху агрегатів -човниковий упоперек пануючих вітрів, а для районів з нестійким напрямом вітру — перехресний чи вкругову.