Принцип формування комплексних ланок.

Основною формою внутрібригадної організації праці є механізована ланка, яка вирощує польові культури на основі технологічних карт з мінімальними затратами праці і найменшою витратою коштів.

Найдоцільніше за ланками закріплювати 2-4 культури з різними календарними строками виконання основних технологічних операцій, наприклад зернові колосові, зернобобові, цукрові буряки або картоплю.

У овочівництві доцільно організувати ланки, виділяючи кожній по 40-50га посівів овочевих культур(помідори, горошок-зелений, капуста рання і цибуля на зелень) і відповідний набір техніки.

У садівництві за кожною механізованою ланкою закріпляють по 40-50га плодоягідних насаджень з різними строками дозрівання плодів і ягід.

Як свідчить досвід, тепер основною формою організації праці механізаторів є самостійна(госпрозрахункова) тракторна бригада, яка обслуговує одну або кілька виробничих бригад.забезпечуючи своєчасне і високоякісне виконання механізованих робіт. За бригадою закріплюють відповідний набір техніки, обладнання, устаткування для доставки і зберігання паливно-мастильних матеріалів, засоби для проведення технічного обслуговування машин тощо. При такій організації праці найефективніше використовується техніка, значно менші витрати на її утримання.

Основне завдання тракторної бригади -забезпечити одержання високих і сталих урожаїв усіх сільськогосподарських культур з мінімальними затратами праці і з найменшою витратою коштів на одиницю продукції. Для виконання цього завдання необхідно:

1. Правильно укомплектувати бригаду необхідною кількістю тракторів та с.г.м. і знарядь, а також висококваліфікованими кадрами;

2. Виконувати механізовані роботи на основі вимог передової агротехніки, забезпечуючи при цьому високу продуктивність машин найменшу витрату ПММ;

3. Правильно організувати працю в бригаді, наполегливо виховувати її членів у дусі свідомості і високої трудової дисципліни;

4. Постійно працювати над підвищенням ділової кваліфікації;

5. Дбайливо ставитись до машин та всього іншого майна бригади, дотримуватись правил ТО і ремонту машин;

6. Організувати в бригаді правильне зберігання машин;

7. 3 метою підвищення ефективності використання техніки організувати: а)групову роботу машинно-тракторних агрегатів; б)потоковий метод збирання врожаю; в)двозмінну роботу агрегатів; г)спеціалізовані ланки технічного обслуговування МТП на чолі з майстром наладчиком.

1.2. 0собовий склад тракторної бригади.

До особового складу бригади належать: бригадир, його помічник, обліковець-заправник, тракторист-машиніст, майстри-наладчики, слюсарі. На період збирання зернових і технічних культур до складу бригади включають працівників, що обслуговують волокуші, скиртоклади, скиртоправів.

Бригадир тракторної бригади

Для керівництва тракторною бригадою призначають бригадира. Він безпосередньо керує бригадою, організовує правильне використання техніки, високоякісне виконання всіх механізованих робіт у встановлені агротехнічні строки. Бригадир відповідає за організацію техніки безпеки і протипожежної безпеки.

Помічник бригадира призначається на допомогу бригадирові, який виконує доручення бригадира, а підчас його відсутності керує бригадою. Помічник організовує правильну експлуатацію машин, технічне обслуговування їх. Він на рівні з бригадиром відповідає за роботу бригади, виконання завдань по врожайності, за якісне і кількісне виконання плану робіт у встановлені агротехнічні строки, за використання машин і витрату палива.

Трактористи-машиністи повинні уміти працювати на колісних і гусеничних тракторах та на машинах, що агрегатуються з цими тракторами; виконувати тракторні роботи відповідно до вимог агротехніки і організаційно-технічних правил проведення робіт; виконувати регулювання трактора і СГМ, виконувати операції ТО і ремонту трактора і СГМ тощо.

Майстер-наладчик повинен мати обсяг знань і вмінь, передбачений кваліфікацією. Він повинен досконало знати будову й роботу тракторів, комбайнів і всіх СГМ, систему ТО техніки, оптимальні строки служби основних вузлів і деталей тракторів, комбайнів, СГМ; повинен знати технічні умови на ремонт і складання машин, правила техніки безпеки і протипожежні заходи.

Обліковець-заправник веде облік усіх робіт працівників бригади, приймає на зберігання і видає ПММ, а також веде облік їх витрачання кожним трактористом. Він заправляє машини паливом і мастильними матеріалами. За вказівкою бригадира веде облік виконання графіка ТО тракторів, веде диспетчерську службу в бригаді і табель виходу на роботу працівників бригади.

1.3. Планування в тракторній механізованій бригаді.

Високопродуктивне використання машин і правильна організація праці у тракторній бригаді неможливі без якісного планування.

Виробничі плани виконання механізованих робіт складають для кожного періоду господарського року; весняний, весняно-літній, літній, осиній, зимній. У кожному такому плані зазначають госп. номери тракторів, прізвища механізаторів і обслуговуючого персоналу, номери полів сівозміни, план-маршрут руху агрегатів, врожайність культур, обсяг механізованих робіт за видами і загальну кількість робіт в умовних еталонних гектарах, строки виконання окремих видів робіт у робочих днях, агротехнічні умови за якістю(глибина оранки, кратність обробки, норми висіву насіння тощо), змінні норми виробітку, норми витрати палива на окремі роботи, ліміти витрат на ПММ. Одночасно планують роботу засобів технічного обслуговування.

Крім планів на періоди робіт складають оперативні плани на декади і наряди на добу. Які розглядають на оперативній нараді в кінці кожного робочого дня на диспетчерському пункті бригади.

План-наряд є складовою частиною робочих планів(його складають на роботу МТП на другу зміну і першу зміну наступного дня). Змінне завдання складає бригадир тракторної бригади разом з технологом(агрономом) і повідомляє механізаторів до початку роботи. У цьому документі вказують вид і місце роботи, склад, спосіб і режим руху агрегату, основні агротехнічні показники, змінну продуктивність і норму витрат палива.

1.4. 0перативне управління роботою МТП.

Управління виробництвом спрямоване на забезпечення погодженої і ефективної діяльності окремих підрозділів і господарства в цілому.

Оперативне управління передбачає: збирання, вивчення, обробку виробничої інформації, оцінки ситуації на окремих ділянках шляхом її аналізу, прийняття рішень і організацію їх виконання.

Виконання рішень, у свою чергу, складається з реалізації окремих поточних завдань, систематичного контролю за ходом цієї роботи і у разі потреби-прийняття нових рішень.

Виконання, багатьох із названих функцій управління роботою МТП можна забезпечити шляхом організацій диспетчерської служби.

Завдання диспетчерської служби

До обов'язків цієї служби входять:

- Контроль роботи МТА на окремих ділянках,

- Виконання змінних норм,

- Пересування агрегатів з ділянки на ділянку,

- Виявлення будь-яких випадків простоїв агрегатів і негайна інформація про це у відповідні служби для усунення простоїв,

- Забезпечення галузевих служб господарства і управлінського апарату оперативною інформацією,

- Своєчасне доведення до виконавців нових розпоряджень,

- Постійний облік техніко-економічних показників виконання плану робіт.

На центральному диспетчерському пункті постійно діє диспетчерський пост (круглодобово підчас виконання польових робіт), а для диспетчерських постів підрозділів (бригад) встановлюють строки обов'язкових сеансів зв'язку (для одержання інформації). У разі аварії агрегатів або інших непередбачених простоїв МТП пункти відділків і бригад у будь-який час зв'язуються з центральним пунктом. Черговий диспетчер негайно приймає рішення для ліквідації простоїв.

На диспетчерських пунктах повинні бути наочні організаційні засоби контролю і регулювання виробництва: електрифіковані карти, графіки, контрольно-облікова документація, таблиця стану і використання МТП.

Органи управління найкраще розміщувати на диспетчерському пульті управління (ДП-2, ДУ-15, " Элита", ДП" Катунь")

Технічні засоби диспетчерського зв'язку-це телефон, радіо, рація.

Виробничий досвід свідчить, що найбільша ефективність диспетчерського управління досягається при комплексному використані всіх видів зв'язку: телефонного, радіо і виробничого гучно-мовлення.

2.Машинний двір бригади.

Успішна робота тракторної бригади, ефективність використання техніки залежить від забезпеченості кадрами, їхньої кваліфікації, організації роботи, а також матеріальної бази технічного обслуговування машин. Для цього в бригадах господарств будують машинні двори, які являють собою техніко-побутові комплекси інженерських і виробничих споруд, призначених для проведення ремонту й технічного обслуговування машин, комплектування машинно-тракторних агрегатів, заправки машин ПММ, тимчасового і довготривалого зберігання техніки, а також для харчування і відпочинку обслуговуючого складу бригади.

Машині двори, як правило, поділені на сектори: виробничий і культурно-побутовий. У першому з них розміщують майстерню, навіси для зберігання СГМ, майданчик для регулювання агрегатів, нафтосклад і склад для зберігання запасних частин і вузлів, а в другому-будинок механізаторів, їдальню, червоний куток з бібліотекою, спортивний майданчик тощо.

Все це мобілізує механізаторів на виконання зобов’язань, підвищення продуктивності праці та ефективності використання техніки на одержання високих і сталих врожаїв сільськогосподарських культур з найменшими затратами праці і витратами коштів.

ТЕМА 4.3 Аналіз ефективності використання МТП

1. Показники оснащеності підприємств технікою та рівня механізації виробництва Л1 с. 296-293

2. Показники рівня використання МТП Л1 с. 298-299

3. Шляхи поліпшення використання MТП Л2 с. 399-400

1.Показники оснащеності підприємств технікою та рівня механізації виробництва.

1.1. Значення і методи аналізу.

В умовах постійного оновлення сільськогосподарської техніки, впровадження прогресивних форы і методів її експлуатації з урахуванням її спеціалізації і концентрації виробництва на базі міжгосподарської кооперації без систематичного і об'єктивного аналізу ефективності використання: МТП неможливий успішніш розвиток сільськогосподарського виробництва і всього агропромислового комплексу.

Для аналізу і оцінки ефективності використання МТП потрібна єдина сист ема показників.

До системи показників для аналізу ефективності використання МТП ставляться певні вимоги, які враховують вплив виробничих умов:

- Природно-кліматичних;

- технологічних;

- організаційних.

Ці показники мають відображати перш за все якість виконання робіт, зростання продуктивності праці, зниження собівартості, а форми обліку повинні бути пов'язані з формами статистичних документів і містити потрібні дані для статистичних звітів.

Основним поки є порівняльний метод. Одержат фактичні показники з плановими порівнюють і нормативними, з даними за порівняльний період попереднього рощ- і кількох минулих років. Особливо важливе порівняння показників даного господарства з аналогічними параметрами кращих господарств, бригад та інших підрозділів, що перебувають приблизно в однакових умовах.

Основними показниками ігри оцінці роботи МТП у зональних умовах є врожайність і собівартість одиниці продукції.

Дня всебічної оцінки ступеня використання засобів механізації у господарствах, а також для еияелєння шляхів удосконалення цієї роботи використовують такі груші показників:

- оснащеність технікою,

- рівень механізації рільництва і його окремих ділянок,

- використання МТП,

- вартість технічного обслуговування, загальні економічні показники.

1.2. Показники оснащеності господарств технікою

Ця група показників характеризує потенційні можливості механізації. Сюди входять:

енергонасиченість рільництва, кВт/га

де - ефективна потужність усіх енергетичних засобів, кВг;

- загальна орна площа, га

енергоозброєність праці, кВт/люд:

- загальна кількість і працівників у рільництві:

- навантаження на одну машину, га/_у.т.

- кількість умовних тракторів

навантаження площі збирання на один комбайн,

- кількість комбайнів

.

1.3. Показники рівня механізації рільництва.

Ця група показників характеризує досягнутий рівень механізації.

ступінь механізації по площі